16

Дисципліна «Соціальна статистика»

Тема 4 : статистика зайнятості населення та умов праці план

1. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ Й ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СТАТИСТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ.

2. ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ, ЗАЙНЯТОСТІ І БЕЗРОБІТТЯ.

3. СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ БЕЗРОБІТТЯ.

4. СТАТИСТИКА УМОВ ПРАЦІ І ТРУДОВИХ КОНФЛІКТІВ.

Література

1. Закон України «Про державну статистику» (1992 р., із змінами та доповненнями). – К., 2003.

2. Закон України «Про зайнятість населення».

3. Міжнародні рекомен­дації МОП. – Київ, 2002.

4. Державна програма преходу на міжнародну систему обліку і статистики. – К.:М-во статистики України, 1995.

5. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України//Зарплата і прація. – 1995. - № 17.

6. Резолюція про вимірювання неповної зайнятості та облік ситуацій неадекватної зайнятості// Матеріали ХVI Міжнародної конференції статистиків праці, 1998 р.

7. Бездекова З., Поздняк К. Система показателей социальной статистики: концепция, методология, практика. – М.,1991. – 197 с.

8. Васильева З.И. Социальная статистика: Учебник для студентов вузов – М.,1997. - 415 с.

9. Гурьев В.И. Основы социальной статистики: методы, система показателей, анализ. – М., 1991. – 176 с.

10. Захожай В.Б., Калина А.В. Статистика труда и занятости: Учебно-методическое пособие. – К.: МАУП, 2000. – 80 с.

11. Крамченко Л.І., Лутчин Н.П., Москаль Б.С. Економічна статистика: Навч. посібник. – Львів: „Новий Світ – 2000”, 2004. – 360 с.

Міні лексикон

Концепція робочої сили, зайняте, безробітне та економічно неактивне населення, максимальний вік економічної активності, мінімальний вік економічної акти­вності, економічно активне населення, робоча сила, економічно неактивне населення, повна зайнятість, безробітне населення, добровільна видима неповна зайнятість, класичне безробіття, кон'юнктурне (циклічне) безробіття, структурне безробіття, сезонне безробіття, фрикційне безробіття, технологічне безробіття, коефіцієнт смертності внаслідок травмати­зму, коефіцієнт тяжкості травматизму, коефіцієнт тривалості непрацездатності внаслідок травмати­зму, коефіцієнт травматизму, трудовий конфлікт, страйк, локаут

Зайнятість населення економічною діяльністю є однією з найважливіших соціально-економічних характеристик умов його життя і необхідною умовою розвитку суспільства.

1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення

В основу вивчення зайнятості за умов ринкової економіки покладено концепцію робочої сили, сутність якої полягає в чіткому поділі населення за такими категоріями: зайняте, безробітне та економічно неактивне населення. У доринковий період в Україні, як і в інших державах із плановою економікою, концепція робочої сили не використовувалася, оскільки безробіття як соціальне явище вважалося формою паразитування, якого не могло бути в соціалістичному суспільстві. Замість концепції робочої сили широко застосовувався метод балансу праці, скла­довою якого був баланс трудових ресурсів.

У країнах із ринковою економікою концепцію робочої сили було покладено в основу вивчення ринку праці після економічної депресії 30-х років XX сторіччя. Відтоді ця концепція постійні вдосконалювалася, значною мірою за рахунок рекомендацій Між­народної конференції статистиків праці (МОП).

Відповідно до міжнародних стандартів зайнятість і безробіття населення є взаємодоповняльними характеристиками стану і рів­новаги економічної системи. Рівновазі економічної системи від­повідає певний рівень зайнятості населення, що забезпечує економічну і соціальну стабільність у суспільстві.

Статистика вивчає рівні зайнятості і безробіття, виявляючи стан і тенденції, що характеризують ринок праці; структуру за­йнятого і безробітного населення для розробки програм зайнято­сті та організації своєчасної професійної підготовки і перепідго­товки кадрів, забезпечення соціального захисту відповідних про­шарків: досліджує взаємозв'язок між зайнятістю населення та рівнем його життя.

Основними джерелами інформації про ринок праці є:

• обстежен­ня робочої сили й підприємств,

• звіти державної служби зайнятості,

• звіти служби соціального захисту.

Найповнішу інформацію про ринок праці можна дістати на підставі регулярних вибіркових обстежень робочої сили, зокрема домашніх господарств. У результаті з'ясовують чисельність зайнятого, не повністю зайня­того, безробітного та економічно неактивного населення, а також рівень кваліфікації, статус у зайнятості та інші показники, що ха­рактеризують економічну активність населення. Такі обстеження є важливим і найповнішим джерелом інформації про рівень і структуру робочої сили. За умови їх належного планування й проведення вони дають достовірну інформацію про стан ринку праці, якою можна скористатися як для моніторингу, так і для оцінювання ефективності політики, здійснюваної у сфері зайня­тості населення.

Щоб дістаги інтегральну систему інформації про ринок праці, одночасно з обстеженнями домашніх господарств доцільно про­водити обстеження підприємств стосовно зайнятості, заробітної плати та робочого часу, вартості витрат на робочу силу, а також гнучкості праці. На підставі таких обстежень дістають інформа­цію про рівень і професійну сгруктуру зайнятості; про кількість і структуру вакантних місць; про розміри заробітної плати і трива­лість робочою часу, про порядок набору на роботу, навчання на виробництві, плинність робочої сили; про стан і рівень трудових відносин.

Важливим джерелом інформації про стан справ на ринку праці є державна служба зайнятості. Ця служба має доволі повну інфор­мацію про чисельність осіб, котрі шукають роботу, а також тих, які отримали її з допомогою цієї служби; про кількість зареєстро­ваних вакансій; про кількість зареєстрованих безробітних, при­чини безробіття та виплату допомоги з безробіття; про кількість осіб, які вибули з числа зареєстрованих безробітних, із зазначен­ням причин вибуття: про залучення безробітних до різних заходів, що мають на меті сприяння зайнятості (перепідготовка, громад­ська робота тощо).

Чисельність робочої сили оцінюється за матеріалами вибірко­вих обстежень економічної активності населення. Щодо таких обстежень міжнародні стандарт рекомендують встановлювати мінімальний вік, починаючи з якого населення можна відносити до економічно активного, —мінімальний вік економічної акти­вності населення в Україні становить 15 років. У багатьох краї­нах встановлюється й максимальний вік економічної активності. Осіб, вік яких перевищує цей вік, не враховують оцінюючи чисельність робочої сили. В Україні максимальний вік економіч­ної активності — 70 років. У Російській Федерації — 72 роки, у деяких країнах верхня межа цього віку досягає 74 роки.

Згідно з віком економічної активності все населення країни поділяється на:

• економічно активне населення (робочу силу),

• економічно неактивне населення (населення за межами робочої сили).

Відповідно до концепції робочої сили, міжнародних рекомен­дацій МОП і Резолюції про вимірювання неповної зайнятості та облік ситуацій неадекватної зайнятості, прийнятої на 16-й Між­народній конференції статистиків праці в жовтні 1998 року, до економічно активного населення (робочої сили) належать всі особи незалежно від статі, котрі протягом звітного періоду про­понують свою працю для виробництва товарів і послуг. як це ви­значено Системою національних рахунків і балансів ООН

Економічно активне населення поділяється на три основні категорії: зайняте населення, не повністю зайняте і безробі­тне населення.

Точність статистичних оцінок стану ринку праці значною мі­рою залежить від чіткості визначень і правильності вибору кри­теріїв, за якими тих чи інших осіб співвіднесено з різними вида­ми зайнятості.

Зайнятість — це стан, в якому особа здійснює діяльність, спрямовану на задоволення власних і суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їй дохід у грошовій або іншій формі.

Рівень зайнятості населення залежить від розвитку продуктив­них сил, науково-технічного прогресу та добробуту суспільства і характеризує ступінь участі працездатного населення у сфері суспільно корисної праці.

У разі повної зайнятості кожному економічно активномх чле­ну суспільства надається можливість бути зайнятим або незайня­тим залежно від його бажання. Повна зайнятість можлива за умови збалансованості попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці.

Поняття «повна зайнятість» населення мас два аспекти: кількісний і часовий.

У кількісному розумінні повна зайнятість може досягатися лише тоді, коли чисельність економічно активного населення, його професійна підготовка та кваліфікація відповідатимуть кількості робочих місць, професійним і кваліфікаційним вимогам ринку праці. З різних причин повна зайнятість усього економічно акіи-вного населення за риніфвих умов ніколи не настає: завжди Існує група населення, до якбі належать ті, хто намагається знайти лі­пшу роботу, навчається, щоб здобути професійну підготовку або вдосконалити її, і т. ін. За цим критерієм усе економічно активне населення поділяється на зайняте і безробітне.

До зайнятого населення належать усі особи, вік яких пере­вищує встановлений і які протягом певного часу працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), виконуючи деяку роботу, або мали роботу, роботодавці, а також самостійно зайняті особи, члени виробничих кооперативів, поміч­ники із членів сім'ї, а також військові, включаючи військових строкової служби. (Коли говоримо про виконання деякої роботи, вважаємо, що вона триває не менш як 1 год.)

Безробітне населення становлять усі особи у віці економічної активності, котрі протягом періоду обстеження одночасно відпо­відають таким критеріям:

а) не мають роботи,

б) готові присту­пній до роботи,

в) активно шукають роботу.

У часовому аспекті зайнятість характеризується тривалістю робочого часу зайнятого населення. Із цього погляду все зайняте населення поділяється на зайняте і не повністю зайняте.

До зайнятого населення в цьому розумінні належать особи, які протягом періоду обстеження фактично виконували будь-які види робіт, тривалість яких не менша за гюрії, установлений для робочого часу. На це визначення накладається додаткова умова: якщо особи, про яких ідеться, не бажали працювати додаткову кількість годин (не шхкали додаткової роботи, а також були не готові або не могли приступити до додаткової роботи).

До не повністю зайнятого населення (згідно з тривалістю виконуваної роботи) відносять усіх зайнятих осіб, що протягом періоду обстеження відповідали таким критеріям:

• бажали працювати додаткову кількість годин і водночас вдавалися до пошуку додаткової роботи;

• були готові працювати додаткову кількість годин, коли мали змогу виконувати додаткову роботу;

• відпрацювали на всіх видах робіт годин менше за норматив­ний поріг, установлений для робочого часу.

У разі неповної (часткової) зайнятості частина зайнятого на­селення виконає роботу протягом неповного робочого дня або неповного робочого тижня, тобто працює менш як нормальний робочий час, хсіановлений для даного видч діяльності.

Розрізняють дві форми неповної зайнятості: видиму і невиди­му. Ознакою видимої неповної зайнятості є недостатній за ча­сом роботи обсяг зайнятості. Вона, у свою чергу, поділяється на добровільну і вимушену неповну зайнятість. Коли йдеться про добровільну видиму неповну зайнятість, під час приймання на роботу заздалегідь обумовлюється робота протягом неповного робочого дня або робочого тижня. Така зайнятість, як правило, поширена у країнах із високим рівнем економічного розвитку, де сучасне обладнання й технологічні процеси дозволяють за непов­ної зайнятості одержувати дохід, достатній для забезпечення гід­ного рівня життя. У разі вимушеної видимої неповної зайнято­сті працівники трудяться менше за призначений час не зі своєї волі, а за рішенням адміністрації підприємства (переведення на скорочений режим роботи, надання відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати). Невидима неповна зайнятість характеризується недостатнім використанням кваліфікації працівників, що призводить до низької продуктивності праці і низьких доходів.

До економічно неактивного населення (населення поза ро­бочою силою) належать усі особи, незалежно від їхнього віку (включаючи осіб, які молодші за вік економічної активності), ко­трі на момент обстеження не могли бути віднесені до економічно активного населення. До складу цієї катеюрії населення включа­ються: учні та студенти, які не охоплені жодною діяльністю, крім навчання, і не шукають роботу; пенсіонери й інваліди, котрі одер­жують пенсії і не здійснюють ніякої діяльністі; особи які ведуть домашнє господарство, виховують дітей, доглядають за хворими і т. ін.; особи, які припинили пошук роботи (втратили надію знай­ти роботу); інші особи, котрі не мають необхідності у працевлаш­туванні, а також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

В Україні зміст понять «зайняте населення» і «безробітні» дещо відрізняється від установленого міжнародними стандарта­ми. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» до зай­нятого населення належать громадяни, які проживають на тери­торії держави на законних підставах і відповідають таким харак­теристикам:

* працюють за наймом на умовах повного або неповного ро­бочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних орга­нізаціях в Україні і за кордоном;

* самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підпри­ємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, твор­чою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сі­мей, які беруть участь у виробництві;

* обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

* проходять службу у Збройних силах України, Службі безпе­ки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, орга­нах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях;

* проходять професійну підготовку, перепідготовку і підви­щення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах, перебувають на альтернативній (невійськовій) службі;

* працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебува­ють в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездат­ного віку, які через відсутність роботи не мають прибутку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно з чинним за­конодавством України не можуть бути визнані безробітними такі громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціаль­ності), у тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підгоювки або від опла­чуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.