77. Національно-культурний розвиток урср у 50-х – на початку 60-х рр..

78. Суспільно-політичний розвиток урср у 50-х – на початку 60-х рр.. Початок десталінізації.

Дальшим кроком у десталінізації став XX з'їзд КПРС (1956), на закритому засіданні якого виступив М. Хрущов з критикою культу особи. У липні 1956 р. опубліковано постанову ЦК КПРС „Про подолання культу особи і його наслідків”.

Складові десталінізації

• Ліквідація системи ГУЛАГу, припинення масових репресій

• Амністія. Реабілітація незаконно засуджених

• Реформа силових відомств. Упровадження в їх діяльність принципу законності

• Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти «українського буржуазного націоналізму»

• Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи

• Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки українців у партійному і державному апараті. Зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному керівництві

Причини обмеженості десталінізації

• Реабілітація не поширювалася на засуджених за «контрреволюційну діяльність», не ставилася під сумнів законність депортації періоду колективізації

• Відмова від масових репресій означала лише позбавлення від найбільш одіозних проявів тоталітарної суті режиму

• Збереглася монополія КПРС на владу .

• Послаблення ідеологічного контролю над суспільними науками, мистецтвом супроводжувалося тяжкими рецидивами

• Демократизація саботувалася партапаратом

• Боротьба з бюрократією була схожа швидше на «кавалерійську атаку», аніж на добре продуману політику

• Замість культу особи Сталіна нав'язувався новий культ — М. Хрущова

Масштаби демократизації державного життя.

За статутом КПРС передбачалося на кожних чергових виборах оновлення не менш як на чверть складу ЦК і його президії та обрання керівників партор-ганів лише на три строки, а секретарів первинних парторганізацій - не більш як на два. Це обмежувало повновладдя партійних чиновників і викликало у них незадоволення, а згодом і опозиційність політиці Хрущова.

Схвальний відгук населення викликали заходи керівництва щодо скорочення і «здешевлення» адміністративно-управлінського апарату.

Незважаючи на певну активізацію діяльності рад, профспілок, комсомолу, Добровільного товариства сприяння армії, авіації, флоту (ДТСААФ), Товариства Червоного Хреста, появу нових добровільних об'єднань, помітної демократизації політичного життя в Україні все ж таки не відбулося. Партійні апаратники торпедували нові статутні норми, а згодом вони були взагалі зняті.

82. Кодифікаційні роботи 50-70-х рр..

Кодифікаційні роботи розпочинаються тут у травні 1956 p. Особливо вони пожвавилися після того, як Верховна Рада СРСР 11 лютого 1957 p. віднесла до відання союзних республік законодавство про устрій судів союзних республік і прийняття цивільного, кримінального та процесуального кодексів. У віданні Союзу РСР залишилося лише видання Основ законодавства в цих галузях.

Вводився такий порядок кодифікації: щодо принципу верховенства союзного закону спочатку розроблялися та приймалися Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік, а згодом, в розвиток цих Основ, в союзних республіках розробляли та приймали кодекси.

Під час кодифікації, в період, що вивчається, в УРСР були прийняті та стали чинними Закон про судоустрій УРСР (1959 p.), Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси (набрали чинності з 1 квітня 1961 p.). Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси (набрали чинності з 1 січня 1964 p.), а також багато принципових нормативних актів майже з усіх галузей законодавства. Однак не всі вони мали послідовно демократичний характер, чимало з них були консервативними, що об'єктивно відображало зусилля командно-адміністративної системи зберегти свої позиції.

Президія ВР УРСР 14 травня 1956 прийняла постанову «Про перегляд кодексів законів УРСР». Розпочалася активна кодифікаційна робота на «двох рівнях»: союзні органи визначали основи законодавства в певній галузі, а в республіках розробляли відповідні кодекси (така практика, однак, не була новою, вона усталилася ще з моменту утворення СРСР).

Першими в грудні 1958 були прийняті: Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік (єдиний приклад згадки в назві акта про автономні республіки); Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік; Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, а також Закон СРСР про кримінальну відповідальність за військові злочини і аналогічний закон щодо державних злочинів.

З урахуванням цих актів було ухвалено Закон про судоустрій УРСР (30 червня 1960), Кримінально-процесуальний кодекс УРСР (25 грудня 1960), Кримінальний кодекс УРСР (28 грудня 1960).

Далі на союзному рівні послідовно були прийняті: Основи цивільного законодавства, Основи цивільного судочинства (обидва -- 8 грудня 1961); Основи законодавства про шлюб та сім'ю (27 червня 1968); Основи земельного законодавства (13 грудня 1968); Основи виправно-трудового законодавства (11 липня 1969); Основи законодавства про охорону здоров'я (19 грудня 1969); Основи законодавства про працю (15 липня 1970); Основи водного законодавства (10 грудня 1970); Основи законодавства про народну освіту (19 червня 1973); Основи законодавства про надра (9 липня 1975); Основи лісного законодавства (17 липня 1977).

В УРСР були прийняті: Цивільний кодекс УРСР та Цивільний процесуальний кодекс УРСР (обидва -- 18 липня 1963); Кодекс УРСР про шлюб та сім'ю (20 червня 1969); Земельний кодекс УРСР (8 липня 1970); Виправно-трудовий кодекс УРСР (23 грудня 1970); Закон УРСР про охорону здоров'я (15 липня 1971), Кодекс законів про працю УРСР (10 грудня 1971); Водний кодекс УРСР (9 червня 1972); Закон УРСР про народну освіту (28 липня 1974); Кодекс УРСР про надра (25 червня 1976); Лісний кодекс УРСР (13 грудня 1979).

Певні сфери життєдіяльності в СРСР регулювалися виключно союзним законодавством. Так, існувало 3 загальносоюзних кодекси: Повітряний кодекс СРСР (26 грудня 1961), Митний кодекс СРСР (5 травня 1964), Кодекс торговго мореплавства СРСР (17 вересня 1968), а також низка кодифікованих актів в іншій формі, наприклад Закон СРСР про загально військовий обов'язок (17 вересня 1968), Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (затверджений 15 жовтня 1955 РМ СРСР), Статут залізниць СРСР (затверджений 5 квітня 1964 РМ СРСР) тощо.

Важливою віхою в загальних кодифікаційних роботах були: кодифікація конституційного права, прийняття Конституції СРСР 1977 та Конституції УРСР 1978.

Кому буде мало дочитайте тут 

http://otherreferats.allbest.ru/history/00106378_0.html