Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІДПУ іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
783.36 Кб
Скачать

15. Відновлення національної державності і права України в середині XVII ст.Утворення Укр. Гетьманської держави

1649р. – Зборівський договір. Ідею соборності України не було реалізовано, і Хмель­ницький задовольнився козацькою автономією в межах Речі Посполитої. Але разом із тим під час війни формується українська державність - пере­важно військового гатунку. Створюються центральні й місцеві органи вла­ди, запроваджується новий адміністративно-територіальний поділ.

Вищим законодавчим органом була Генеральна рада, але фактично ним стала рада козацької старшини. Виконавчу владу репрезентував геть­ман, який видавав універсали, організовував фінансову та судову системи, керував зовнішньою політикою.

При гетьмані існував уряд - Генеральна канцелярія, що складалася з генеральної старшини - генерального писаря, генерального судді, гене­рального хорунжого, генерального обозного, військового скарбничого,

Територія козацької республіки становила близько 200 тис. кв. км і бу­ла поділена на 16 полків, а ті, в свою чергу, на 272 сотні. Столицею і геть­манською резиденцією було м. Чигирин. На місцях адміністративну владу здійснювали полковники й сотники, а у селах - старости. Починає форму­ватися козацька, селянська і державна власність на землю.

Перед Б. Хмельницьким стояла дуже серйозна проблема - не допус­тити соціального вибуху, оскільки за Зборівською угодою передбачалося принципове збереження старої соціально-економічної системи. Особливо це стосувалося селян, які не потрапили до реєстру. Але тут гетьман про­водив досить гнучку політику. З одного боку, він не допускав безконтроль­них селянських заворушень, а з іншого - всіляко прагнув уникнути понов­лення найжорстокіших форм експлуатації кріпаків.

Велику увагу Б.Хмельницький приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької держави. Було встановлено військово-політачну спілку з Кримським ханством, Трансильваніею, Росією, Туреччиною, Швецією, Венецією.

16. Переяславська рада і українсько-російські відносини. Історіографічний і правовий аналіз.

Переяславська угода

23.24.Українсько-московська державна угода 1654 р.

Незабаром для Б.Хмельницького стає очевидним формальний харак­тер підтримки з боку Туреччини, і знову активізується проросійська спря­мованість зовнішньої політики козацької держави. Тут бік гетьмана взяла більшість старшини. Для неї визначальними були такі чинники, як спільна релігія, близькість мов і культур, спільність історичної пам'яті і, що істотно, військово-політична слабкість Росії порівняно з Туреччиною, що давало шанс більш повної самостійності майбутньої Української держави.

На цей час і Москва, намагаючись розширити сферу свого впливу і ви­користати Україну в якості буфера проти Туреччини, вирішила взяти Війсь­ко Запорізьке «під свою руку». 1 жовтня 1653 р. Земський собор схвалює це рішення, і цар виряджає в Україну посольство на чолі з боярином В.Бутурліним. Для підтвердження серйозності своїх намірів 31 грудня 1653 р. Росія оголошує війну проти Польщі.

8 січня 1654 р. на Переяславській раді було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави при збереженні основних прав і вольностей Війська Запорізького.

Сам договір вже був підписаний у березні – Березневі статті 1654року, які складалися з 23 пунктів (знаємо 11) і Жалуваної грамоти (про вольності). Умови: Москва визнавала гетьмана як верховного правителя козацької території, він обирався козаками, затверджувався Москвою, мав право міжнародних зносин (коли ж з поляками та турками – повідомляй царя.), фіскальна політика, тобто збирання податків у скарбницю Москви, але своїми силами.

3 тис гарнізон в Києві. Більшість дослідників вважають, що березневі статті 54 року – це протекторат.

Наслідком стала допомога Росії у війні та звільнення всієї Київщини, Брацлавщини від поляків. Але знову протиріччя, бо звільнені землі московський цар вважав своїми, приєднував до Московського царства. Вже у 1656 році Москва підписала перемир’я з Польщею, порушивши угоду. В цілому акт 1654 року називається по різному: приєднання України до Росії, входження України до складу Російської держави, перехід України під протекторат (або; під владу) російського царя. Радянські та деякі сучасні дослідники досі вважають, що наслідком угоди стало приєднання українських земель до Росії, проте у самих статтях йшлося лише про васалітет.