4. Київська княжа держава (IX-XII ст.): основні етапи становлення, характерні риси розвитку

882 р. – Олег з Новгорода вбиває Аскольда і Діра, захоплює Київ. Ця дата вважається датою утворення КР. Далі три основні періоди…

1. Період консолідації державності – кін. IX–X ст.

• Олег (882-912),

• Ігорь (912-945),

• Ольга (945-964),

упорядкувала збирання данини, провівши податкову реформу: чітко означена кількість данини, що збиралася з підлеглих племен — «уроки», й місця збору данини — «погости»;

запроваджує центральну владу на місцях — влаштовує опорні пункти в усіх підвладних Києву землях («погости» й «лови»— мисливські угіддя на землях підкорених племен, де постійно перебували князівські слуги й), де зосереджується адміністративна та судова влада княгині.

• Святослав (964-972)

провів адміністративну реформу (970): ввів традицію призначати князями в інші міста своїх синів (для укріплення єдності Русі).

Відбувається політичне об’єднання, становлення феодального суспільного ладу, утворення апарату влади.

2. Період розвитку держави (X – перша половинаXiIст.)

• Володимир Великий (980-1015),

Адміністративна реформа. заміна місцевої племінної верхівки своїми синами, яких «посадив на княжіння» у найбільших містах держави.

 988 р. – запровадив християнство на Русі

Фінансова реформа: започаткування карбування монет («срібники» й «златники»)

Військова реформа - на півдні збудовано мережу фортець для захисту від печенігів

• Ярослав Мудрий (1016, 1019-1054),

введення збірки законів «Руська правда», яка юридично закріпила розшарування суспільства та феодальні відносини на Русі, оформила залежність народних мас від землевласників;

намагаючись обмежити себе від візантійського впливу замість запрошення митрополитів з Візантії сам призначив його у 1051 р. (перший слов’янин — Іларіон);

остаточно складається надзвичайна складна й заплутана система престолонаслідування: передача влади відбувається не від батька до сина, а від брата — до брата.

Близько 1072 р. Троє братів Ярославичів склали у Вишгороді новий княжий закон — «Руську правду», покликану покласти край сутичкам і чварам між різними верствами населення. «Правда Ярославичів» обстоювала права можновладців, обмежуючи, разом із тим, свавілля землевласників. На відміну від «Правди Ярослава», новий кодекс впроваджує індивідуальну власність на землю, поки що князівську.

• Володимир Мономах (1113-1125),

вніс доповнення до «Руської правди» — «Устав Мономаха», котрий значно обмежив безконтрольну діяльність князівських урядовців, зменшив боргову залежність від лихварів, зменшив використання рабської праці смердів і джерела її поповнення;

прибрав до рук найвіддаленіші землі, приборкав князівські чвари князів, зміцнив владу київського князя

• Мстислав Великий (1125-1132)

3. Період розпаду та занепаду державності (починається у другій третині XIIстоліття)

Загострення міжусобної боротьби, посилення нападків кочовиків, економічним застоєм.

5. Суспільний і державний устрій Київської Русі Суспільний лад

Феодали – великий київський князь; місцеві «ясні» князі , яких було підкорено, згодом князі намісники – прийшли на зміну світлим(ясним) князям , з родичів київських князів.; бояри (земські бояри, княжі мужі( верхівка дружини) –правляча еліта з місцевої родоплемінної знаті також дружинники; пізніше поділ на земські ( члени боярської ради) великих( воєводи, тисяцькі) та малих( тіуни, соцькі , десяцькі , огнищани, дворецькі ); церква («чорне», «біле» духовенство)- привілейована та най захищена верства а також слуги князівського двору – вирники, датські, мечники. Дружина – старша ( бояри ) молодша - дітські , отроки.

Міське населення – патриціат (купці, князі, бояри, вище духовенство, лихварі, «градини», «купчини», «гості»); «чернь»; міські низи (дрібні торговці, ремісники (посадські люди), рядове духовенство).

вільні селяни-общинники – «люди» - члени верві основна маса, платили полюддя

напівселянське феодально залежне населення - смерди

Раби - челядь, холопи - невільне населення, домашні раби

Залежне та напівзалежне населення– закупи( потрапили у боргову кабалу), ізгої( вільні та залежні з різних категорій населення : купці , які розорилися, селяни поза общиною, князі-сироти, неосвічені поповичі, вільновідпущеники), прощенники, задушні люди, вотчинні ремісники( проживали в садибах феодалів, рядовичі ( пов’язані договірними зобов’язаннями селяни з князями та боярами, статус тотожний до закупів ).

1. диференціація суспільства (ієрархізація)

2. сильні традиції верві

3. сюзеренітет-васалітет

4. Самоуправління: проведення копних зборів (віче), проводиться вервний суд, який трансформується у копний суд