Висновки до розділу

Для складання фотоплану, прив’язки ОПВ є вихідними пунктами одноча- сно планового та висотного обґрунтування. У зв’язку з цим було запроектовано 18 планово-висотних опознаків. Оскільки в зонах перекриття не завжди добре розпізнані контури, то 5 опознаків з 18-ти піддаються маркуванню. Проектуван- ня зон перекриття та планово-висотних опознаків приведено у додатку 1.

Розділ 3

Проектування планово-висотного обґрунтування для кадастрового знімання в масштабі 1:2000

3.1 Основні вимоги до створення планово-висотного обґрунту- вання для кадастрового знімання об’єкту землеустрою

Геодезичною основою великомасштабних знімань служать:

1. державні геодезичні мережі: тріангуляція і полігонометрія 1, 2, 3 і 4 класів, нівелювання І, ІІ, ІІІ та IV класів;

2. геодезичні мережі згущення: тріангуляція і полігонометрія 4 класу та І і ІІ розрядів, технічне нівелювання;

3. геодезичне обґрунтування знімання: планові, висотні і планово- висотні знімальні мережі або окремі пункти, а також точки фотограмметричного згущення.

Середня щільність державної геодезичної мережі 1-4 класів, як правило, повинна бути доведена для знімань в масштабі 1:2000 до одного пункту на 5– 15 км² і одного репера на 5-7 км².

Подальше збільшення щільності геодезичної основи великомасштабних знімань досягається розвитком полігонометрії 4 класу та (або) 1 розряду, мереж згущення і знімального обґрунтування.

Щільність пунктів мереж згущення в забудованій місцевості доводять до 4-х на 1 км², а на незабудованій території – до 1-го на 1 км². Знімальним обґрун- туванням геодезична основа доводиться до щільності, яка забезпечує проведення знімання. При цьому, як правило, визначається одночасно планове і висотне по- ложення точок. Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розрядів повинні задово- льняти вимоги галузевої Інструкції [3].

Для згущення геодезичного обґрунтування на площі заданої ділянки між пунктами тріангуляції або полігонометрії 1-3 класу намічають один полігономе- тричних хід 4 класу або 1 розряду, який буде використаний як основа для кадас- трового знімання в масштабі 1:2000. Залежно від завдання (вихідної карти) для

прив’язки опознаків, тобто визначення їх планових координат і висот, можуть бути використані такі види геодезичного обґрунтування:

1. Ходи полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розряду і теодолітні ходи, прокла- дені між пунктами тріангуляції 3 класу. В кожен хід включаються опознаки. Ос- новний хід полігонометрії (4 класу або1 розряду) може не включати опознаків.

2. Прямі та обернені засічки, а для опознаків,розташованих поблизу пун- ктів – схеми прив’язки полярним способом. За вихідні використовують пункти тріангуляції, полігонометрії 4 класу та 1-го і 2-го розрядів.

1. Згущення планово-висотної геодезичної основи

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів. Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на дві пари вихідних пунктів. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути. При проектуванні ходу слід керуватись, в основному, допусками, приведеними в таблиці 3.1, але необхідно дотримуватись ще і таких рекомендацій:

1. Хід слід розташувати, по можливості, ближче досередини об’єкту зе- млеустрою.

2. Полігонометричний хід проектують вздовж шосейних,залізничних та інших доріг, вздовж річок, меж угідь тощо.

3. Закладка центрів не повинна передбачатись в болотистих місцях, на ріллі, в місцях забудови, на проїжджих частинах вулиць і доріг.

4. Бажано, щоб хід був витягнутим.

Критерії витягнутості ходу (рис. 3.1):

1. максимальне відхилення точок ходу від замикаючої L не повинно бути більше L/8;

2. відхилення кутів повороту від 180° не більше ±24°;

3. відношення [S]/L має бути рівним або меншим за 1,3;

_(3.1)

Порядок перевірки критеріїв. За координатами, визначеними графічно, наносять запроектований хід на міліметровий папір формату А4 в масштабі 1:25000 (рис. 3.1). Проводять замикаючу L і від неї в обидві сторони відкладають в масштабі карти відстані L/8та проводять лінії, які паралельні до замикаючої. Якщо жодна з точок не виходить за межі такого коридору, то ця умова витягну-

тості виконується. Кути α^r вимірюють за допомогою транспортира.

Якщо граничне значення перевищує хоча б один з трьох критеріїв, то хід вважають зігнутим. Між сусідніми пунктами полігонометричного ходу повинна бути взаємна видимість, яка дозволяє вимірювати горизонтальні кути з штативу, причому візирний промінь не повинен проходити нижче, ніж на 0,5 м над повер- хнею землі h ≤ 0,5 м.

Порядок виконання. За своїм варіантом топографічної карти необхідно на міліметровому папері побудувати профіль запроектованого ходу за такими масштабами: горизонтальний – 1:10000; вертикальний – залежно від максималь- ної різниці висот точок ходу: 1:50 – 1:200. На профілі, крім рельєфу, потрібно зобразити лінію візування, яка в точках встановлення штативів має бути піднята на 1,5 м над поверхнею землі і з’єднана між цими точками прямою лінією з ура- хуванням висоти предметів і рослинності в створі напрямку, а також висоти шта- тиву.

При невиконанні умови h ≤ 0,5 м потрібно змінити місцеположення за- проектованого пункту, не порушуючи при цьому вимог Інструкції [3] (табл. 3.1). У випадку, коли висота лінії візування над поверхнею або перешкодою в крити- чній точці, визначена графічно з профілю рівна 0,5 м, потрібно використати гра- фоаналітичний спосіб знаходження.

щення та геодезичних засічок). Нівелірні ходи можуть не співпадати з планови- ми.

Нівелірні мережі IV класу прокладають всередині полігонів вищого класу, як окремими лініями, так і у вигляді системи ліній, при цьому мережі та лінії по- винні спиратися не менше, ніж на два репери вищого класу. Допустимі нев'язки в полігонах IV класу, їх периметри та отримані з обробки значення середніх квад- ратичних помилок, не повинні перевищувати значень наведених в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1- Середніх квадратичних помилок

Клас нівелювання	Граничний периметр полігону, км	Допустима нев’язка fh, мм	Середня квадратична похибка, мм/км
IV	50	±20мм√L	±10

На місцевості зі значними кутами нахилу, коли кількість станцій більше 15 на 1 км ходу допустиму нев’язку дозволяється визначати за формулою:

^f_h ^{= ±5мм}√^{n, (3.2)}

де n – кількість штативів у ході (полігоні).

При проектуванні ліній нівелювання IV класу в нівелірну мережу вклю- чають наявні, а також запроектовані пункти тріангуляції та полігонометрії. За- проектовані нівелірні лінії повинні бути надійно зв’язані з наявними лініями: по- перше, з тими, до яких запроектовані лінії прив’язуються, а, по-друге з тими, які вони перетинають. Прив’язувати лінії нівелювання IV класу до фундаментальних реперів не дозволяється.

Ходи технічного нівелювання прокладають між двома вихідними знаками у вигляді одиночних ходів або системи ходів з однією або кількома вузловими точками. Прокладання замкнутих ходів, що опираються обома кінцями на один і той самий вихідний знак, не дозволяється. У мережу технічного нівелювання включаються всі пункти планових мереж згущення (полігонометрії, трилатерації, тріангуляції), які не включені в мережу нівелювання IV класу. Довжини ходів технічного нівелювання визначають у залежності від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання. Допустимі довжини ходів наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2- Допустимі довжини ходів технічного нівелювання

Характеристика ліній	Довжини ходів (у км) при перерізах рельєфу
	0,25 м	0,5 м	1 м і більше
Між двома вихідними пунктами	2,0	8,0	16,0
Між вихідним пунктом та вузловою точкою	1,5	6,0	12,0
Між двома вузловими точками	1,0	4,0	8,0

Нев’язки нівелірних ходів або замкнутих полігонів не повинні перевищу- вати величин, що обчислені за формулою:

f_h = ±50мм√L, ⁽3.3⁾

де L – довжина ходу (полігону) в кілометрах.

На місцевості зі значними кутами нахилу, коли кількість станцій на 1 км ходу більше 25, допустима нев’язка підраховується за формулою:

^f_h ^{= ±10мм}√^{n, (3.4)}

де n – кількість штативів у ході (полігоні).