70 % Земель на україні мають поміщики.

Дворянство. 1785 –«Табель про ранги», а потім 1797 рік український табель про ранги( для козацької старшини). На українських землях переважали російські дворяни, українська шляхта і козацька старшина та її нащадки(1835р.,указ “О Малороссийских чинах и, чинах, дающих право на действительное и потомственное дворянство”). Права дворян охоронялися, відбулось зрівняння у правах українських та російських дворян. 1835р.-указ про ліквідацію податків для дворян. Того ж року бів виданий з-н про майорат спадщину може мати лише старший син, молодших віддавали на військову службу за високу оплату.

Міщани. Зростання кількості міщан. 1832р.надано право на покупку у місті земельної ділянки для торгівлі та виробничої діяльності. Право на здабуття гільдійського посвідчення. 1832р.вин. такого класу як почесні громадяни-найзаможніщі із купців. “работние люди”1825-15тис., на середині реформ – бл 100000 чоловік. Указ від 1827р. Заборонив перехід міщан у дворяяни.

Статус земельЛіквідація залишків автономії, економічно поділені землі України(Правобережжя:кріпосництво,Лівобережжя за рахунок мануфактурно-заводського розвитку, освоєння просторів українського степу-Новоросія).

Форма взаємодії: українські землі постачали сировину, москалі експортували на наші землі готову продукцію, отже: колонія-митрополія. Українські землі були своєрідною «європейською» колонією, оскільки були самі в змозі робити завершений цикл продукції, але це штучно стримувалося і відбувалося грабіжницьке викачування ресурсів.

23.Буржуазно демократичне реформування.

Саме Росія мала всі передумови для реформування: Занепад кріпосницьких відносин, малоземелля і безземелля, самодержавна монархія, всередині самого дворянського стану різні погляди. Каталізатор – Кримська війна. Напередодні реформи 1400 селянських виступів. Реформ як ми знаємо було багато, та на мою думку слід звернути увагу на дві найголовніші: земельну і судову. Щодо першої то 19 лютого 1961 року Олександр 2, видав Маніфест, а згодом було розроблено 17 місцевих положень. Зміст реформи – скасування особистої залежності селянина від пана і наділення їх землею(за викуп)Механізм проведення реформи:розподіл земель на три частини в україні і тільки один Маніфест був опублікований. В Росії реформа задіяла общину і кругову поруку, а в Україні селяни мали зв'язок із паном через мирових посередників. Ними могли бути тільки дворяни. Вони допомагають підготувати уставні статутні грамоти: про наділ, про повинності.Викуп: 20% сплачує селянин, 80% держава, до 1910 року – залежність селян від держави. Контроль за реформою проходив постійно. Наслідки: корінні зміни в селянському господарюванні, розвиток трудових відносин, розвиток внутрішнього ринку і капіталістичних відносин. Судова реформа1864 рік. Проведена через затвердження судових статутів. Змінені норми процесуального права. Дореформений суд був становим (тобто кожен стан мав свій окремий суд) і негласним (судові засідання відбувалися за зачиненими дверима, підсудні не мали оборонців). Суд цілком залежав від адміністрації. Нові судові статути проголошували незалежність суду від адміністрації: суддю призначав уряд, але зняти з посади міг тільки суд. Попереднє слідство проводили незалежні судові слідчі. Суд ставав єдиним для всього населення і гласним: на судових засіданнях могли бути представники преси і публіка. Вводився змагальний процес: обвинувачення підтримував прокурор, оборону — адвокат (присяжний повірений).

Реформа суду була найбільш послідовною. Щоправда, збереглись особливі волосні суди для селянства, суди для духівництва, військові суди; обмежувалася підсудність чиновників; невдовзі жандармерії знову надали право попереднього слідства в політичних справах, особливо важливі справи передавалися до спеціально створених урядом судових комісій; було збережено тілесні покарання для селян, каторжан, солдатів-штрафників; гласність судочинства порушувалася. У 1864 р. за земською реформою було створено виборні органи влади в межах губернії та повіту — земства. Земські гласні обирались із землевласників, міських виборців і представників сільських громад. Сфера діяльності земських установ обмежувалася господарськими питаннями місцевого значення: утримання шляхів, пошт, шкіл, лікарень, налагодження ветеринарної та агрономічної служби тощо. Кошти на це надходили із земського податку, яким обкладалося все населення. Однак земські управи не могли вимагати виконання своїх рішень. Для цього вони повинні були звертатися за допомогою до царських властей, насамперед, поліції. Чиновники на місцях на свій розсуд могли призупинити будь-яке рішення земства. І все ж поява земств мала важливе значення. В Російській імперії з'явилися органи місцевого самоуправління, діяльність яких суттєво відрізнялася від панівної державно-бюрократичної системи.

Висновок: Реформи 60-70-х pp. XIX ст. стали поштовхом до швидкого й динамічного економічного та соціально-політичного розвитку Росії. Особливістю реформ у країні було те, що їх проведення повністю залежало від правлячої верхівки; вони виявилися непослідовними та половинчастими, особливо в політичній сфері. Росія залишалась абсолютною монархією, без представницької системи, багатопартійності, чітко окреслених громадянських прав і свобод.