
- •Дисципліна «Соціальна статистика»
- •Тема 4 : статистика зайнятості населення та умов праці план
- •Література
- •Міні лексикон
- •1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення
- •2. Показники економічної активності, зайнятості і безробіття
- •3. Статистичний аналіз безробіття
- •4. Статистика умов праці і трудових конфліктів
- •Контрольні запитання
- •2 Показники економічної активності населення, зайнятості та безробіття
- •5 Система показників, що характеризує умови праці
4. Статистика умов праці і трудових конфліктів
Умови праці великою мірою визначають умови життя населення, оскільки трудова діяльність становить значну частину часу кожної людини. Від умов праці багато в чому залежить її ефективність, а також здоров'я працюючих і задоволеність їх своєю трудовою діяльністю.
Система показників умов праці охоплює:
* показники тривалості робочого часу;
* показники регулярності і тривалості оплачуваних відпусток;
* показники змісту та охорони праці;
* показники професійної захворюваності й професійного травматизму;
* показники оплати праці;
* показники трудових конфліктів.
Тривалість робочого часу вимірюється середньою фактичною тривалістю робочого дня. Відношення фактичної тривалості робочого часу до нормативного її значення, визначеного чинним законодавством, називається коефіцієнтом використання робочого часу. Перевищення встановлених норм тривалості роботи знижує рівень життя населення, оскільки скорочує вільний час і негативно позначається на стані здоров'я.
Надання працівникам оплачуваних відпусток, як і тривалість робочого дня, регламентується трудовим законодавством для різних галузей економіки і видів діяльності з урахуванням умов праці. За відповідний показник беруть середню тривалість оплачуваної відпустки з розбиттям за соціально-професійними групами населення та галузями економіки.
Важливою характеристикою умов праці є її зміст. Кожна людина прагне знайти роботу, що відповідала б її спеціальності, кваліфікації та духовним запитам. Зміст праці визначається її функціями та засобами їх здійснення і виявляється в тяжкості праці, її складності, монотонності, інтенсивності, шкідливості для здоров'я і т. ін. Дослідження змін у професійній, функціональній і кваліфікаційній структурі зайнятою населення, з його поділом за видами праці є одним із завдань соціальної статистики. Статистика вивчає склад зайнятого населення за видами праці, які мають різний зміст, і зміну співвідношень між групами зайнятих фізичною і розумовою працею, ручною і механізованою, кваліфікованою і некваліфікованою, важкою і не важкою, монотонною і різноманітною працею. Ці показники не відбивають, по суті, зміст праці, а є лише кількісною оцінкою поширеності певних видів праці на різних підприємствах і в різних галузях економіки.
Особливу групу становлять показники, що характеризують вплив умов праці на стан здоров'я працюючих. Цей вплив багато в чому визначається специфікою технологічних процесів виробництва, властивостями використовуваної сировини й устаткування, співвідношенням інтелектуальних і фізичних зусиль у процесі виконання роботи. До цієї групи належать дві підгрупи показників:
а) показники, що характеризують поширеність несприятливих умов праці;
б) показники, що оцінюють наслідки впливу несприятливих умов праці на здоров'я працюючих.
Поширеність несприятливих умов праці оцінюється чисельністю і частками зайнятого населення, яке працює за умов вмісту в повітрі шкідливих домішок, за екстремальних температурних умов, підвищеного рівня шуму і вібрацій тощо. У цій групі найчастіше використовуються такі показники:
питома вага робітників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам – відношення чисельності працівників, які зазнають впливу хоча б одного шкідливого виробничого чинника в межах, що перевищують установлені санітарно-гігієнічні норми, до загальної чисельності робітників;
питома вага робітників зайнятих важкою фізичною працею, — відношення чисельності робітників, фізичне навантаження яких за робочу зміну перевищує норми гранично припустимих навантажень під час підняття та переміщення вантажів уручну, до загальної чисельності робітників;
питома вага робітників, які працюють у несприятливих умовах праці, — відношення чисельності робітників, які корисі}-ються хоча б одним з основних видів пільг і компенсацій, наданих їм за роботу у виробництвах із важкими та шкідливими умовами праці, до загальної чисельності робітників;
питома вага робітників, які працюють на устаткуванні, що не відповідає вимогам безпеки, — відношення чисельності робітників, які працюють на устаткуванні, машинах і механізмах, що не відповідають вимогам стандартів безпеки праці, до загальної чисельності робітників.
У прямій залежності від несприятливих умов праці перебувають показники, що характеризують-професійні захворювання і виробничий травматизм. До професійних захворювань належать захворювання, які сталися в результаті виконання професійних обов'язків або внаслідок впливу несприятливих умов праці. Найпоширенішими з них є алергічні захворювання, силікози, вірусний гепатит, захворювання шкіри і т. ін. До виробничого травматизму відносять усі нещасні випадки на виробництві, в результаті яких виробнича діяльність перервалася на один день і більше. Із загальної кількості випадків травматизму виокремлюють випадки зі смертельними наслідками.
Виробничий травматизм характеризується абсолютними показниками, такими як кількість нещасних випадків на виробництві, у тому числі зі смертельними наслідками, і загальна кількість днів непрацездатності через виробничий травматизм.
До відносних показників виробничого травматизму належать:
коефіцієнт травматизму — відношення кількості випадків травматизму до середньооблікової чисельності робітників;
коефіцієнт тривалості непрацездатності внаслідок травматизму — відношення загальної кількості днів непрацездатності за певний період до кількості робочих людино-днів за цей же період;
коефіцієні тяжкості травматизму — відношення загальної кількості днів непрацездатності до кількості постраждалих у результаті нещасних випадків:
в результаті травматизму. Обчислюється в двох формах: як відношення кількості загиблих від травматизму або до загальної кількості постраждалих, або до середньооблікової чисельності робітників.
З умовами праці значною мірою пов'язані й трудові конфлікти. Трудовий конфлікт — це ситуація, коли між працівниками та роботодавцями виникає суперечність з окремого питання або групи питань.
Статистика трудових конфліктів ґрунтується на міжнародних статистичних нормах, остання переглянута редакція яких була прийнята XV Міжнародною конференцією статистиків праці в 1993 році.
Розрізняють тр\дові конфлікти без припинення і з припиненням роботи.
У разі трудових конфліктів без припинення роботи суперечності вирішиоться шляхом переговорів. Тоді можуть організовуватися й проводитися в позаробочий час мітинги, демонстрації та голодування, створюватися страйкові комітети, оголошуватися передстрайкова готовність і вживатися інші заходи, що спонукають конфліктуючі сторони до розв'язання трудових конфліктів.
Трудові конфлікти з припиненням роботи вирішуються під час страйків або локаутів.
Страйк — це тимчасове припинення роботи одною або кількома групами трудящих із метою нав'язати свої вимоги або протистояти вимогам роботодавців, або висловити невдоволення, або підтримати вимоги або невдоволення інших трудящих.
Локаут — це повне або часткове закриття одного чи кількох місць роботи, або спроба перешкодити нормальній трудовій діяльності робітників з боку одного чи кількох роботодавців з метою нав'язати вимоги або протидіяти їм. або підтримати вимоги або невдоволення інших роботодавців.
Трудові конфлікти класифікуються за часом і причинами їх виникнення. За часом виникнення розрізняють конфлікти, що виникли у процесі розробки колективних договорів між професійними організаціями трудящих і роботодавцями та у процесі виробництва в разі змін умов роботи в бік їх погіршення.
Причини виникнення трудових конфліктів такі:
* питання, які пов'язані з оплатою праці (рівень оплати праці, своєчасність її оплати, індексація заробітної плати у зв´язку з інфляційними процесами і т. ін.);
* умови праці (тривалість робочого часу, організація праці, забезпечення безпеки і т. ін.);
* питання зайнятості (масові звільнення або закриття підприємств, відправлення в адміністративні відпустки без компенсації);
* прояви солідарності зі страйкуючими групами інших підприємств без висунення вимог до своїх роботодавців;
* протести проти економічної або соціальної політики держави з висуненням політичних вимог.
Трудові конфлікти характеризуються такими статистичними показниками:
* кількість трудових конфліктів із розбиттям за їх видами та причинами;
* кількість підприємств і організацій, які бер\ть участь у трудовому конфлікті;
* чисельність робітників, котрі безпосередньо беруть участь \ трудових конфліктах, а також побічно втягнені до них у результаті порушення роботи транспорту, відсутності сировини, палива, енергії тощо;
* тривалість трудового конфлікту у днях і втрати робочого часу в людино-днях і людино-годинах;
* збитки, що їх зазнають підприємства та суспільство в результаті трудових конфліктів.
З аналітичною метою будуються угруповання за причинами трудових конфліктів, за їх тривалістю та кількістю учасників стосовно окремих галузей, регіонів та економіки в цілому.
Для міжнародного порівняння даних про трудові конфлікти використовують показник втрат робочого часу в результаті конфліктів і кількість учасників у конфліктах у розрахунку на 1000 працівників.