- •Предметна область теорії публічного управління
- •Конституційні основи публічного управління
- •Поняття та види публічного управління
- •Специфіка публічного управління
- •Сутність управління
- •6. Теорія управління, адміністрування
- •7. Публічне адміністрування та публічне управління
- •8 Етимології слів “публічний” та “управління”
- •9. Поняття «публічне адміністрування» і «державне управління». Публічне адміністрування як предмет наукових досліджень.
- •10. Цілі і принципи публічного адміністрування.
- •11. Функції, форми і методи публічного адміністрування.
- •12. Формування та розвиток системи публічного адміністрування незалежної України.
- •13. Уявлення про державу Стародавнього Сходу.
- •14. Уявлення про управління у Стародавній Греції.
- •15. Розуміння держави у Середньовіччя
- •16. Правління в Епоху Відродження
- •17. Думки Платона про державу.
- •18. Арістотель і держава.
- •19. Їдеї про державу м. Лютера.
- •20. Позиція про державу т. Гоббса.
- •Поняття та види форм публічного адміністрування
- •Ознаки форм публічного адміністрування
- •Система публічного адміністрування в Україні: загальна характеристика.
- •25. Державні (адміністративні) послуги: поняття і класифікація.
- •26. Поняття публічної служби: її ознаки і види.
- •27. Структура органів публічної влади на центральному, регіональному і локальному рівнях.
- •28. Історія судочинства
- •29. Судова система України
- •30. Конституційний Суд України
- •31.Верховний Суд України
- •32.Вищий адміністративний суд
- •33.Вищий господарський суд
- •35. Поняття адміністративної культури і адміністративної етики
- •36. Етична інфраструктура публічного адміністрування: поняття, структура та характеристика елементів.
- •37.Принципи та норми етичної поведінки державних службовців
- •38. Конфлікти інтересів у професійній діяльності державних службовців.
- •39. Відносини в публічному адмініструванні
- •40. Структура та повноваження місцевого самоврядування по країнах
- •41. Основні принципи та ознаки місцевого самоврядування
- •42. Концепції місцевого самоврядування
- •43. Англосаксонська (англійська) модель місцевого самоврядування
- •44. Іберійська модель країни Латинської Америки місцевого самоврядування
- •Континентальна (французька) модель місцевого самоврядування
- •Європейська хартія місцевого самоврядування
- •Всесвітня Декларація місцевого самоврядування
- •Міжнародні об'єднання органів місцевого самоврядування
- •Система органів публічної адміністрації
- •50. Повноваження глав держав щодо публічної адміністрації
- •51. Структура Урядів: склад, повноваження та організація діяльності
- •52. Центральні адміністративні структури: види та повноваження
- •53. Системи організації публічної адміністрації в регіонах та на місцях
- •54. Регіональні та місцеві органи державної адміністрації
53. Системи організації публічної адміністрації в регіонах та на місцях
Регіональні та місцеві адмін. структури можна поділити на 2 групи:
Місцеві органи державної виконавчої влади (держ. або урядова адміністрація);
Органи місцевого самоврядування (самоврядна адміністрація).
Місцевими органами виконавчої влади вважаються структури, які виконують завдання, функції держави на визначених територіях.
Органами місцевого самоврядування є представницькі та виконавчі органи, що забезпечують реалізацію права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення.
До публічної адміністрації відносяться лише виконавчі органи місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування є формально незалежними від державної влади, проте держава зберігає на них доволі значний вплив, встановлюючи законодавчі межі їх діяльності та контролюючи їх діяння.
В зарубіжних країнах склалися такі основні моделі:
В країнах англо-американської правової системи на всіх рівнях територіальної організації держави функціонують органи місцевого самоврядування, а місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції не створюються. Парламент може впливати на діяльність органів місцевого самоврядування лише через закони, а основний контроль над ними здійснюють суди. В плив уряду виражається передусім у фінансуванні.
В країнах континентальної правової системи існує модель – «адміністративна опіка». Тут на всіх рівнях публічної адміністрації, крім базового, функціонують виборні представники територіальних громад та призначені представники центральної влади.
В країнах Центральної і Латинської Америки, Португалії існує іберійська модель публічної адміністрації. Представницькі органи місцевого самоврядування та відповідні головні посадові особи місцевого самоврядування обирає населення, і одночасно затверджуються центральними органами державної влади в якості представників держави в регіонах та на місцях.
В КНР та КНДР збереглася ще радянська модель, яка заперечує принцип поділу влади. Обрані населенням ради та їх виконавчі комітети вважаються органами державної влади, тобто тут на місцевому рівні працює єдина система органів.
54. Регіональні та місцеві органи державної адміністрації
Існування місцевих органів державної адміністрації зумовлене тим, що органи місцевого самоврядування, не в стані і не повинні виконувати усього обсягу завдань публічної адміністрації в регіонах та на місцях. Адже завданням самоврядної організації є насамперед задоволення інтересів населення, що проживає на відповідній території, і лише після цього – загальнодержавних інтересів.
При законодавчому розподілі повноважень між органами державної та самоврядної адміністрації виділяють кілька напрямів діяльності, які традиційно відносять до компетенції державних органів на місцях:
справи, що виходять поза сферу інтересів локальних та регіональних спільнот, наприклад: оборона держави, статистика, реєстрація актів цивільного стану;
справи, які не можуть забезпечуватися органами місцевого самоврядування з технічних причин, наприклад: енергетика, будівництво залізниці, автомобільних доріг;
інші справи, що регламентує адміністрація, але не пов’язані безпосередньо із задоволенням інтересів місцевих та регіональних спільнот.
В країнах континентальної правової системи існують органи державної адміністрації загальної компетенції, що представляють інтереси держави загалом в конкретній адмін.-територіальній одиниці. Посади цих представників можуть мати назви: префект, супрефект (Франція), амтсманди (Данія), ландрати (Німеччина), цивільні губернатори (Іспанія),комісари королеви (Нідерланди), воєводи (Польща), урядові комісари (Італія).
Підпорядкування цих органів (посадових осіб) може бути двояким. У більшості випадків , вони ж представниками уряду чи Прем’єр-Міністра.
Як бачимо, розподіл влади між місцевими органами державної адміністрації та органами місцевого самоврядування в країнах континентальної правової системи є доволі складним. Тому є необхідною чітка законодавча регламентація правової сфер діяльності між цими двома гілками публічної адміністрації.