2. Еллінський і варварський світ на півдні України (перша пол.. 1 тис. Н.Е.) Варварський світ

На зламі II-IIIст.. н.е. скіфське царство програє готам і розпадається.

ІІІ ст. — рух на південь германських племен готів, що створили свою державу на узбережжі Чорного та Азовського морів. Після кількох невдалих спроб готам врешті вдалося підкорити собі праслов’янське населення, захопивши підступно їх вождів на чолі з Бусом.

Початок ІV ст. — поява у Північному Причорномор’ї кочовиків з Центральної Азії — гунів.

375 р. — гуни на чолі з Баламбеєм розбили готів і зруйнували грецькі міста-колонії. Звідси вони продовжили рух на захід до кордонів Римської імперії.

Середина V ст. — за Аттіли («Бич Божий») гуни досягають вершини свого розквіту. Однак після смерті Аттіли їх союз остаточно розпадається. Після цього посилюються позиції слов’ян.

VІ ст. — анти досягають найвищої могутності. Вони ведуть переможні війни з Візантією в Подунав’ї та на Балканах. Починається процес розселення слов’ян. Із межиріччя Дніпра й Дністра вони просуваються в Придунайські землі і там діляться на дві групи: одна йде на Балканський півострів, а інша — вгору вздовж течії Дунаю. Починаючи з V ст., слов’яни Лівобережжя заселяють нові райони на півночі й північному сході, що до цього були зайняті балтами та угро-фінами. Початок поділу слов’ян на три гілки — східних, західних та південних.

Елліни

На другому етапі існування грецьких міст-колоній (1 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.) підкорення Риму (Ave Солом’яний). На 3-4 ст. н.е. припадає занепад через кризу рабовласницької системи + загострення класових суперечностей + наступ кочівників.

У грецьких міст – розвинена економіка, ремісниче виробництво, землеробство, рибальство. Розвинена торгівля, торгували рабами, імпорт – тканини, металеві, мармурові вироби, вино, олія. Мали високу культури. Споруджували кам’яні будинки. Мали тісні економічні зв’зки з кочівниками та народами Полісся і Лісостепу.

Суспільний устрій. Класове розшарування: Панівний клас – судновласники, купці, землевласники, господарі виробництв та майстерень. Вільними, повноправними громадянами були тільки чоловіки – громадяни міста. Жінки вважалися вільними але не мали політичних прав.

Чужоземці – значна соціальна група осілих з «варварського світу», проживали у містах. Не мали громадянських прав, не брали участі в політичному житті, набували громадянства лише за великі заслуги.

Раби – на найнижчому соціальному щаблі – об’єкт права. Джерела притоку рабів – невільницькі ринки, полон, купівля у «варварських племен», народження від рабині. Широко здійснювалася рабська праця. Іноді їх звільняли.

Державний лад. Форма правління – аристократичні республіки. Вищий законодавчий орган – народні збори, віче. Магістрат – управляв фінансами, судовими установами, військовими справами. Діяли суди, процес був змагальним.

3. Виникнення державності у східних слов’ян. Союзи племен

14 племінних союзів (VII–ІХ ст.) — етап, що завершує розклад первісного суспільства у східних слов’ян

Українці: поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, волиняни (бужани), дуліби, білі хорвати.

Росіяни: кривичі, радимичі, в’ятичі, словени ільменські.

Білоруси: полочани, дреговичі

Політична сфера життя

 Суспільний устрій — військова демократія.

 Посилення нерівності.

 Послаблення значення народних зборів (віче), формування апарату влади на чолі із князем.

 Ранні переддержавні утворення (візантійці називали їх Славініями, або Славіями).

Розпад антського союзу прискорив процес державотворення: поступово союзи слов’янських племен перетворюються на переддержавні утворення — племінні княжіння, які стали фундаментом для формування державності у східних слов’ян.

Зародження державотворчих процесів у предків українців пов’язують із племінним об’єднанням дулібів. Воно виникло в VІІ ст. з метою захисту від войовничих кочівників-аварів. Дулібський племінний союз об’єднав майже всі східнослов’янські племена на території України..

Розгром дулібського об’єднання аварами висунув на головну роль полян. Вони стали ядром формування Київської держави. У Повісті МЛ подається легенда про заснування Києва трьома братами Києм, Щеком і Хоривом і їхньою сестрою Либіддю (друга половина VІ ст., Старокиївська гора).

Пізніше у різних частинах східнослов’янських земель сформувалися три перед державні утворення, відомі з арабських джерел: Куявія (ототожнюють з Київським князівством), Славія (об’єднання ільменських слов’ян) та Артанія (Приазов’я та Причорномор’я — Тмутаракань).