
- •Предметна область теорії публічного управління
- •Конституційні основи публічного управління
- •Поняття та види публічного управління
- •Специфіка публічного управління
- •Сутність управління
- •6. Теорія управління, адміністрування
- •7. Публічне адміністрування та публічне управління
- •8 Етимології слів “публічний” та “управління”
- •9. Поняття «публічне адміністрування» і «державне управління». Публічне адміністрування як предмет наукових досліджень.
- •10. Цілі і принципи публічного адміністрування.
- •11. Функції, форми і методи публічного адміністрування.
- •12. Формування та розвиток системи публічного адміністрування незалежної України.
- •13. Уявлення про державу Стародавнього Сходу.
- •14. Уявлення про управління у Стародавній Греції.
- •15. Розуміння держави у Середньовіччя
- •16. Правління в Епоху Відродження
- •17. Думки Платона про державу.
- •18. Арістотель і держава.
- •19. Їдеї про державу м. Лютера.
- •20. Позиція про державу т. Гоббса.
- •Поняття та види форм публічного адміністрування
- •Ознаки форм публічного адміністрування
- •Система публічного адміністрування в Україні: загальна характеристика.
- •25. Державні (адміністративні) послуги: поняття і класифікація.
- •26. Поняття публічної служби: її ознаки і види.
- •27. Структура органів публічної влади на центральному, регіональному і локальному рівнях.
- •28. Історія судочинства
- •29. Судова система України
- •30. Конституційний Суд України
- •31.Верховний Суд України
- •32.Вищий адміністративний суд
- •33.Вищий господарський суд
- •35. Поняття адміністративної культури і адміністративної етики
- •36. Етична інфраструктура публічного адміністрування: поняття, структура та характеристика елементів.
- •37.Принципи та норми етичної поведінки державних службовців
- •38. Конфлікти інтересів у професійній діяльності державних службовців.
- •39. Відносини в публічному адмініструванні
- •40. Структура та повноваження місцевого самоврядування по країнах
- •41. Основні принципи та ознаки місцевого самоврядування
- •42. Концепції місцевого самоврядування
- •43. Англосаксонська (англійська) модель місцевого самоврядування
- •44. Іберійська модель країни Латинської Америки місцевого самоврядування
- •Континентальна (французька) модель місцевого самоврядування
- •Європейська хартія місцевого самоврядування
- •Всесвітня Декларація місцевого самоврядування
- •Міжнародні об'єднання органів місцевого самоврядування
- •Система органів публічної адміністрації
- •50. Повноваження глав держав щодо публічної адміністрації
- •51. Структура Урядів: склад, повноваження та організація діяльності
- •52. Центральні адміністративні структури: види та повноваження
- •53. Системи організації публічної адміністрації в регіонах та на місцях
- •54. Регіональні та місцеві органи державної адміністрації
11. Функції, форми і методи публічного адміністрування.
Публічні функції − це види діяльності публічних адміністрацій, які пов’язані з виконанням суспільних законів та наданням адміністративних та публічних послуг. Існують різні підходи щодо їх класифікації. Їх поділяють на політичні та технічні функції, або функції загального управління і спеціалізовані функції, функції здійснення суверенітету (зовнішнього і внутрішнього), економічні, соціальні, соціально-виховні функції тощо. Загальні функції: прогнозування, планування, організація, регулювання, координація, обліку, контроль.
Форма діяльності – уніфікований за зовнішніми ознаками, формалізований вид результатів конкретних дій органу управління, його структурних підрозділів та службових осіб, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Нормативно-правові форми адміністрування пов’язані з виданням актів,– закони, укази, постанови, розпорядження, рішення, положення, інструкції, правила, порядок, вони містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене заздалегідь, широке коло осіб (підприємств, установ, організацій), на невизначений термін часу та невизначені наперед умови.
Форми застосування норм права, відповідно до компетенції органу влади.: видача документів, складання актів, протоколів, укладання цивільно-правових договорів, подання обов’язкових звітів, застосування засобів безпосереднього примусу, участь органів управління як позивачів чи відповідачів у судах, запровадження економічних санкцій, заходів адміністративного примусу до порушників юридичних заборон галузевого та відомчого характеру тощо.
Форми організаційного регламентування внутрішньої роботи апарату та налагодженням взаємодії з керованими об’єктами: розподіл службових обов’язків; заходи доцільного поєднання єдиноначальності та колегіальності; інструктування службовців та роз’яснення мети, змісту, особливостей нормативно-правових актів; встановлення загального та індивідуального режиму роботи, підготовка до проведення засідань, нарад.
Форми позаапаратної організаційної діяльності: інспектування, проведення службових нарад, семінарів, засідань; анкетування керованих об’єктів, громадян, з метою врахування громадської думки та коригування управлінської діяльності, надання практичної допомоги.
Методи правового регулювання за своїм змістом є сукупністю способів додержання законності, забезпечення підпорядкованості державного управління чинним правовим нормам. Діяльність в сфері правового регулювання базується на застосуванні методів розроблення та видання юридичних норм, які упорядковують відносини: між органами влади та суспільством, громадянами; між органами державного управління згідно з визначеним їх правовим статусом і розподілом повноважень.
Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи базуються на владі, дисципліні, відповідальності але, на відміну від наведеної вище класифікації, їх доцільно поділити на три основні підгрупи:
- організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють склад елементів системи та сталі зв’язки між ними. До них відносяться: регламентування, нормування, інструктування;
- методи розпорядчого змісту, що фіксують організаційні зв’язки, які склалися на поточний момент. До них відносяться: винесення постанови, підготовка наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій.
- методи дисциплінарного характеру, що призначені для підтримання стабільності організаційних зв’язків через дисциплінарні вимоги та систему відповідальності.
Економічні методи спираються на економічні інтереси господарюючих суб’єктів та всієї системи, що означає: узгодженість цілей окремих об’єктів з метою розвитку регіону та держави в цілому; диференціація економічних методів, які забезпечують одержання бажаного результату від керованого об’єкту через ліцензування, квотування, оподаткування, бюджетну систему тощо.
Соціально-політичні методи спрямовані на створення умов для підвищення трудової та політичної активності громадян, формування і задоволення їх потреб щодо підвищення соціального статусу в суспільстві.
Соціально-психологічні методи спираються на об’єктивні закони соціального розвитку та закони психології. Соціальні методи управління представляють широкий спектр засобів політичної освіти, морального стимулювання, формування організаційної культури, етичного виховання, залучення громадян до участі в соціальному управлінні.
Морально-етичні методи спрямовані на формування системи ціннісних орієнтирів, застосування способів усунення проявів бюрократизму, подолання прихованого чи відкритого опору організаційним змінам, своєчасного розпізнавання та уникання негативних наслідків надмірного занепокоєння з приводу власного авторитету у представників політико-адміністративної еліти.