Що таке сертифікація програмного продукту

Під сертифікацією програмного продукту розуміють процес, що  здійснюється третьою стороною для засвідчення його спеціальним знаком або посвідченням ідентифікованої програмної продукції (процесу або послуги) на відповідність конкретному стандарту, технічним умовам або вимогам.

Сертифікат на програмну продукцію свідчить про відповідність перевірених показників якості цієї продукції певним вимогам. В умовах ринкових відносин наявність такого сертифікату підвищує конкурентоспроможність, є засобом завоювання ринку й захисту споживачів від недоброякісної продукції.

Спеціальним декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію й сертифікацію» передбачається два види сертифікації створюваної продукції: обов'язкова й добровільна.

Обов'язкова сертифікація продукту орієнтується на проведення в Державній системі сертифікації Укрсепро перевірок відповідності реальних властивостей сертифікованої продукції вимогам, певним державним нормативним документам. До обов'язкової сертифікації віднесено потенційно небезпечні й шкідливі продукти, вироби, процеси. У цьому переліку не зазначено програмну продукцію, хоча помилки в ній можуть призвести до небезпечних наслідків як для безпеки людей, так і для економіки. Прикладом небезпечних наслідків можуть служити аварії при запуску космічних кораблів «Челенджер» (США, 1995) і «Зеніт-2» (СНД, 1998), причиною яких стали помилки в програмах керування польотом.

У зв'язку із цим ясно, що сертифікація програмної продукції як механізму керування якістю, забезпечення її безпеки й конкурентоспроможності  вітчизняних програмних продуктів, захисту користувачів від недоброякісної продукції, необхідна. Проте багато організацій, що створюють програмні продукти, не вживають заходів з забезпечення їхньої якості й сертифікації. Це пояснюється низкою причин:

 – небажанням піддавати програмні продукти сертифікації, тому що це вимагає додаткових ресурсів;

 – нерозумінням замовника ПС переваг сертифікованого  продукту;

 – відсутністю в організаціях систем забезпечення якості та ін.;

 – відсутністю ринку вітчизняної програмної продукції.

Процес верифікації

Верифікація позначає перевірку того, що ПЗ розроблене у відповідності з усіма вимогами до нього або що результати чергової розробки відповідають обмеженням сформульованих на попередніх етапах.

Завдання процесу верифікації:

1. Загальні вимоги до ПЗ призначені для програмної реалізації, які представлені в специфікації вимог високого рівня.

2. Вимоги високого рівня, які перероблені в архітектуру ПЗ і специфікації вимог до функціональних компонентів низького рівня, які задовільняють вимоги високого рівня.

3. Специфікації вимог до функціональних компонентів ПЗ розташованих між компонентами високого та низького рівня

4. Архітектура ПЗ і виомги до документів низького рівня, що задовільняють початкові тексти програми інформаційних модулів забезпечення.

5. Початкові тексти програм які не містять помилок.

Верифікація допомагає зробити висновок про коректність створ.даної системи при її проектув. і після завершення її розробки.

Верифікація групується на:

1.на стратегіях і критеріях всіх робочих ПП на життєвому циклі.

2.на викон. дій згідно до стандарту

3.на усунення недоліків проміжних і кінцевих продуктах

4.на узгодження результатів з замовником

Верифікація проводиться виконавцем програми чи іншим співробітником організації або представником замовника.

Версія 2

1. Мета процесу – переконатися, що кожен програмний продукт (і/або сервіс) проекту відбиває погоджені вимоги до їхньої реалізації. Цей процес ґрунтується:

– на стратегії і критеріях верифікації  всіх робочих програмних продуктів на ЖЦ;

– на виконанні дій з верифікації відповідно  до стандарту;

– на усуненні недоліків, виявлених у програмних (робочих, проміжних і кінцевих) продуктах;

– на узгодженні результатів верифікації з замовником.

Процес верифікації може проводитися виконавцем програми або іншим співробітником тієї ж організації, або співробітником іншої організації, наприклад представником замовника. Цей процес містить у собі дії з його впровадження і виконання.

Впровадження процесу полягає у визначенні критичних елементів (процесів і програмних продуктів), що повинні піддаватися верифікації, у виборі виконавця верифікації, інструментальних засобів підтримки процесу верифікації, у складанні плану верифікації і його затвердження. У процесі верифікації виконуються задачі перевірки умов: контракту, процесу, вимог, інтеграції, коду і документації.

 Відповідно до плану і вимог замовника перевіряється правильність виконання функцій системи, інтерфейсів і взаємозв'язків компонентів, а також доступ до даних і до засобів захисту.