3. Статистичний аналіз безробіття

Основним джерелом інформації про безробіття є регулярні (із 1999 року — щоквартальні) вибіркові обстеження економічної активності населення. Поточний облік безробітних та осіб, які шукають роботу, ведуть державні служби зайнятості. Для правильного оцінювання ситуації на ринку праці недостньо мати інформацію про рівні зайнятості і безробіття, необхідний глибокий аналіз складу безробітних, причин, що впливаюі на зростання безробіття, тривалість безробіття та пошуку робот і т. ін.

Статистика вивчає чисельність і струкіуру осіб, які звернулися до служби зайнятості по допомогу у працевлаштуванні за та­кими категоріями: особи працездатного віку, не зайняті трудовою діяльністю; учні; пенсіонери; особи працездатного віку, які зай­няті трудовою діяльністю, але бажають змінити місце роботи.

Інформація служб зайнятості та матеріали обстеження насе­лення з питань економічної активності дають можливість скласти соціальний портрет безробітного населення: поділ його за стат­тю, віком, рівнем освіти, причинами звільнення, родинним ста­ном, професіями, спеціальностями тощо. Вивчення якісного скла­ду безробітних необхідне для розроблення ефективної політики зайнятості.

Наприклад, дані, наведені в табл. 3, свідчать про те, що ос­новними причинами безробіття в Україні у 1999 році були такі:

а) реорганізація або ліквідація діючих виробництв і пов'язане з цими процесами скорочення штатів (38.8 %);

б) звільнення за власним бажанням (26,2 %), за котрим нерід­ко приховуються не лише незадоволеність змісюм і умовами праці, її оплатою, а й зміни у виробництві;

в) складності з працевлаштуванням молоді, яка закінчила на­вчання в школі, середніх і вищих навчальних закладах (17,5 %).

Таблиця 3

ПОДІЛ БЕЗРОБІТНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ПРИЧИНАМИ НЕЗАЙНЯТОСТІ, СТАТТЮ ТА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ в 2004 році

Залежно від причин виникнення розрізняють такі види без­робіття:

структурне безробіття — зумовлене структурними змі­нами в економіці, що ведуть до зміни структури загального попиту на робочу силу. Для структурного безробіття характерна наяв­ність безробітних з одночасним існуванням вільних робочих місць (через професійну та регіональну невідповідність безробітних). Зниження цього виду безробіття можливе за рахунок професійної перепідготовки і посилення міграційних процесів;

кон'юнктурне (циклічне) безробіття — спричинене кон'юн­ктурними коливаннями в економіці; у періоди спаду активності в економіці воно зростає, у періоди підвищення активності — зни­жується;

класичне безробіття, або безробіття, зумовлене високим рівнем заробітної плати — викликане звільненням частини ро­бочої сили без зниження обсягів виробництва з метою підвищен­ня заробітної плати робітникам, які залишаються;

сезонне безробіття — пов'язане із зайнятістю на окремих видах робіт лише в певні періоди часу (наприклад, рослинництво в сільському господарстві, полювання, рибальство);

технологічне безробіття — наслідок процесів автоматиза­ції виробництва і впровадження нових технологій, що дозволя­ють зменшити кількість зайнятих у виробництві;

фрикційне безробіття — пов'язане з переходом робітників з однієї роботи на іншу в добровільному порядку або звільненням з ініціативи адміністрації з причин, які не стосуються змін на ви­робництві або пошуку роботи вперше. Багато економістів вва­жають, що існування певного рівня фрикційного безробіття є не­минучим і навіть, якоюсь мірою, бажаним фактом.

Структурні зміни в економіці, за неоднакових можливостей у регіонів щодо надання допомоги населенню у працевлаштуванні, призводять до значної диференціації регіонів за рівнем безробіт­тя. Ступінь цієї диференціації можна оцінити, побудувавши гру­пувальну таблицю. Наприклад, диференціацію регіонів України за рівнем безробіття в 1999 році ілюструє табл. 4.

Таблиця 4

ГРУПУВАННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ БЕЗРОБІТТЯ В 20064 РОЦІ

(% до кількості економічно активного населення віком 15—70 років)

* Разом із Севастополем.

Вивчення структур безробітного населення за статтю, віком, рівнем освіти в міській та сільській місцевості дозволяє ціле­спрямовано планувати соціальну політику у сфері зайнятості.

Для оцінювання впливу безробіття на соціальне самопочуття населення і прогнозування зайнятості і безробіття необхідна ін­формація про тривалість безробіття.

Тривалість безробіття визначається тривалістю періоду, про­тягом якого людина, будучи безробітною, шукає робот>. Під час обстежень розрізняють два види тривалості безробіття: трива­лість завершеного (закінченого) безробіття, що вимірюється вит­ратами часу на пошук роботи (з початк) пош>ку роботи до пра­цевлаштування), і тривалість незавершеного безробіття — оці­нюється часом із початку пошуку роботи до моменту опитування (фіксації) безробіття.

Наприклад, в Україні в 1999 році тривалість безробіття в серед­ньому становила півтора роки, а час пошуку роботи — 9 місяців (табл. 5).

Висока частка осіб зі стат\сом безробітних понад 3 місяці (88,6 %) свідчить про те, що безробіття в Україні набуло хроніч­ного характеру і створює соціальну напруженість у суспільстві.

Таблиця 5

РОЗПОДІЛ БЕЗРОБІТНОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА ТРІІВАЛІСТЮ НЕЗАЙНЯТОСТІ ТА ПОШУКУ РОБОТИ в 20064 році

Тривале безробіття призводить до того, що певна частина еко­номічно активного населення втрачає надію знайти роботу і стає економічно неактивною. У разі хронічного безробіття чисель­ність населення, яке вже не сподівається стати зайнятим, зростає, через що скорочується ринок робочої сили та посилюється соціа­льна напруженість у суспільстві.