46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).

Абстрактне і конкретне – категорії, що розкривають відношення мислення до дійсності і розвиток самого мислення. Перехід від абстрактного до конкретного – це перехід від менш повного одноманітного до більш повного багатоманітного.

Абстракція - "відволікання", "виділення" – формування образів реальності шляхом відволікання від даних і додавання нової інформації.

• виділення суттєвого, основного та його збереження;

• має односторонній характер. Бере одну сторону - найголовнішу, відкидаючи другорядні характеристики.

• глибока односторонність.

Конкретність – передбачає багатоманітність означень.

Гегель Г. "Кто мыслит абстрактно?''

Порядне суспільство уникає спілкування з абстрактним, тому що занадто добре з ним знайоме, а також тому, що бачить у ньому дещо піднесене, особливе - чим у суспільстві виділятися непристойно. То не стільки виділяє, скільки віддаляє від суспільства.

Насправді абстрактно мислить неосвічена людина. Мислити абстрактно - бачити лише одну рису, сприймати однобоко, відхиляючи всі інші характеристики.У порядному суспільстві не мислять абстрактно, бо це занадто просто, занадто нешляхтно через внутрішню пустоту цього заняття.

Конкретне

Справа не має іншого визначення як діяльність, в якій визначається загальна природа змісту. Справа при цьому суттєво єдина і ця єдність одиничного і є конкретне. Конкретна не лише справа, але також суб'єкт і продукт діяльності.

Процес розвитку є і зміст, і ідея, яка полягає в тому, що ми маємо перше й друге, і обидва суть одне, що являє собою третє, оскільки одне є в другому, і також знаходиться в собі, а не поза собою.

• Філософія перебуває в області думки, тому має справу з узагальненнями, але хоч її зміст абстрактний по формі, її ідея - конкретна, бо є єдністю різних визначень.

• Якщо істина абстрактна - то вона не істина.

• Суще є конкретне, тому додається лише нова форма, завдяки якій є різним те, що спочатку містилося у єдиному. Якби ідея була абстрактна, то вона була б лише вищою істотою, про яку більше нічого не можна сказати.

Приклади

• Істинне є рух, процес, але і стан спокою.

• Існує життя і матеріальне, й духовне.

• Визнання духу є і свобода, і необхідність.

(!) Абстрактність і конкретність не є взаємовиключними поняттями.

Філософія як пізнання розвитку конкретного

• Істинне прагне розвитку. Філософія є пізнанням розвитку ідеї (істини).

• Рух є ряд процесів розвитку, які ми маємо уявляти не як пряму лінію, що тягнеться в абстрактну нескінченність, а як коло, що повертається в себе. Рух має своєю периферією велику кількість кіл, сукупність яких являє собою великий ряд процесів розвитку, що повертається в себе.

• Ідея як конкретна у собі, розвиваючись є органічною системою, багатоступеневою цілісністю. Вихід поза філософську ідею в її розвитку не є зміна, перетворення у дещо інше, а являє собою входження у себе, самозаглиблення. Отже, розвиток робить ідею більш визначеною.

• Філософія являє собою одну ідею, всі її частини виходять з однієї ідеї. Ідея є і центр, і периферії