17. Державно-правові погляди гетьмана Богдана Хмельницького.

Державницька концепція гетьмана Б. Хмельницького стала вершиною державницького мислення доби розвинутої Козацької держави. Вона засвідчила утвердження цієї держави, визначення її внутрішньої та зовнішньої політики. Головною ідеєю політики Козацької держави найчастіше була ідея орієнтаційна, тобто: українські гетьмани мислили позиції України винятково в тісному союзі з іншою державою чи під її протекторатом. Фактично питання про існування Козацької держави як цілком самостійної і незалежної не ставилося. Певний рівень суверенності завжди зумовлювався підтримкою тієї чи іншої держави.

Політико-правові погляди Б. Хмельницького детально викладено в "Договірних статтях", написаних у березні 1654 р. Аналізуючи їх, можна зробити висновок, що в сучасному розумінні йшлося про автономію України. За громадянами України залишалися їхні майнові права, навіть більше — цар повинен був дати жалувані грамоти на володіння майном.

Уся влада на території України зосереджувалась у руках гетьмана, який мав обиратися на демократичних засадах без участі представників царя. Російський цар отримував інформацію про вибори, що відбулися, і приймав присягу гетьмана.

На місцевому рівні владні функції здійснювали земські та городські уряди, які також обиралися. Правосуддя здійснювалося незалежними військовими судами, що їх очолював виборний старшина. Серед цивільного населення пропонувалося суди земські й громадські відправляти через урядників, яких вони з-поміж себе виберуть.

Незалежною й недоторканною у своїх правах залишалася духовна влада — православна церква. Зберігалися всі її права, а також майно, яке їй належало за станом на час підписання договору.

У міжнародних зносинах Україна залишалася вільною. Приймання послів інших держав і переговори з ними гетьман міг вести самостійно. Царя тільки інформували про міжнародну діяльність. Але зносини з Туреччиною та Польщею можливі були з дозволу монарха Росії.

Передбачалося, що Росія стане гарантом безпеки України, своїми військами вона мусить оберігати її кордони з Польщею, а південні кордони охоронятимуться самостійно за матеріальної допомоги Росії.

Значне місце в "Договірних статтях" відведено проблемам козацтва. Б. Хмельницький пропонував зберегти за ним усі права, виборені за часів Запорозької Січі, включно з матеріальним самозабезпеченням. Кількість реєстрових козаків мала сягати 60 тис.

Цікавими були пропозиції першого гетьмана Української держави стосовно соціальних гарантій жінкам і дітям загиблих козаків. За ними зберігалися всі вільності та права батьків.

Б. Хмельницький повалив польське панування в Україні, став творцем Української гетьманської держави, забезпечив її міжнародні зв'язки, започаткував розбудову державності України. Але непослідовність політичних поглядів першого гетьмана України, надмірна увага до проблем козаччини на шкоду решті населення привели його до тяжких помилок.

18. Конституційні статті українських гетьманів. Визначення взаємин з Москвою (друга половина XVII- поч.. XVIII ст..)

Гетьманські статті XVII—XVIII ст. — документи держав­но-правового характеру, котрі визначають суспільно-політ. устрій Укр. держави — Гетьманщини XVII—XVIII ст. та порядок її васаль­них взаємовідносин з Російською державою і називались козаць­кими літописцями ще й конституціями. Здебільшого вони уклада­лися з нагоди виборів кожного нового гетьмана як своєрідна угода між козацькою старшиною на чолі з гетьманом та представниками моск. царя. Рос. Царизм поступово обмежував суверенні права України і підпорядковував її інтереси інтересам рос. монархії.

Переяславські статті 1659 між царським урядом і гетьманом Юрієм Хмельницьким укладені 27 жовтня 1659 на козацькій раді в Переяславі.

Зміст:

• Заборону козакам самостійно переобирати гетьмана без дозволу царя.

• Обов'язкове затвердження кандидатури гетьмана московських урядом.

• Заборону гетьману здійснювати дипломатичні відносини із іноземними державами.

• Заборону козакам самостійно вступати у війну або надавати третій стороні військову допомогу.

• Обов'язок гетьмана посилати військо на перший виклик царя.

• Заборону гетьману призначати й усувати полковників без згоди царя.

• Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху;

• Видача Москві всієї родини колишнього гетьмана І. Виговського.

«Батуринські статті» У листопаді 1663 в м. Батурин! між гетьманом Лівобережної Укра­їни І. Брюховецьким і представниками царського уряду.

• утримувати коштом місцевого населення російське військо в Україні;

• повертати до Росії втікачів;

• упорядкувати козацький реєстр, визначений попередніми договорами;

• заборонити українським купцям продавати збіжжя на Правобережжі;

• вивозити горілку й тютюн в російські міста, аби не порушувати державної монополії тощо.

11 жовтня У 1665 І. Брюховецький, Москва, Мос­ковські статті.

• укр. міста й землі оголошувалися володіннями рос. монархів і з їхніх жителів

• Вибори гетьмана мали відбуватися у присутно­сті царських посланців, а вибраний гетьман мав їхати в Москву для отримання гетьманських клейнодів.

• У зв'язки з іншими державами гетьман міг вступати тільки за дозволом царя.

• Київську митрополію мав очолити моск. ставленик.

• Магдебурзьке право надавалося царською жалуваною грамотою.

• Збільшувалися гарнізони царських військ у Києві, Чернігові, Переяславі й Ніжині, де рос. воєводи перебували на підставі попередніх статей.

У березні 1669 в м. Глухові між царським урядом і новим гетьманом на Лівобережжі Дем'яном Многогрішним Глухівські статті.

• московські воєводи залишились лише в п'ятьох містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині і Острі, де вони не мали права втручатись у справи місцевої адміністрації.

• Козацький реєстр встановлювався в розмірі 30 тис. чоловік.

• Гетьман мав право утримувати 1 тис. чол. найманого війська.

• Податки збирались винятково козацькою старшиною.

• Одночасно гетьману заборонялось вступати в зносини з іноземними державами.

• Значно обмежувався перехід селян у козацтво.

В червні 1672 гетьманом обрали Івана Самойловича, "Конотопські".

• урізали політичні права гетьманського уряду, особливо в галузі зовнішньої політики. особливо, підтримувати відносини з правобережним гетьманом Петром Дорошенком.

• гетьманська виконавча вертикаль була ослаблена

17 березня 1674 на генеральній раді у Переяславі, І. Самойлович був проголошений гетьманом обох боків Дніпра. Були прийняті нові, т.зв. Переяславські статті. Вони в цілому повторювали Глухів­ські та Конотопські статті, але в дечому і відрізнялися.

• встановлено, що на випадок нападу ворога на Україну, козацьке військо збирається на річці Росаві, між Каневом та Корсунем, куди повинно бути вислано і царське військо.

• Без царського дозволу заборонялося гетьману надавати допомогу будь-якій стороні при нападі на Польщу.

• Гетьман також не мав права без суду і згоди старшини будь-кого карати.

• Реєстрове військо встановлювалося в 20 тис. чол., жалування йому було подвійне.

25 липня 1687 у військовому таборі над річкою Коломаком було обрано Івана Мазепу "Коломацькі".

• декларативно підтверджували козацькі права і привілеї,

• зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки.

• обмежували політичні права гетьмана та українського уряду.

І Скоропадський у Глухові"Решетилівські статті 1709 р.". щодо управлін­ня Лівобережної України.

• Козацькому війську було відмовлено у поверненні артилерії;

• установлювався контроль з боку Росії за збором податків в Україні і їх своєчасним надходженням до царської казни;

• значно збільшувалась кількість московських залог на території Лівобережної України;

• при гетьманові вводилася посада міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду і своєчасно надавати інформацію Петру I;

• прийняття гетьманом іноземних послів (особливо з Криму, Туреччини, Польщі та Швеції) мало проходити виключно у присутності царського представника.

Данило Апостол. У жовтні "Рішительні" (конфірмова­ні) пункти, що стали до кінця самого існування Гетьманщини її основною конституцією.

• Гетьман не мав права вести дипломатич­них зносин з ін. державами, Тільки з сусідніми державами — Польщею і Кримом він міг зно­ситися щодо пограничних справ, але з відома царського резидента при гетьманському дворі.

• Гетьманська резиденція мала й надалі залишатись у Глухові.

• Чисельність найманого війська обмежувала­ся до 3 полків (крім реєстрових козаків)

• Кандидатів на поса­ди генеральної старшини й полковників вибирала старшина з-по­між себе, але затверджував ці кандидатури сам імператор.

• був дозволений вільний приїзд чужо­земних купців для торгівлі;

• себто мито на товари, що ввозилися в Україну, мала йти до рос. скарбу.

• скасована заборона росіянам купувати землю в Україні

• у козаків та в посполитих заборонялося відіймати як спадкові, так і куплені ґрунти.