17. Інвентарізація, як елемент бухгалтерського обліку

Інвентаризація- це спосіб виявлення фактичної наявності і стану господарських засобів, коштів підприємства та його забов»язань на певну дату. Інвентаризація об*єктів бух обліку здійснюється шляхом вимірювання, зважування, перерахунку, порівняння. Основна мета інв-ції полягає в установленні кількісної наявності і фактичного фізичного стану основних засобів и коштів, обсягів незавершеного виробництва, реальності дебіторської і кредиторської заборгованості та ін об*ктів, які відображені в системі бух обліку. Завдання- здійснення контроля збереження майна, виявлення предметів, що втратили свою первісну якість, а також наднормативні і невикористані матеріали, інвентар, обладнання, машини та ін об*єкти основих засобів. Водночас інвентаризацією перевірють додержання правил і умов зберігання матеріальних ціностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації машин, устаткування, інструментів, спецодягу… для проведення інвентаризації створюється комісія, що зобов*язана у присутності матеріально-відповідальної особи перевірити наявність всіх цінностей. Їх записують до опису встановленої форми, котрий підписують усі члени комісії. До початку інв-ції матеріально-відповідальна особа дає розписку про те, що всі прибуткові й видаткові документи стосовно руху матеріальний цінностей здано до бухгалтерії і ніяких не оприбуткованих чи несписаних цінностей у нього немає. Зафіксовані у інвантарізаційному опису дані порівнюються з обліковими даними про залишки тих же матеріалів цінностей, які і в наявності. У результаті порівняння облікових даних з фактичними можуть бути виявленні такі факти: фактичні і бух-кі залишки співпадають, нестача, надлишок. Розходження фактичної наявності матер-х цінностей та коштів з даними бух обліку, встановлені при інвентаризації регулюються підприємством у такому порядку: 1) основні засоби, матер-ні цінності, цінні папери та ін майно, що виявилося в надлишку підлягають оприбуткуванню 2) нестача в межах затверджених норм витрат списується за рішенням керівника підприємства як витрати виробництва, понаднормова нестача відшкодовується матер-но-відповідальними особами.

18. Призначення і характеристика накопичувальних, операційно-результативних і фінансово-результатифних рахунків.

Накопичувальні рахунки призначені для узагальнення витрат і доходів діяльності або витрат за економічними елементами. Це номінальні рахунки. Накопичувальні активні рахунки використовуються для обліку витрат за елементами (клас рахунків 8) або витрат за видами діяльності (класс 9). Накопичувальні пасивні рахунки (класс 7) призначені для обліку доходів видів діяльності. Порівняльні рахунки включають операційно-результативні і фінансово-результатні рахунки. До операційно-результатних відноситься активний рахунок 24 «брак у виробництві», по дебету якого відображається фактична собівартість остаточного браку і витрати на виправлення часткового браку, а по кредиту- суми відшкодування втрат від браку, тобто утримання із заробітної плати винуватців браку, оприбуткування відходів від браку. Шляхом зіставлення попереднього дебетового і кредитового оборотів рахнку 24 «брак у виробництві» виявляється результат від браку або сума остаточних втрат від браку, що списується на рахунок 23 «виробництво». На початок і кінець місяця рахунок 24 «брак у вир-ві» сальдо не має. До фінансово- результатних відноситься рах-к 79 «фінансові рез-ти», що призначений для визначення фін рез-тів підприємства від усіх видів діяльності, а також надзвичайних подій. Розрахунок робиться шляхом зіставлення дебетового і кредитового оборотів, тобто доходів від усіх видів діяльності, що списані з рахунку обліку доходів у порядку їх закриття, з витратами від усіх видів діяльності. Визначений фін рез-т від усіх видів діяльності наприкінці року списується на рах-к 44 «нерозподілені прибутки»