Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІДПУ іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
783.36 Кб
Скачать

27. Державно-правова думка України кінця 19- поч. 20 ст.

Ну по-перше в даному питанні, як і в 30, кожен з вас може використати той свій матеріал, що ви готували есе на семінар по парламентаризу, тобто це будуть ваші автентичні думки. Взагалі дане питання є надзвичайно обширним, оскільки йдеться про західно- і східноукраїнські землі разом, тому я дам тільки загальну характеристику. На мою думку зачіпати розвиток партійного руху тут не слід, бо це 30-те питання, а просто брати кількох найвидатніших діячів того часу і характеризувати їхні погляди. Тому:

Цей етап розвитку соціально-політичної думки в Україні пов'язаний з постаттю відомого вченого та політичного діяча М. Драгоманова. олітична програма М.Драгоманова була побудована в основному на п'яти провідних принципах: 1. визнання за державою можливості координації соціально-економічного життя 2. ідея щодо еволюції існуючої політичної системи 3.визнання вирішального значення ідеї культурництва 4.європоцентризм5.ідея федерації. Відомим українським політичним мислителем і політичним діячем консервативного напрямку був ВЛипинський (1882—1931). Українська держава у майбутньому, на думку Липинського, має бути незалежною монархією спадкового характеру з обов'язковою передачею успадкованої гетьманської влади. Політична програма В.Липинського базувалася на: 1) гарантія недоторканості особи; 2) забезпечення права приватної власності на землю; 3) проведення аграрної реформи; 4) об'єднання всіх українських земель, а в зовнішній політиці — союз із Росією і Білорусією.

Обовязково слід згадати про Миколу Міхновського, його участь у Братстві Тарасівців, видання Самостійної України та той факт, що саме він був одним з основоположників ідеї самостійності україни, був чи не єдиним діячем який стояв тоді на цих позиціях.розвиткові політико-правової ідеології в Україні (кінець XIX — початок XX ст.) значною мірою сприяли Михайло Грушевський та Володимир Винниченко. Основою політико-правової концепції М. Грушевського (1866—1934) було українське питання. Він уважав, що основою входження України в Росію була автономія, але цим принципом знехтували. Можливість вирішення цієї проблеми він бачив у випадку децентралізації влади в Росії та утворенні федерації, під якою розумів об'єднання в одній державі декількох. Розмірковуючи про федеративний державний устрій, М. Грушевський припускав два варіанти його утворення: процес, який іде знизу (декілька держав утворюють одну і передають їй частину своїх суверенних прав), і процес, який іде зверху (унітарна держава ділиться суверенітетом із своїми провінціями і в такий спосіб стає федерацією). Попервах В. Винниченко вважав себе прибічником "російсько-українського комуністичного табору", оскільки комунізм, на його думку, був не лише політичною теорією, а й філософією всього життя людини. Згодом, переконавшись у великодержавній політиці керівників більшовицької Росії, він переглянув свої політичні погляди, і національні проблеми вийшли в нього на перший план. Також тут слід згадати про ідеї Міхновського.