90. Референдум 1 грудня 1991 року та його іторичні наслідки. Обрання Президента України.

На 1 грудня 1991 було призначено проведення республіканського референдуму щодо під­твердження Акта проголошення незалежності, а також всенародні вибори Президента України.

1 грудня 1991 Всенародний референдум, на якому:

- 90,32 % виборців підтвердили Акт проголошення незалежності України - учасники продемонстрували прагнення населення України жити в незалеж­ній державі !!!, що є історичною віхою в національному відродженні України.

- обрання президентом Л.М.Кравчука (кандидати: В.Чорновіл, Л.Лук’яненко, І.Юхновський, Л. Табурянський, О.Ткаченко, І.Плющ), який виступав під гаслами «п’яти Д» (державність, демократія, добробут, духовність, довіра) і який набрав 61,6%.

94. Сучасний адміністративно-територіальний устрій та кордони України.

Статтею 133 Конституції України проголошується, що систему адміністративно-територіального устрою України становлять Автономна Республіка Крим, 24 області, райони, міста, райони в містах, селища й села.

В Україні є два міста республіканського підпорядкування - Київ та Севастополь, що мають згідно з Конституцією України (частина третя ст. 133) спеціальний статус, який визначається законами України. Вже прийнятий і діє Закон «Про столицю України — місто-герой Київ». Закон про місто Севастополь поки що не прийнятий.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Звичайно області іменуються за назвою обласного центру (винятком є Закарпатська та Волинська).

Уперше в Україні області були створені у 1932 р. Нині їх є 24.

Для сучасної системи адміністративно-територіального устрою України характерні три структурні рівні: вища ланка — Автономна Республіка Крим, область, міста республіканського підпорядкування (міста Київ і Севастополь); середня ланка — район, місто обласного підпорядкування; низова ланка — місто районного підпорядкування, селище (селище міського типу), село, сільрада, селищна рада.

Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом (стаття 73 Конституції України).

95. Україна – Крим: визначення державно-правових інститутів.

Україна відповідно до ст.2 Конституції України є унітарною державою, але в даний час до її складу входить автономне включення - Автономна республіка Крим.

Ще до Вітчизняної війни (1941-1945) у Криму була автономна республіка кримських татар (національна автономія). У травні 1944 кримські татари були депортовані з півострова, а автономна республіка була ліквідована. Замість утворена Кримська область у складі Російської федерації, яка 19 лютого 1954 передана до України.

Автономія відновлена лише 1991 року. Цьому передував референдум, проведений 20 січня 1991 року в Криму. А 12 лютого 1991 ВР УРСР підтримала бажання народу і прийняла закон про відновлення автономії Криму.

Так юридично було оформлено утворення автономного включення.

Аел під час проведення референдуму кримські татари становили лише 30 тис. і не проживали компактно. За таких умов не було підстав для створення автономної республіки. Однак Крим мав сепаратистські настрої, прагли незалежної держави.

4 версня 1991 Верховна Рада Криму прийняла Декларацію про державний суверенітет Криму, 5 травня - Акт проголошення незалежності Криму, 6 травня 1992 – Конституцію Республіки Крим, за якою Крим проголошувався суверенною незалежною державою. Були прийняті й інші акти, що суперечили Конституції та іншому законодавству України. У результаті виникла реальна загроза територіальній цілісності України.

17 березня 1995 Верховна Рада України з метою захисту державного суверенітету скасувала Конституцію Республіки Крим, прийняту 6 травня 1992, та інші акти, які суперечили Конституції та іншому законодавству України.

Тепер правовий статус Автономної Республіки Крим визначений Законом України «Про Автономну Республіку Крим», який прийнято 17 березня 1995, Конституцією України 1996, в якій міститься розділ X, присвячений Автономній Республіці Крим, Конституцією Автономної Республіки Крим 1998. Згідно з ними Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України, що перебуває у її складі як адміністративно-територіальна автономія. Вона не є носієм державного суверенітету, не має права виходу зі складу України, не може вступати в політичні зносини з іноземними державами.

Особливістю складу населення Автономної Республіки Крим є його багатонаціональність. На відміну від інших депортованих у 1943-44 року народів, що їх було повернено на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму аж до1989. Масове повернення почалося у 1989 році, і сьогодні в Криму мешкає близько 270 тис. кримських татар, що складає 13% від загального населення. Найголовніші проблеми кримських татар сьогодні — це масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею, ну і звісно – проблема мови. Кримськотатарська проблема і досі залишається.

.