3. Безсполучникове складне речення — таке складне речення, в якому прості речення об'єднуються в одне ціле без сполучників, за допомогою інтонації та за змістом.

Смислові відношення між простими реченнями, в безсполучникових складних реченнях виражаються по-різному. У сполучникових реченнях у їх вираженні беруть участь сполучники або сполучні слова, тому смислові відношення тут чіткіші, конкретні. Відсутність сполучників у безсполучникових складних реченнях робить ці відношення більш узагальненими. Тому при заміні безсполучникового речення сполучниковим можна вставити не один, а кілька сполучників:

Посієш вчасно — вродить рясно (Народна творчість).

Порівняйте, наприклад, зі складнопідрядними реченнями: Коли посієш вчасно, вродить рясно. Якщо посієш вчасно, то вродить рясно.

У деяких безсполучникових складних реченнях вставити сполучники не можна:

Зупиніться: мужньо й непохитно пам'ять над могилою стоїть! (І. Гнатюк)

КОМА

Якщо частини безсполучникового складного речення вказують на одночасність або часову послідовність явищ, подій тощо, між ними ставиться кома. Наприклад: Мороз притискує, зривається північний вітер, мете сніг через рейки (О. Десняк); Минають дні, минає літо, настала осінь (Т. Шевченко); Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям, свистів стругом бондар (М. Коцюбинський); Небо порізали вогнями стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вітер (О. Десняк); Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них (М. Горький); Ти прозаїк, я поет (О. Пушкін).

 

Крапка з комою

Якщо частини безсполучникового складного речення менше пов'язані між собою за змістом чи дуже поширені, або в середині їх є вже розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою. Наприклад: Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів (І. Нечуй-Левицький); З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка; довга променяста смуга простяглася від неї над землею; далі викотився серп огненного кільця —і пучок світу полився, розливаючись по горах, лісах, по високих будівлях (Панас Мирний); Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко); Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).

 

Двокрапка

Двокрапка ставиться між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення:

якщо друге речення вказує на підставу, причину того, про

мовиться у першому: Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди (нар. тв.); Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас пова-лсати людину (М. Горький);

якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або якогось із його членів: Ти знаєш приказку: перш ніж: запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим (М. Коцюбинський); В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде (нар. тв.);

якщо друге речення доповнює перше загалом або якийсь з його членів (частіше присудок): / досі сниться: під горою, між вербами та над водою, біленька хаточка стоїть (Т. Шевченко); Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка); Йдемо вулицею і ще з другого кінця побачили: в хаті світиться. Пам 'ятаю: солдати Чуйкова парк садили у центрі Європи (Д. Луценко).

 

ТИРЕ

Тире між реченнями^що входять у безсполучникове складне речення, ставиться:

коли йдеться про швидку зміну подій або несподіваний наслідок: Дивлюся — аж світає, край неба палає (Т. Шевченко); На ярмарку почуто поміж людом — Устима вбито (Марко Вовчок); Оглянувся —в пору вже кипить бій (О. Гончар);

коли зміст одного речення протиставляється змісту другого: Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (нар. тв.); Пан гуляв у себе в замку —у ярмі стогнали люди (Леся Українка); На небі сонце — серед нив я (М. Коцюбинський);

коли зміст першого речення порівнюється із змістом Другого: Посієш вчасно —вродить рясно (нар. тв.); Здобудеш освіту — побачиш більше світу (нар. тв.); Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина);

коли в другій частині речення вказується на наслідок або висновок з того, про що мовиться у першому: Чайки стогнуть — то ж на бурю (М. Горький); Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Слово до слова — зложиться мова (нар. тв.).

 

4. У офіційних документах застосовуються різні типи скорочень. Усі ці скорочення   повинні   відповідати   вимогам,   закріпленим  у   словниках, інструкціях, статутах, довідниках (Словник скорочень в українській мові . – К. ,  1988.)

У   ділових   документах   вживаються   складноскорочені   слова (абревіатури) ,  та графічні  скорочення. Скорочення у документах виправдані , оскільки вони передають ту саму кількість інформаці ї в скороченому слові меншою кількістю знаків, ніж у відповідному словосполученні . Наприклад, абревіатура  ВНЗ  несе в сім разів більше інформаці ї , ніж літера, що входить до складу співвідносного словосполучення (вищий навчальний заклад) .

Другою важливою причиною вживання значної кількості скорочень у мові ділових паперів є прагнення до економі ї місця, зменшення обсягу документа.  Вживання абревіатур пояснюється також прагненням уникати повторення кількаслівних назв (наприклад: назва організаці ї наводиться один раз в адресі ,  штампі) .

Отже,   абревіатури   та   графічні   скорочення   є   одним   із   способів заощадження місця на папері ,  скорочення часу складання документа. 

Абревіатура  (від лат.  скорочую) – іменник, утворений поєднанням початкових літер, звуків, частин слів, словосполучень. Абревіатура має граматичне оформлення (рід, число) і функціонує як в усному, так і в писемному   мовленні .   Наприклад:  МВС,   СБУ,   СНД,   міськком.  В абревіатурах помітна тенденція до переходу у самостійні слова ( їх можна не   розшифровувати,   вони   і   так   зрозумілі ) .  Ці   скорочення   почали відмінюватись,  мають  форму   роду,   пишуться,   переважно,   великими літерами без крапок  і  дефісів (дефіс вживається тільки тоді ,  коли до буквених приєднуються ще й числові  позначення на зразок ТУ-144,  ІЛ-18) .Графічні скорочення мають ту ж мету, але призначені для зорового сприйняття.  Наприклад: проф.  – професор,  див.  – дивися,  та ін.  – та  інші ,   і  т. д. – і так далі . Вони вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі .

Залежно від правопису та способу творення прийнято розрізняти скорочення таких типів:

1.Абревіатури   ініціального   типу   (звукові ,   буквені) ,  що   утворені   з початкових літер кожного слова,  наприклад: МВС,  СНД,  неп,  ДАІ,  ДУМ та ін.  Майже всі   ініціальні  скорочення пишуться з великої  літери (за винятком тих,  котрі  перетворилися на самостійні  слова,  наприклад,  загс,  вуз,  неп) .

2.Складноскорочені слова змішаного типу,  які складаються з абревіатур та усічених слів. Пишуться вони за змішаним способом: міськвно, райвно,  КамАЗ.

3.Складноскорочені   слова   складного   типу   (складові   абревіатури) , наприклад:  радгосп,   виконком,   страйком;   запчастини,   ощадкаса,  будматеріали;  завкафедрою,  завскладом.

4.Запозичені з інших мов, наприклад: Бі -Бі -Сі , ФІФА, ЮНЕСКО, ФІАТ,  напалм (згущене рідке паливо, що використовується у запалювальних авіабомбах,  ракетах)  та  ін.

5.Графічні  скорочення,  які  використовуються на позначення посад, географічних понять, відрізків часу, кількісних визначень, назв міст, сіл, селищ,  областей,  районів,  вулиць,  проспектів  і  т.п.  Вони мають  інші правила творення  і  оформлення:

а) після скорочення обов’язково ставиться крапка (крім випадків, коли наявна остання літера:  р-н) , наприклад:  м. (місто) , с. (село) ; обл.  і т.п. Стандартні   скорочення  метричних  мір   пишуться   без   крапки   після скорочення:  м – метр,  мм – міліметр,  см – сантиметр,  дм – дециметр,  км – кілометр;

б) зберігається написання великої   і  малої  літер,  дефісів,  що були у повній назві :  півн. -сх. ,  Півн. -Крим.  канал,  див. ,  акад. Слова  «оскільки»,  «таким чином»,  «тому що»,  «так званий»  не повинні  скорочуватись у документах. Назви наукових ступенів, звань,  номенклатурні  назви скорочуються безпосередньо тільки перед  або після власної назви: доц. Петренко В. І. ,  інж.  Захаров С.К,  м.  Запоріжжя;

в)  використовується повторення початкових літер:  тт,  рр. ;

г) дробове написання: п/с (поштова скринька) ,  р/р (розрахунковий рахунок) ,  а/с  (абонентська скринька) ,  н/р (навчальний рік) ;

д)   не   скорочуються   слова   на   голосну   (крім  початкової) :  укр.   – український,  пор.  – порівняльний,  о.  – острів;

е) слово скорочується до першого або до останнього приголосного у складі . При збігові двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід. , мідн.  (мідний) ,  висот. ,  висотн.   (висотний) .