Верхньобаденський під’ярус. Косівська світа (n1ks)

Вище по розрізу залягають відклади верхньобаденського під’ярусу, представлені в районі робіт утвореннями косівської світи. Складені вони досить одноманітною товщею характерних аргілітоподібних глин сірого та зеленувато-сірого кольору, вапняковистих, з малопотужними прошарками алевролітів, тонкозернистих пісковиків, мергелів, туфів в нижній частині розрізу.

Потужність відкладів косівської світи в межах району робіт змінюється від 3-5 м до 20 м, збільшуючись в південно-західному напрямку. Дана

водонапірна товща бронює породи, що карстуються, при непорушених тектонічних умовах, охороняє територію від провалоутворень.

Четвертинна система. Плейстоцен (р)

Відклади четвертинної системи на території робіт поширені практично повсюдно. Вони утворюють безперервний покрив з мінливою потужністю та невитриманим літологічним складом, що залежить від характеру рельєфу, відсутні лише по крутих схилах ярів (рис.5)

За походженням це осадочні континентальні утворення, генетичний ряд яких представлений різноманітними, простими та складними фаціями лесово-ґрунтової, льодовикової, схилової, алювіальної та біогенної формацій.

Делювіальні, еолово-делювіальні та делювіально-пролювіальні відклади найбільш поширені на території робіт. Формуються вони за рахунок відкладів, залягаючих вище по схилу, від складу яких і відстані переміщення залежить їх склад. Плейстоценові відклади представлені світло-жовтими, палевими, зеленувато-жовтими, крупнопилуватими, карбонатними глинами, суглинками та супісками і плямистими суглинками сірого кольору. Потужності цих відкладів досягає 10,0 м.

Голоцен (h)

Сучасні відклади в районі робіт представлені алювієм річкових русел та заплав, делювіальними та делювіально-пролювіальними утвореннями, грунтово-рослинним шаром.

Субаквальні відклади представлені супісками, суглинками, мулами, інколи з малопотужними прошарками торфу. Потужність 1-3 м.

Делювіальні та делювіально-пролювільні відклади представлені супісками і суглинками. Потужнісь 1-3 м.

Грунтово-рослинний шар покриває всі більш древні породи. Найбільш поширеним типом грунтів в межах району є сірі опідзолені грунти, потужність яких складає 0,1-0,9 м.

1.3 Тектонічні умови

У структурно-тектонічному відношенні площа проведення робіт розташована в межах зчленування південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи і Передкарпатського прогину, тяжіючи до окраїни платформи (рис.4).

У складі осадового мезозойського чохла платформи виділяються три структурно-формаційні комплекси: кімерійський (юра-нижня крейда), альпійський (альб-верхня крейда), і у складі самого верхнього структурного поверху приймає участь неогеновий комплекс відкладів, який відповідає пізньоальпійському тектонічному циклу.

Пізньоальпійська структурно-формаційна область південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи у сучасному вигляді представляє надто пологий схил, слабонахилений у бік Передкарпатського прогину. Тектонічна будова району тісно пов’язана з глибиною залягання та рельєфом похованої крейдової поверхні.

За морфологією район робіт являє типову горстоподібну структуру, складену породами палеогену, міоцену які залягають субгоризонтально на еродованій поверхні верхньої крейди. Структура з північного сходу та південного заходу обмежена розломами північно-західного простягання. У південному напрямку вона переходить у монокліналь у вигляді широкої смуги пологопадаючих (4-6^о) на південь нижньобаденських відкладів.

Для цієї зони характерна наявність блокової тектоніки. Системи порушень північно-західного, північно-східного і субширотного напрямків добре простежуються на місцевості і при дешифруванні аерофотознімків (гр.. додаток 2). До зон порушень, підвищеної тріщинуватості і вузлів їх зчленування приурочені основні карстопрояви. Наглядним прикладом цьому і служить карстова зона, що активізувалася в 1973 році в центрі села. Середні розміри блоків не перевищують 150-250 м.