Добові витрати енергії людини залежно від фізичного навантаження

Група інтенсив­ності праці	Характер праці і відповідні професії	Потреба в енергії, кДж
		чоловіків	жінок
1	Переважно розумова (вчені, службовці, студенти)	10670-11720	9200-10000
2	Легка фізична (шевці, зв'язківці)	11500-12500	9840-10670
3	Фізична середньої важкості (слюсарі, водії, залізничники)	12350-13400	10460-11300
4	Фізична значної важкості (металурги, шахтарі, будівельники, праців.с/г)	14400-15500	12140-13200
5	Важка фізична (каменярі, вантажники)	16300-18000

Рівень встановлених енергетичних витрат за добу є основою для визначення необхідної кількості їжі, оскільки добовий раці­он харчування за енергетичною цінністю повинен відповідати добовим енерговитратам. Для вирішення цього завдання необхід­но знати енергетичну цінність кожного харчового продукту.

Якщо енергетична цінність добового раціону не покриває ви­трат енергії, то в організмі виникає дефіцит енергетичного балан­су. Це призводить до того, що організм мобілізує усі свої резерви на максимальне вироблення енергії для покриття енергетичного дефіциту. При цьому всі органічні речовини, які потрапляють в організм, у тому числі конституційний жир і білки, починають використовуватися як джерело енергії. Така ситуація роз­глядається як головний негативний фактор дефіциту енергетичного балансу. При цьому на вироблення енергії починають використо­вуватися не тільки білки їжі, але й білки тканин, що може призве­сти до виникнення в організмі білкової нестачі, яка викли­кає тяжкі захворювання - аліментарна дистрофія, маразм, квашіоркор. Використання конституційного жиру як джерела енергії може викликати розлад нервової системи.

Серйозними негативними наслідками характеризується і надмірний енергетичний баланс, коли протягом три­валого часу енергетична цінність раціону харчування значно перевищує добові витрати енергії. Частіше за все це спостері­гається у другій половині людського життя, коли білкова про­грама обміну змінюється на жирову. Такі хвороби, як ожиріння, атеросклероз, гіпертонія, значною мірою прогресують і розвива­ються при тривалому додатковому енергетичному балансі.

Необхід­но вміти рахувати кількість енергії, яку отримує організм з ра­ціоном харчування. Для визначення енергетичної цінності хар­чових продуктів і раціону харчування використовується одини­ця СІ джоуль (Дж) або кілоджоуль (кДж). Іноді в довідниках, на маркуванні продуктів використовується позасис­темна одиниця калорія (1 кал = 4,186 Дж).

У харчових продуктах можуть визначати теоретичну і практичну (реальну) енергетичну цінність.

Теоретичну енергетичну цінність визначають на основі хімічного складу продукту (за вмістом речовин енергетичного балансу). Наприклад, крупа гречана має білків 12,6%, жирів 2,6%, вуглеводів 68%. Теоретична енергетична цінність 150 г такої крупи буде дорівнювати 2003,4 кДж (12,6• 17 + 2,6 8 • 39 + + 68 • 15) • 1,5.

Але треба пам'ятати, що жоден харчовий продукт не засво­юється організмом на 100%. Тому реальна енергетична цінність продукту визначається з урахуванням коефіцієнта його засво­ювання. Якщо гречана крупа засвоюється організмом на 95%, то реальна енергетична цінність 150 г крупи не перевищує 1903,2 кДж (2003,4 • 0,95).

Раціональним вважається харчування, яке задовольняє енер­гетичні, пластичні та інші потреби організму, забезпечуючи при цьому необхідний рівень обміну речовин. Основними елемента­ми раціонального харчування є збалансованість і правильний режим харчування.

Збалансованим називають харчування, при якому забез­печується оптимальне співвідношення харчових і біологічно активних речовин. Особливе значення надається збалансова­ності незамінних (есенціальних) речовин, які в організмі лю­дини не синтезуються, а якщо синтезуються, то з недостат­ньою швидкістю і в обмежених кількостях.

Загальна кількість незамінних компонентів у збалансованому раціоні харчування перевищує 50. Це незамінні амінокислоти, жирні кислоти, віта­міни, зольні елементи, ферменти й ін.

Всі ці речовини надхо­дять до організму з їжею, і саме їх кількість і співвідношення визначають харчову цінність будь-якого продукту.

Таблиця 12