8. Поняття про хроматографічний адсорбційний аналіз.[1]

На адсорбції речовин з розчинів заснований дуже важливий метод аналізу, запропонований в 1903 р. відомим російським вченим М. С. Цвєтом, який розділив складний рослинний пігмент хлорофіл на складові частини. Такий метод аналізу був названий хроматографічним.

Метод хроматографії полягає в тому, що через адсорбційну колону, наповнену яким-небудь адсорбентом, поволі пропускають протягом тривалого часу розчин суміші речовин, що підлягають розділенню. У верхніх шарах адсорбенту відкладається компонент суміші, що сильно поглинається; компонент, що менше адсорбується, поглинеться в низько розташованих шарах, куди розчин поступає вже позбавленим першого компоненту, третій компонент, що адсорбується ще менше, ніж перші два, розташується ще нижче і тому подібне Змішана адсорбція неможлива унаслідок того, що речовини, що більш адсорбуються, витісняють з адсорбенту що менш адсорбуються, які і поступають в шари, що пролягають нижче.

Хроматографічний аналіз застосовується як у водних, так і в неводних розчинах.

9. Іонообмінна хроматографія. [3,4]

Іонообмінна хроматографія - хроматографія, заснована на різній здатності іонів, що розділяються, до іонного обміну з іонітом (нерухома фаза). Для розділення суміші катіонів використовують катіоніти, для розділення аніонів — аніоніти. Розчинником в першому випадку є розчин кислоти, в другому — розчин лугу. При іонообмінній хроматографії в неводних середовищах застосовують іоніти з жорсткою матрицею — макропористі іонообмінні смоли і силікагель.

Іонообмінна хроматографія застосовується для розділення фенолів і карбонових кислот (на аніонітах), аміносахарів, нуклеотидів, нуклеозидів пуринових, пірімідинових і ін. основ (на сульфокатіонітах). Білки, нуклеїнові кислоти і інші високомолекулярні сполуки розділяють за допомогою агарозних і декстранових гелів і похідних целюлози. Близькі по властивостях катіони металів розділяють у присутності комплексоутворюючих агентів — лимонної, етилендиамінтетраоцтової кислот. Поведінка металу в цьому випадку визначається ступенем утворення комплексу і зарядом останнього. Іоніти використовують також для відділення електролітів від неелектролітів; часто одночасно відбувається розділення обох груп речовин по механізму іонного обміну і розподілу.