51. Структура Урядів: склад, повноваження та організація діяльності

Уряди поряд з главами держава перебувають на вершині системи органів публічної адміністрації. У різних країнах вони називаються або вищими органами виконавчої влади або центральними органами загальної компетенції. Найпоширенішими назвами уряду є: Рада Міністрів, Кабінет Міністрів, Кабінет, власне Уряд.

До складу Урядів належать: 1) глава уряду; 2) заступник або заступник глави уряду; 3) міністри, які очолюють окремі міністерства; 4) міністри без портфеля; 5) керівники інших центральних органів публічної адміністрації загальнонаціональної компетенції.

У кожній країні кількість членів уряду є різною, так, наприклад, в Швеції – 22, в Бельгії – 15, Швейцарії – 7, в Ізраїлі – від 8 до 18.

В усіх країнах можна спостерігати «класичний» перелік керівників міністерств, які обов’язково входять до складу уряду: внутрішніх справ, зовнішніх справ, оборони, фінансів та юстиції.

Основною діючою особою, формальним і неформальним центром уряду є його глава – Прем’єр-Міністр (голова уряду, канцлер). В президентських республіках уряд очолює президент.

До основних напрямків діяльності уряду належать: 1) забезпечення виконання законів; 2) керівництво і контроль за роботою усіх органів державної адміністрації; 3) розроблення бюджету і фінансових планів держави; 4) розроблення законів та здійснення законодавчої ініціативи; 5) прийняття виконавчих розпоряджень; 6) здійснення нагляду за територіальним самоврядуванням; 7) підтримка стосунків та укладення міжнародних договорів з урядами інших держав та міжнародними організаціями.

Забезпечення роботи урядів покладається на спеціально створені при них апарати із різними назвами. В президентських республіках цей апарат формується навколо глави держави.

52. Центральні адміністративні структури: види та повноваження

Центральні адміністративні структури поділяють на 2 основні групи:

1. Міністерства;

2. Інші центральні адміністративні структури з різними назвами (агенції, державні служби тощо).

Особлива роль міністерств зумовлюється тим, що вони є четвертою групою вищих державних органів (після парламенту, глави держави та уряду), на рівні яких формується державна політика. У США та Великобританії міністерства називають департаментами. Агенції та інші центральні органи зазвичай підпорядковуються міністерствам, але є винятки.

Незважаючи на ієрархічність системи центральних органів публічної адміністрації, доволі важко провести їх всеохоплюючу та уніфіковану класифікацію.

Зокрема, у Великобританії термін «департамент» застосовують як до міністерств, так і до інших органів публічної адміністрації. Центральні адмін. структури у цій країні поділяються на: 1) міністерські департаменти; 2) неміністерські департаменти; 3) напівавтономні або виконавчі агенції.

У США класифікація центральних адміністративних структур є подібною і охоплює три групи органів: 1) департаменти; 2) виконавчі агенції; 3) незалежні регулюючі комісії.

У державах континентальної правової системи центральні адміністративні структури поділять на таких 2 групи: 1) Міністерства; 2) Інші центральні органи публічної адміністрації (адміністрації, директорати, офіси, інституції, бюро).

Міністерства мають правовий статус від інших центральних адмін. структур.

В багатьох країнах континентальної правової системи органом публічної адмініст-ї вважається не міністерство, а його керівник (міністерство – структура, що обслуговує міністра).

Виділяють 2 осн. моделі міністерської структури: 1) класична; 2) шведська.

У класичній – міністерство має ієрархічну структуру, підпорядковані підрозділи нижчого рівня виконують розпорядження вищих. У шведській – міністерство зберігає за собою тільки завдання формування політики, а функції безпосереднього виконання належать автономним агенціям.

Кількість інших центральних адмін. структур в різних країнах є різною. Незалежність цих структур полягає в тому, що вони формально відокремлені від міністерств і вважаються політично нейтральними організаціями. Усі вони здійснюють регулювання, управління та контроль в конкретних галузях, володіють організаційною та фінансовою самостійністю.

При цьому, ці адмін. структури мають різне підпорядкування. Одна група безпосередньо підпорядковується урядові чи Прем’єр-Міністрові, інша – окремому міністрові.