53. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки 1929 року, її структура та основний зміст.

Структура: Поділ І. Засади. Поділ ІІ. Організація радянської влади: Органи центральної влади (про Всекраїнський з’їзд рад, про ВУЦВК, про Президію ВУЦВК, про Раднарком, Про народні комісаріати), Органи місцевої влади (Про зїзди рад, про виконкоми, про ради депутатів, про компетенцію МОВ). Поділ ІІІ. Про виборчі права. Поділ IV. Про бюджет. Поділ V. Про герб, прапор і столицю. Тобто Розділи(поділи), статті, підпункти і примітки. 82 статті.

15 травня 1929 р. XI Всеукраїнський з’їзд Рад одностайно затвердив нову Конституцію УСРР. Уперше до неї увійшли розділи про виборчі права та про бюджет Української СРР.

У ст. 1 Конституції Українська Республіка проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян, де вся влада належить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.

Принципово нові положення Конституції УСРР 1929 року були сформульовані в статтях 2 і 3, де визначався правовий статус Української СРР у складі Радянського Союзу. Порівняно з Конституцією Української СРР 1919 року суверенні права радянської України були істотно звужені. За Конституцією 1929 року УРСР належало право на власне законодавство й управління, але за умови визнання зверхності загальносоюзних законодавчих актів.

Конституція залишила чинними всі права і свободи трудящих, проголошені Конституцією УСРР 1919 року. Вона закріпила рівноправність громадян незалежно від їхньої расової і національної належності. Водночас, як і за Конституцією 1919 року, виборчих прав позбавлялися особи, які використовували найману працю, священики, приватні торгівці, комерційні посередники, колишні співробітники та агенти царської охранки, члени імператорського дому тощо. Крім перелічених категорій Конституція 1929 року надавала можливість ВУЦВК на власний розсуд позбавляти виборчих прав і інші групи населення. У ст. 18 Конституції закріплювалося утворення “у складі УСРР Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки”.

Найвищими органами влади визнавалися Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет і Президія ВУЦВК. Розпорядчим і виконавчим органом ВУЦВК був Раднарком УСРР. Всі перелічені органи влади мали законодавчі, виконавчі та розпорядчі повноваження у межах своєї компетенції. Таким чином, основний закон УРСР 1929 року не передбачав чіткого поділу на гілки влади, порушуючи таким чином засадничі принципи демократії.

Конституція 1929 року встановила нову періодичність скликання з’їздів Рад. Відповідно до ст. 23 Конституції чергові Всеукраїнські з’їзди Рад скликалися ВУЦВК один раз на два роки. Надзвичайні з’їзди Рад могли скликатися ВУЦВК як за власною ініціативою, так і на вимогу Рад та з’їздів Рад місцевостей, де ме­шкало не менше третини виборців УСРР.

До виключної компетенції Всеукраїнського з’їзду Рад було віднесено:

• затвердження змін і доповнень до Конституцій Української СРР і Молдавської АСРР,

• зміни кордонів Української СРР та Молдавської АСРР,

• вибори Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету і вибори представників Української СРР до Ради Національностей ЦВК СРСР.

Компетенція ВУЦВК та порядок його роботи. На своїх сесіях, які скликалися не менше трьох разів на рік, ВУЦВК:

• затверджував бюджет розвитку народного господарства УСРР

• законодавчі акти Президії ВУЦВК, проекти кодексів, а також усіх законодавчих актів, що визначали загальні норми політичного, економічного і культурного життя республіки або вносили докорінні зміни в існуючу практику роботи державних органів УСРР тощо.

Вперше визначено компетенцію Президії ВУЦВК:

• право видавати декрети, постанови та розпорядження

• затверджувати декрети і постанови Раднаркому УСРР.

• право законодавчої ініціативи у вищих органах УСРР

• право скасовувати постанови Раднаркому й окремих наркоматів УСРР, а також Молдавського ЦВК і окружних виконавчих комітетів.

Конституція регламентувала також компетенцію Раднаркому УСРР:

• як розпорядчий та виконавчий орган здійснює загальне управління

• видає законодавчі акти й постанови, обов'язкові до виконання

Місцевими органами влади - Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, районні й окружні з’їзди Рад, а також їх виконавчі Комітети. Компетенція:

• вживати заходів до культурного та господарського піднесення даної території;

• складати й затверджувати місцеві бюджети;

• переводити в життя постанови відповідних вищих органів влади;

• розв'язувати справи, що мають місцеве значення для даної території;