- •Філософія. Специфіка філософських проблем та характер філософського знання. (Ортега-и-Гассет х. Что такое философия?)
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх словя’н .
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в Київській Русі та його вплив на розвиток культури України. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія та наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Основні риси давньоіндійської філософії: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз „західної” та „східної” філософських традицій.
- •10.Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу. (Платон. „Государство”)
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика. (Аристотель „Політика”, „Метафізика”).
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •Патристика (II-VI век н.Э.)
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу : емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання. (ф.Бекон, р.Декарт)
- •15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.( Монтескье ш.Л. “о духе законов”.)
- •16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія г.-в.Ф. Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •19. Філософія к.Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику. (Эрих Фромм “Концепция человека у Маркса”)
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать)
- •22. Філософсько-етичні погляди г.Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію. (г. Сковорода „Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.”)
- •Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX – початку XX ст. (в.Соловйов, м.Бердяєв)
- •Соловьев. В.С. «Философские начал цельного знания»
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель) п.Тейяр де Шарден „Феномен человека”
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування якголовна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки. (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії)
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне). Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •Структура людської діяльності
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипіе к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •Пригожин и., Стенгерс и. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. Предисловие о. Тоффлера.
- •Категорії сутність і явище та їх роль в науковому пізнанні.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія (ж.Піаже, к.Лоренц).
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •Элементы структуры научного знания:
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми та дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності. ( т.Адорно „о технике и гуманизме”).
- •54. Класична, некласична та постнекласична наука. (Збірник Totallogy-XXI. Другий і третій випуск. Постнекласичні дослідження. – к.: 1999, с. 521-523).
- •Збірник Totallogy-XXI.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (т.Кун „Структура научных революций”).
- •Структура научных революций Томаса Куна
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к.Маркс, а.Тойнбі, о.Шпенглер, к.Ясперс).
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Людина і суспільство: проблема єдності та відчуження (Локк, Руссо, Маркс). Г.Маркузе „Одновимірна людина”.
- •Герберт Маркузо «Одномерный человек».
- •Історицизм і критика його к. Поппером. Робота "Відкрите суспільство та його вороги"
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сциєнтистські та технократичні концепції історичного процесу і їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм. (н.Макиавелли „Государь”).
- •66. Право і правосвідомість. Ідея правової держави. Право і закон. Право і справедливість. Конституція і її роль у суспільстві. Особливості Конституції України. Проблема прав людини у сучасному світі.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (м.І.Костомаров „Закон Божий”).
- •М.І.Костомаров "Закон Божий" (Книга буття українського народу) (1846 р.)
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (к.Маркс „к критике политической экономии”).
- •К. Маркс «к критике политической экономии»
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (ф.Фукуяма «Конец истории»).
- •Френсис Фукуяма. Конец истории.
- •Проблема смысла и устремлённости истории.
- •Основные концепции критериев общественного развития.
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
- •74. Феномен сучасної глобалізації: економічний, технологічний, екологічний, інформаційний та ін. Аспекти. Концепція „стійкого розвитку” як глобальна стратегія людства.
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.
- •76. Техніка і технологія в системі культури. (Философия техники в фрг. Т.Адорно «о технике и гуманизме»). Теодор в. Адорно. О технике и гуманизме
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (о.Тофлер „Третя хвиля”). Тоффлер «Третья волна»
- •78. Основні проблеми та ідеї в сучасній філософії. Крисаченко в. С. Екологічна культура.
Збірник Totallogy-XXI.
Постнекласична методологія – мтодологічна орієнтація, що виникла в філософії науки як характеристика і прояв особистостей наукового пізнання другої половини ХХ ст. Ідея постнекласичної науки розробляється після публікації статті В.С.Стьопіна “Наукове пізнання і цінності техногенної цивілізації”. Особливості постнекласичного підходу виявляється у співставленнні його з класичним і некласичним. Серед особливостей постнекласичного етапу розвитку науки Стьопін виділяє перехід до вивчення еволюціонуючих об’єктів і врахування аксіологічного виміру так званих “людинорозмірних” систем (медико-біологічні, екологічні об`єкти, комплекси „людина-машина” тощо), Добронравова вказує на нелінійні об`єкти і нелінійність сучасного наукового мислення. На відміну від класичної методології, у якій об`єкт розглядається як такий, що визначає діяльність суб‘єкта (S← 0) і некласичної, де має місце обернена ситуація (S→ 0), постнекласичний підхід орієнтує не розуміння суб‘єкта як частини об‘єкта, внаслідок чого, впливаючи на об‘єкт, суб‘єкт виявляється об‘єктом власної активності (Кізіма). При цьому змінюється і еволюціонує не суб‘єкт, або об‘єкт окремо, а їх єдність (тотальність) і точніше казати не про людиновимірну чи людинорозмірну, а про людиносвітну цілісність, що розгортає свої потенції. Незвичність цієї цілісності полягає у її постійній оновлюваності, але вона у всіх трансформаціях залишається ідентичною собі. Тоталогія (вчення про тотальність) – постнекласичний дослідницький напрямок, започаткований в Україні, - вивчає механізми і умови збереження суб‘єкт-об‘єктної єдності при зміні самих суб‘єкт-об‘єктних відносин. Оскільки мають місце різні рівні продовження суб‘єкта в об‘єкті (наприклад, людина продовжується у своїй сім‘ї, робочому колективі, в суспільстві, природі), мають місце різні форми і масштаби суб‘єкт-об‘єктних цілісностей. Їх співвідношення і динаміка також є предметом постнекласичних досліджень. На усвідомлення універсуму як суб‘єкт-об‘єктної тотальності і орієнтує постнекласична методологія. Також єдність суб‘єкта і об‘єкта розгортається в діалозі, грі, сюжеті літературного твору, життєвих ситуаціях, політичних подіях, виробничих процесах, у саморозвитку суспільства взагалі.
55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (т.Кун „Структура научных революций”).
В общем виде наука --- это деятельность человека по выработке, систематизации и проверке знаний. Разумеется чел занимается научной деятельностью не случайно. Он постоянно имеет дело с проблемами и сложными задачами, и для того, чтобы с ними справиться, чел необходимы исчерпыв знания , выработка которых и есть цель всякой научной деятельности. Полученные знания позволяют объяснить и понять изучаемые процессы, осуществить предсказание на будущее и соответствующие научные рекомендации. Наука зародилась в древности. Предпосылки появились на Др Востоке: Египет, Вавилон, ИНдия, Китай. Здесь накапливаются и осмысливаются эмпирические знания о природе и общ, возникают зачатки астрономии, математики, этики, логики. Это достояние воспринято и переработано в стройную теоретическую систему в Др Греции, где появляются мыслители, специально занимающиеся наукой, отмежевавшись от мифологических и религиозных традиций. С тех пор до самой инд рев главной функцией науки было объяснение, а ее основной задачей --- познание с целью раздвинуть горизонты мира, видения природы, частью которой явл сам чел. Но тем не менее длительное время научное знание пребывало в эмбриональном состоянии. Становление развитой науки
требовало постоянной опоры на факты, широкой распространенности, последовательной рационализации, доминирования соответствующего менталитета. Всего этого не было ни в эпоху античности, ни в средневековье, когда вообще все содержание науки было сохранено
только благодаря монастырям, хранившим рукописи античности. Ситуация изменилась к 16-17 в, в Новое время формы мышления] и в целом менталитет человека, бывшие ранее исключением, стали достоянием
большинства образованных людей. Наука стала важным фактором жизни. Без этого становление индустриального общ вообще не могло состояться. Естественно, что многие науки появились значительно позже, например, генетика, социология, кибернетика. В наши дни наука имеет разветвленную структуру и научных знаний, и науч учреждений. Она стала важнейшим фактором формирования дух жизни общ, культуры и практики общения.
Позитивизм возник в 30-40-х гг CICв. Позитивизм – позитивная философия. Представители позитивизма рассматривают философию как побеждённую наукой, наука победила философия. Основной тезис позитивизма – наука сама себе философия. Задача: описание и согласование научных данных. Из философии должны быть изъяты все метафизические (не научные) проблемы, поэтому -- позитивная философия. Три этапа развития:Позитивизм (Миль, Спенсер). Основная задача – очищение науки от метафизики (не почему, а как). Необходимо сводить к минимуму число общих законов (оптимизация). Наука уже настолько многообразна, что нужно разбираться в ней самой. Наука полагалась как механистическая. Чувства – вот основа знаний. Махизм (Мах, Авериус) или эмпириокритицизм. Задача – разобрать теорию познания, избегая философских крайностей, соблюдая философскую нейтральность. Произошёл некоторый возврат к метафизике и философии. Усиливалась роль теоретических исследований. Микроявления чувствами не ощутить. Практика научного познания не могла быть объяснена с позиции махизма. Аналитическая философия. (неопозитивизм). Появился в 30-х гг CC в. и существует до сих пор. а) логический позитивизм (Р. Карнат, Г. Рейхенбах). б) философия лингвистического анализа (Витгенштейн). Представители неопозитивизма отбросили всю гносеологию (теорию познания). Логическое положение воспринимается как нечто истинное, исходное. 2 задачи логических позитивистов: устранить из науки все псевдопроблемы (то, что лишено смысла), с точки зрения рассмотрения логических позиций; построить идеальные логические модели идеальных логических рассуждений. Математическая логика, разработанная в CCв -- вот идеальное решение проблемы.
Принципы верификации. Для выявления осмысленности высказывания нужно сравнить его с эмпирическими данными, найти ту область, где это высказывание имеет смысл, т.е. верифицировано ли оно. Если это сделать не удаётся, то высказывание метафизическое, лишено смысла и его надо отбросить. Недостатки: отбрасывает эксперимент, опыты человека. Вся история лишена смысла, т.к. её невозможно проверить.Ни одно общее утверждение не может быть верифицировано, т.к. его нельзя проверить, мы можем проверить только единичные факты. Критический рационализм. (К. Попер) – промежуточный эта между позитивизмом и постпозитивизмом. Истинность нужно доказывать имея опровергающие тезисы – принцип фальсификации. Подтверждение всегда можно найти. Всякая попытка подтвердить теорию сводится к попытке её опровергнуть. Что не опровергается, то не научно. Трудности фальсификации: Не объясняет накопление научных знаний. За счёт чего происходит? Переход от одного утверждения к другому переходит загадочным образом. Почему из одного утверждения получается другое? Не остаётся места для научных теорий, все они лишь гипотезы, выступающие как заблуждение, т.е. переход всё время от одного заблуждения к другому. Постпозитивизм (Т. Кун, П. Фейерабенд). Начало положила работа Куна “Структура научных революций” 1962. Постповитивизм реабилитировал метафизическую сторону науки, культуры. Возникла проблема интернализма ( ищет источник развития науки в самой науке) и экстернализма. Экстернализм – культурный контекст – главный источник развития науки, т.е. источник развития вне науки. Кун выдвинул этапы развития науки: Спокойный. Революционный (переходный). Парадигма – совокупность традиций, которых придерживается научное сообщество. Революционный этап – переход от одной парадтгмы к другой.
“Ср-ра научн. революций” :
Концепция историч. динамики научного знания. История науки представлена как конкурентная борьба между различн. научными сообществами, основой для которых является принятие их членами опред. модели научн. деятельности - совокупн. теоретич. стандартов, методологич. норм., критериев, установок. В этих рамках происходит кумуляция решений различных “задач-головоломок”. Безраздельное господство некоторой парадигмы - есть период “нормальной науки”, котор. закнчивается, когда парадигма взрывается изнутри под давлением проблем, неразрешимых в ее рамках. Наступает кризис, когда создаются новые парадигмы, оспаривающие первенство друг друга. Кризис разрешается победой одной из них, что знаменует начало нового “нормального периода” и т.д. Эта модель отвергает убеждение в единственности, абс. и неизменности критериев научности и рациональности. Они объявляются исторически относительными. Демаркационная линия между наукой и ненаукой устанавл. всякий раз заново с установл. очередной парадигмы.
