2. Прив’язка опознаків

За умовами завдання для прив’язки опознаків повинні бути обов’язково використані такі види робіт: полігонометрія першого або другого розряду, тео- долітні ходи, які прокладаються між пунктами тріангуляції та пунктами поліго- нометрії, а також багатократні прямі та обернені засічки.

При проектуванні багатократних засічок в якості вихідних пунктів вико- ристовують пункти тріангуляції та (або) полігонометрії 4 класу, а також пункти запроектованих полігонометричних ходів 1-го та 2-го розрядів. При проектуванні засічок необхідно зважати на рельєф місцевості та не брати до уваги рослинний покрив (ліс, чагарники тощо), тобто умовно вважати, що видимість забезпечена у всіх обраних напрямках.

Запроектовані опознаки, ходи та напрямки засічок необхідно виконати в умовних знаках у проекті планово-висотного обґрунтування для кадастрового знімання.

При проектуванні ходів в якості вихідних використовують: для полігоно- метрії 1 розряду пункти тріангуляції та полігонометрії 4 класу; для полігономет- рії 2 розряду – пункти тріангуляції, полігонометрії 4 класу та 1 розряду; для тео- долітних ходів – пункти тріангуляції та полігонометрії.

Планове положення одного із опознаків обов’язково повинно бути отри- мане із розв’язку оберненої або прямої багатократної засічки. На карті викрес- люють запроектовані напрямки.

Число вихідних пунктів повинно бути при оберненій засічці не менше чо- тирьох, а при прямій – не менше трьох. Для горбистої та пересіченої місцевості середня квадратична помилка визначення висоти опознака виражається величи- ною 1/3 висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу від 2° до 6° для планів масш- табів 1:5000 та 1:2000.

В якості методу передачі висот необхідно використовувати ходи із засто- суванням тахеометра або технічного нівелювання. Вихідними пунктами можуть слугувати пункти нівелювання, пункти тріангуляції та полігонометрії. Запроек- товані ходи в умовних позначеннях наносять на план. Розрахунок точності вико- нують для одного найдовшого ходу.

3.1.2 Прив’язка опознаків

Прив’язка опознаків була здійснена мною при проектуванні ходів першого та другого розряду. Опознаки ОПВ-1 та ОПВ-4 були включені в полігонометричну мережу першого розряду. Для опознаків ОПВ-1,ОПВ-3,ОПВ-5,ОПВ-6 була здійснена прив’язка полігонометричною мережею 2 розряду. ОПВ-8 запроектовано оберненою засічкою,ОПВ-7 прямою засічкою.

3.2 Визначення граничних та середніх квадратичних похибок планового положення точок полігонометричного ходу

Середня квадратична помилка пункту ходу m в найгіршому місці ходу (в його середині) після зрівноваження дорівнює половині середній квадратичній помилці кінцевої точки ходу до його врівноваження М, тобто

_(3.3)

Гранична помилка гр. дорівнює 2m, тобто

. (3.4)

Середню квадратичну похибку положення кінцевої точки ходу М визначають з формули:

_(3.5)

де – гранична лінійна нев’язка ходу, яка знаходиться із співвідношення:

- гранична відносна нев’язка, для мого проекту рівна

Отже, отримаємо:

(3.6)

м м