Тема 10. Адаптація до нового культурного середовища

Мета: узагальнити та систематизувати знання студентів про особливості адаптації особистості до нового культурного середовища,

Професійна спрямованість: сприяти засвоєнню знань та навичок ,які знадобляться при необхідності допомоги людям в зміненому культурному середовищі.

Основні поняття: адаптація, акультурація, культурний шок.

План:

1. Адаптація, аккультурація і пристосування. Значення міжкуль­турної адаптації.

2. Культурний шок і етапи міжкультурної адаптації.

3. Чинники адаптації до нового культурного середовища.

4. Наслідки міжкультурної взаємодії для індивіда та груп.

Питання для самостійного вивчення:

- Визначте поняття "культурний шок та його ознаки.

- Охарактеризуйте групові чинники адаптації до нового культур­ного середовища.

Запитання для самоаналізу та перевірки:

- Назвіть основні параметри диференціації груп та індивідів, що вступають у нові міжкультурні контакти.

- Вкажіть умови і чинники міжкультурної та міжетнічної взаємо­дії.

- Розкрийте сутність поняття «міжкультурна адаптація»

- Дайте визначення поняття «акультурація».

- Охарактеризуйте етапи міжкультурної адаптації.

- Опишіть індивідуальні чинники адаптації до нового культур­ного середовища.

Рекомендована література:

3. Баронин А.С. Етническая психология / А.С. Баронин. — К.: Тан­дем, 2000. - С. 110-129.

4. Крысько В.Г. Етническая психология / В.Г. Крьісько. - М.: Ака-демия, 2008.-С. 118-126.

4. Мацумото Д. Психология и культура: Современные исследо-вания / Д. Мацумото. - СПб.: Еврознак, 2002. - С. 306-313.

5. Солдатова Г.У. Психология межетнической напряженности / Г.У. Солдатова.- М.: Смисл, 1998. - С. 10-24.

6. Етническая психология: Хрестоматия / Под ред. А.И. Егоровой. - СПб.: Речь, 2003 Стефаненко Т.Г. Етнопсихология / Т.Г. Стефаненко. - М.: Ин-т психологии. - С. 280-288.

Текст

1. Адаптація, аккультурація і пристосування. Значення міжкультурної адаптації

До зміни людиною місця проживання призводять різноманітні чинники (війни, стихійні лиха і т. ін.).

Виокремлюють три основних параметри, згідно з якими розрізняються групи та індивіди, що вступають у нові міжкультурні контакти:

1) наявність чи відсутність переміщення у просторі (наприклад, мігранти, біженці вступають у міжетнічні контакти, опинившись в іншому культурному середовищі; аборигенам нову культуру "приносять " на місце їх постійного проживання);

2) добровільність чи примусовість міграцій (наприклад, мігран­ти добровільно вступають у міжкультурну взаємодію, а біженці чи аборигени - вимушено);

3) часові межі міграцій (наприклад, мігранти залишають бать­ківщину назавжди; туристи опиняються у незвичному оточенні на нетривалий час).

Усі люди, які вступають у міжетнічні контакти, зіштовхуються з певними труднощами в процесі взаємодії з людьми, які мають іншу культуру й поведінку.

Найбільш сприятливо на міжкультурну та міжетнічну взаємодію впливають такі умови і чинники:

-територія, що може бути спільною чи "своєю" для однієї з груп;

- тривалість взаємодії (постійна, довготривала чи короткочасна);

- мета (спільна діяльність, проживання, навчання, дозвілля);

- тип залучення до життя суспільства (від участі до спостереження);

- частота і глибина контактів;

- відносна рівність статусу та прав;

- кількісне співвідношення (більшість - меншість);

- явні диференціюючі ознаки (мова, релігія, раса).

Однак навіть за найсприятливіших умов у переселенця можуть з'явитися труднощі та напруженість під час спілкування з іншими представниками країни проживання. Досить часто мігрантів охоп­лює ностальгія - туга за батьківщиною.

Міжкультурна адаптація - це складний процес, у результаті успішного закінчення якого людина досягає відповідності (сумісності) до нового культурного середовища, приймає його традиції як свої власні та діє згідно з цими традиціями.

Виокремлюють психологічну та соціально-культурну адапта­цію.

Психологічна адаптація - це внутрішній аспект адаптації, що виявляється у почутті вдоволення та повноти життя.

Соціально-культурна адаптація є зовнішнім аспектом адаптації, проявами якого виступають: участь індивіда у соціальному і культурному житті нової групи, повноправній міжособистісній взаємодії з її представниками.

Тривалий час етнологами (Р. Лінтон, Р. Редфілд, М. Херсковіц) досліджувався феномен "аккультурації". Аккультурація є результатом безпосереднього, тривалого міжкультурного, міжгрупового контакту, що призводить до зміни групи у культурі. Психологічна аккультурація є процесом зміни людини в культурі.

Тісно пов'язаним з міжкультурною адаптацією є процес між­культурного пристосування, що містить такі складові: збереження позитивного емоційного стану та психічного здоров'я мігрантів, набуття ними соціальних вмінь і навичок, необхідних для успішного виконання повсякденних завдань.

2. Культурний шок і етапи міжкультурної адаптації

У процесі міжкультурного пристосування можуть відбуватися певні аккультураційні зміни на груповому рівні: культурний шок, шок переходу, культурна втомлюваність.

Культурний шок пов'язаний з появою неприємних почуттів (втрата друзів і статусу, плутанина у ціннісних орієнтаціях, соціальній та особистісній ідентичності та ін.) під час входження до нової культури (К. Оберг).

Симптомами культурного шоку виступають: постійні переживання щодо якості їжі, питної води, чистоти посуду, загальна тривожність, роздратованість, невпевненістьу собі, психосоматичні розлади і т. п. Відчуття втрати контролю над ситуацією, власної некомпетентності та нереалізованість очікувань можуть виявлятися у приступах гніву, агресивності та ворожості по відношенню до представників тієї країни, в якій проживає індивід. Описані вище прояви негативно впливають на процес міжособистісних взаємин між індивідом та представниками цієї країни.

До позитивних наслідків культурного шоку належать прийняття людиною нових цінностей і моделей поведінки, оцінка проблем та їх подолання, що сприяють її особистісному зростанню. У зв'язку з цим Дж. Беррі запропонував поняття "культурний шок" замінити на поняття "стрес аккультурації".

Виокремлено п'ять етапів процесу адаптації.

Перший етап (добре) вирізняється ентузіазмом, гарним настро­єм і великими сподіваннями індивіда. Цей етап є короткочасним.

На другому етапі (гірше) людина відчуває негативний вплив незвичного оточуючрго середовища (наприклад, некомфортні житлові умови, відсутність взаєморозуміння з місцевими жителями), що призводить до розчарування, фрустрації та депресії. Під час цього етапу індивід більше спілкується із земляками, намагаючись уникнути реальності.

Симптоми культурного шоку, що є характерними для третього етапу (погано), досягають критичної точки та виявляються у серйозних хворобах і почутті повної безпорадності. Люди, які не змогли успішно адаптуватися до нового середовища, повертаються додому чи переїздять до іншої країни. Однак досить часто мігранти отримують соціальну підтримку від оточуючих людей і долають культурні відмінності - вивчають мову, знайомляться з місцевою культурою.

На четвертому етапі (краще) з'являється оптимізм, відчуття впевненості та вдоволення. Людина почуває себе пристосованою й інтегрованою у життя суспільства.

П'ятий етап (добре) виступає етапом адаптації, тобто з'являються відносно стабільні зміни індивіда, що зумовлені вимогами середовища. Результатом успішної адаптації є взаємна відпо­відність між індивідом і середовищем.

Однак людина, яка успішно адаптувалася в чужій країні, повернувшись на батьківщину, може відчути "шок поверненні у період реадаптації. Спочатку індивід радіє зустрічам з рідними, друзями, можливості спілкуватися рідною мовою і т. ін., а згодом помічає, що особливості рідної культури сприймаються ним як незвичні чи дивні.

.

3. Чинники адаптації до нового культурного середовища

Різноманітні чинники адаптації до нового культурного середо­вища об'єднані у дві групи: 1) індивідуальні; 2) групові.

До індивідуальної групи належать такі чинники:

- демографічні та особистісні характеристики. Суттєвий вплив на процес адаптації мають вік і рівень освіченості. Чим старша людина, тим складнішим для неї є процес її адаптацій Успішніше адаптуються індивіди з високим рівнем освіченості. За даними окремих дослідників, характеристиками універсального комунікатора людини для закордону є: високий рівень професійної компетентності, висока самооцінка, терпимість до невизначе­ності, високий рівень комунікативності, екстраверсія, домінування загальнолюдських цінностей у власній системі цінностей.

- мотивація, очікування і життєвий досвід індивіда. Мотивація до адаптації, готовність до змін сприяє сприйняттю змін. Думки дослідників щодо характеру взаємозв'язку між очікуваннями людей, які перебувають в іншому культурному середовищі, та успішністю їх адаптації розходяться. Деякі науковці переконані у тому, що існує пряма залежність адаптації від очікувань: чим гірші очікування, тим складнішою є адаптація. Інші дослідники вважають, що очікування у поєднанні із знаннями про культурний шок і можливі проблеми в процесі адаптації, зумовлюють сприятливий вплив на адаптацію. Особливо значущим є реалізм очікувань та їх відповідність реальному досвіду перебування в іншому культурному середовищу Наприклад, на успішність адаптації мігрантів і біженців в Америці негативно впливає їх впевненість у тому що це країна безмежних можливостей.

Важливим чинником успішної адаптації є наявність доконтактного досвіду - ознайомлення з історією, культурою, умовами проживання в певній країні; знання мови тощо.

Успішність адаптації залежить від таких чинників: вміння встано­вити дружні стосунки з місцевими жителями; участь у діяльності та членство в престижних соціальних групах; наявність неформальних міжособистісних взаємин з місцевими жителями і т. ін.

З-поміж групових чинників виділяють такі характеристики культур, які взаємодіють між собою:

- ступінь схожості чи відмінності між культурами. Експериментально доведено, що ступінь прояву культурного шоку знаходиться у прямій залежності з культурною дистанцією. Тобто, значна схожість нової культури з рідною полегшує процес адаптації. Отупінь схожості між культурами оцінюється за допомогою індексу культурної дистанції І. Бабікера. Складовими цього індексу є: мова, релігія, структура сім’ї , рівень освіти, матеріальні блага, клімат. Розширений індекс аккультурації, окрім перерахованих вище складових, містить такі: темп життя, цінності, ідеологія, дружні взаємини і т. ін. Важливими чинниками, які впливають на сприйняття індивідом ступеню схожості між культурами, виступають: конфлікти в історії відносин між народами; знання мови та рівень знань про особливості культури іншої країни; ступінь відмінності між статусом свого і чужого народів.

- специфіка культури, до якої відносяться переселенці. З'ясовано, що найскладніше процес адаптації відбувається у представників народів з сильною владою традицій і ритуалів. Труднощі адаптації зазнають представники так званих "великих" народів, оскільки вони переконані у тому, що вчитися повинні інші, а не вони самі.

- особливості країни перебування, зокрема, толерантність до культурного різноманіття у власній країні чи її відсутність. Наприклад, у Японії "не сприймають" іноземців.

4. Наслідки міжкультурної взаємодії для індивіда та груп

Урахування міжетнічних і міжкультурних стосунків сприяє глибокому вивченню культурного шоку та міжкультурної адаптації.

Виділено чотири категорії наслідків міжкультурного контакту для групи:

1) геноцид - знищення групи-супротивника;

2) асиміляція поступове добровільне чи примусове прийняття звичаїв, вірувань, норм домінантної групи до повного розчинення у ній;

3) сегрегація - окремий розвиток груп;

4) інтеграція — збереження групами власної культурної ідентичності за умови їх об'єднання в одну спільність на нових значущих засадах.

Наслідки міжкультурних контактів для індивіда є такими: перебіжчик відкидає власну культуру на користь чужої; повністю відкидає чужу культуру на користь своєї; маргінал сумнівається у виборі однієї з двох культур; посередник синтезує обидві культури (С. Бокнер).

Згідно з концепцією стратегій аккультурації Дж. Беррі, у

міжкультурних контактах групи (індивіди) обирають одну з таких

стратегій;

- інтеграція - кожна з двох груп чи індивіди, зберігаючи власну культуру, встановлюють тісні контакти між собою;

- асиміляція - група або індивіди підтримують контакти з іншою культурою, втрачаючи водночас свою культуру;

- сепаратизм / сегрегація - група чи індивіди зберігають власну культуру, не підтримуючи контактів з іншою культурою;

- маргіналізація - група або індивіди втрачають свою культуру і не підтримують контактів з представниками іншої культури.

Дж. Беррі виявлено такі зв'язки між успішністю адаптації в інших культурах та стратегіями аккультурації: найскладніше адаптація відбувається за умови вибору маргіналізації, найуспішніше - інтеграції. Доведено, що сепаратизм і маргіналізація негативно впливають на стан здоров'я індивіда (психосоматичні розлади, серцево-судинні захворювання та ін.), тоді як інтеграція сприяє зниженню ймовірності неврозів.

Мігранти у різних сферах життєдіяльності виявляють неоднакові стратегії аккультурації: індивід може дотримуватися сепаратизму в шлюбі, прагнути до лінгвістичної інтеграції, вивчаючи іншу мову, та асимілюватися до сфери економіки.

Успішна адаптація є результатом соціальної та психологічної інтеграції в іншу культуру із збереженням цінностей своєї культури і не є наслідком асиміляції з чужою культурою. Міжкультурна адаптація є процесом поступового засвоєння норм, цінностей, зразків поведінки нової культури.

34