Модуль-3 Оподаткування підприємств

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок на додану вартість, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, який включається у вигляді надбавки у ціну товару, робіт, послуг.

Суму ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, розраховують за формулою:

Спдв = ПЗ-ПК,

де Спдв – сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню;

ПЗ - сума податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду;

ПК - сума податкового кредиту звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні розрахованої суми податку на додану вартість, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у встановлені строки.

При від'ємному значенні розрахованої суми податку на додану вартість, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума ПДВ, нарахована платником податку в звітному (податковому) періоді.

Для визначення податкового зобов'язання звітного періоду, необхідно вартість реалізованих на митній території України товарів/послуг або суму передоплати, одержану від покупця, помножити на 20% і розділити на 100% (за ставки 20%).

Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог) чи не підтверджені митними деклараціями.

Для визначення податкового кредиту, необхідно вартість придбаних товарів (робіт, послуг) або суму коштів (передоплату), списаних з рахунка платника на оплату товарів(робіт, послуг) помножити на 20% і розділити на 120% за ставки ПДВ у 20%.

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вклю­чаються до доходів звітного періоду та складаються з :

- доходу від операційної діяльності;

- інших доходів.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

1. витрат операційної діяльності

2. інших витрат

Амортизація - процес поступового перенесення вартості ос­новних виробничих засобів і нематеріальних активів на собівартість продукції у межах, визначених законодавством нормативів.

Норма амортизації - це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних засобів.

Амортизація основних засобів і нематеріальних активів може нараховуватися за такими методами:

• прямолінійний;

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний;

• виробничий.

Методи нарахування амортизаційних відрахувань наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ

Метод нарахування амортизації основних засобів	Характеристика методу і сфера його застосування
Прямолінійний метод	Річну суму амортизації ВА-річ визначають діленням вартості, що підлягає амортизації ВА (первісна (ПВ) – ліквідаційна вартість (ЛВ)) на очікуваний строк корисного використання Т: ВА-річ = ВА / Т = (ПВ-ЛВ) / Т
Метод прискореного зменшення залишкової вартості	Річну суму амортизації визначають множенням залишкової вартості (ЗВ) об’єкта на початок звітного року (або первісної вартості) на річну норму амортизації (НА), яку обчислюють виходячи зі строку корисного використання об’єкта і подвоюють: ВА-річ = ЗВ × НА, або ВА-річ = ПВ × НА, де НА = 2 × Н

Основна ставка податку згідно Податкового кодексу становить 16 відсотків.

Згідно «Перехідних положень» у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року ставка податку на прибуток підприємства встановлена у розмірі 19%, а з 01.01.2014 року -18%. Схема визначення суми податку на прибуток підприємств наведено на рис.1

Схема визначення суми податку на прибуток:

Рис.1 Схема визначення суми податку на прибуток підприємств

У вигляді формули це можна записати таким чином:

ПП = ОП × Ст ПП% / 100% , ОП = ∑Д - ∑В,

де ПП - ∑ нарахованого податку на прибуток

ОП - оподатковуваний прибуток

Ст ПП% – ставка податку на прибуток у %

Д – доходи, що враховуються при обчисленні оподатковуваного прибутку

В – витрати, що враховуються при обчисленні оподатковуваного прибутку.

Платники податку на прибуток, у яких доходи за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками I кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) — загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і не резидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Відповідно до Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної плати, якщо її розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2014рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб та розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014 року встановлено на рівні 1218 гривні.

Тому у 2014 році податкова соціальна пільга має застосовуватися до нарахованої місячної заробітної плати при умові неперевищення такої заробітної плати суми 1710 грн. (1218грн. х 1,4).

Звичайна податкова соціальна пільга (50%, 100%) – 609,00 гривні,

Підвищена податкова соціальна пільга (150%) – 913,50 гривень,

Підвищена податкова соціальна пільга (200%) – 1218,00 гривень.

Для того, щоб визначити податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) використовуються формули:

без урахування податкової соціальної пільги:

СПДФО = (ОД - ЄСВ) х СтПДФО%/ 100%

Розмір ЄСВ, який утримує роботодавець за рахунок нарахованого ним доходу, становить 3,6% від оподатковуваного доходу, тобто

ЄСВ = ОД х 3,6%/100%

з урахуванням податкової соціальної пільги:

СПДФО = (ОД - ЄСВ - ПСП) х СтПДФО%/100%, де

СПДФО – сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету;

ОД – оподатковуваний дохід;

ЄСВ – розмір єдиного соціального внеску;

ПСП - сума податкової соціальної пільги;

СтПДФО - ставка податку на доходи фізичних осіб.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) являє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Юридичні особи, фізичні особи – підприємці та самозайняті особи, які використовують працю найманих працівників нараховують ЄСВ у відсотках до фонду заробітної плати відповідно до визначеного Фондом соціального страхування від нещасного випадку класу професійного ризику виробництва.

Крім того, роботодавці здійснюють утримання ЄСВ із заробітної плати найманих працівників, у розмірі 3,6%.

3. Заробітна плата на підприємстві виплачується співробітникам з каси підприємства. Використовуючи дані таблиці 3, визначити суму податку на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (ЄСВ), що підлягають сплаті до бюджету.