65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм. (н.Макиавелли „Государь”).

Політична сфера – це сфера, в які ведеться боротьба за завоювання, утримання та використання державної політичної влади. Розрізняють внутрішню та зовнішню політику. Область політики включає в себе три компоненти:

- політичні організації та установи, дії яких спрямовані на підтримання певних політичних відносин (політична організація суспільства);

- політичні рухи – діяльність соціальних груп, яка спрямована на збереження або зміну певних політичних відносин;

- політична ідеологія – це відображення певних теоретичних розробок, за допомогою яких здійснюється вплив на населення.

Провідним елементом є політична організація суспільства. Центральним елементом є держава та державні установи (суд, прокуратура, законодавча та виконавча влада, міліція тощо). Сюди відносять також політичні партії, церкву, різні об’єднання тощо.

Концепції виникнення держави:

1. Держава – це така сила, яка покликана підтримувати порядок у суспільстві. (Концепція суспільного договору. Локк, Гобсс, Руссо)

2. Держава – це насильство, яке тримає людей у покорі. (Теорія насилля. Кауцький)

3. Є люди сильні і слабкі, зпсихологічної точки зору, при цьому слабкі люди мають м\необхідність підкорятися сильнішим, сукупність таких взаємовідносин виступає як держава. (Психологічна теорія

4. На певному етапі розвитку суспільства виникає потреба у створенні апарату гноблення – держави, яка є знаряддям пануючого класу, для того, щоб держати в покорі тих, хто працює. (Марксиська теорія держави)

Ознаки держави: 1. територіальний принцип поділу населення; 2. наявність публічної влади (спец. Загони озброєних людей, тюрми та ін.); 3. податки.

У громадянському суспільстві держава виконує лише певний необхідний мінімум функцій. Якщо держава має багато функцій, то таке суспільство є тоталітарним.

Н.Макиавелли „Государь”

Идеи Н. Макиавелли (1469 — 1527г. - итальянский государственный деятель, писатель, историк, классик политической мысли) дали жизнь современной социологической теории элит (В. Парето, Г. Моска, Ч. Миллс), повлияли на автора теории менеджерской революции Дж. Бернхейма. На лего, как на авторитет и предтечу, ссылаются теоретики бюрократии (М, Вебер, Р. Михельс), постиндустриального общества и политического прогнозирования (Д. Белл, Г. Кан и др.).

Специалисты упоминают четыре принципа Макиавелли, которые оказали влияние на развитие современного социального управления:

1. авторитет, или власть лидера, коренится в поддержке сторонников;

2. подчиненные должны знать, что они могут ожидать от лидера и понимать, что он ожидает от них;

3. лидер должен обладать волей к выживанию;

4. лидер - всегда образец мудрости и справедливости для своих сторонников.

Трактат состоит из 26-ти глав, которые можно сосредоточить содержательно вокруг 4-х основных тем: природы государства; организации и назначении милиции; личных качеств: добродетели, доблести и пороков главы государства. Макиавелли рассматривает разные формы правления, т.к. государства могут управляться абсолютно полновластно, т. е. авторитарно (империя Александра Великого), или же с помощью «баронов» Франция). Первое трудно завоевать, но легко сохранить. Второе - легко приобрести, но трудно удержать. Стабильность государственного режима, по Макиавелли, также зависит от того, удерживаются ли новые государства с помощью добродетели - Моисей, Тёзей или благодаря судьбе - Цезарь Борджа. Деяния последнего, детально описанные автором, рассматриваются в качестве образца.

«Земли привыкли или жить под властью князя, или издавна быть свободными; приобретаются они чужим или своим оружием, милостью судьбы или собственной силой».

«Люди, которые становятся князьями собственной силой, добиваются власти с трудом, но удерживают ее легко».

«Обиды следует наносить разом, потому что тогда меньше чувствуешь их в отдельности, и поэтому они меньше озлобляют; напротив, благодеяния надо делать понемногу, чтобы они лучше запечатлелись».

«Князь, возвысившийся благодаря расположению народа, должен сохранить его приязнь; это будет ему легко. Но если кто стал князем вопреки народу и по милости знати, он должен прежде всего постараться привлечь народ на свою сторону, что легко удается, если он возьмет народ под свою защиту».

«Правитель мудрый (должен) никогда не оставаться праздным в мирное время, но усердно накоплять силы, чтобы оказаться крепким в дни неудач, так что, \ если судьба от него отвернется, она нашла бы его готовым отразить удары».

«Тот, кто хотел бы всегда исповедовать веру в добро, неминуемо погибает среди столь многих людей, чуждых добра. Поэтому князю, желающему удержаться, необходимо научиться умению быть недобродетельным и пользоваться или не пользоваться этим, смотря по необходимости».