Особливості розвитку маток

  Матки розвиваються у спеціальних воскових мисочках. Пчёлы виводять маток в 3 випадках:

- під час до роїнню;

- у разі втрати чи загибелі матки;

- на зміну старої матки.

Личинки розвиваються з заплідненого яйця, бджоли можуть вивести собі матку з бджолиній личинки раннього віку, дотримуючись певний режим їх годівлі. Пчёлы постачають маткову личинку велику кількість молочка: личинка у ньому плаває. На відміну від личинки робочої бджоли майбутні матки харчуються молочком протягом всіх п'яти днів стадії личиночного розвитку. У матки добре розвинений статевої апарат, і призначений лише откладки яєць. Матка закінчує своє розвиток на 16 день, самостійно прогрызает маточник і виходить із нього.

Особливості розвитку трутнів

  Їх розвиток подібно з недостатнім розвитком робочої бджоли. Вона розвиваються з неоплодотворённого яйця, т.о. трутень успадковує лише ознаки матері. Трутнёвые яйця містять менше плазми і мають більш щільну оболонку. Вже яйці у трутня з мезодерма виникають зачатки статевих желёз. Перші 3 дня їх годують молочком, і з 4 додають пилок. Наприкінці личиночной стадії сім'яники досягають нормальної величини. У стадії лялечки формуються придаткові залози, утворюється семяизвергательный канал і копулятивный орган. Статеві органи до п'ятому дня розвитку лялечки закінчують своє формування. Весь цикл розвитку трутня при оптимальних умовах триває 24 дня, і якщо умови не сприятливі, то терміни розвитку подовжуються до 32 днів.

Тропилелапсоз — захворювання розплоду особин бджолиної родини, викликуване кліщем тропилелапс клареа.

Етіологія. Збудник - гамазовий кліщ Tropilaelaps clareae,

який відрізняється наявністю маленьких щетинок на дорсальній

поверхні тіла. На дорослих бджолах за відсутності розплоду кліщі

можуть виживати до 2 діб.

Самки кліща довгастої форми, темно- або червонястокоричневого цвіту, розміром 0,97-1,0 х 0,53-0,58 мм, самці 0,88 х 0,51 мм. Самки кліща після спарювання із самцями відкладають перед запечатуванням бджолами комірок із бджолиним розплодом по 3-4 яйця на стінку комірки, де й відбувається повний цикл розвитку кліща протягом 8-9 доби. Личинки бджіл гинуть при тропилелапсозе в період їхнього повного розвитку.

Епізоотологія. Основним джерелом інвазії є уражені кліщем

бджоли. В межах пасіки хворобу розповсюджують бджоли, що

блукають, та бджоли-крадійки. У благополучні бджологосподарства

збудник потрапляє при перевезенні інвазованих бджолиних сімей,

пакетів бджіл і маток. В Україні офіційно захворювання не зареєстроване.

Клінічні ознаки. Спостерігають загибель печатного розплоду

та появлення недорозвинених робочих бджіл і трутнів (без ніг і

крил, з деформованими груддю та черевцем). Тропилелапсоз зустрічається частіше в жаркий період року. Біля льотків вуликів уражених родин і на їхніх денах можна виявити викинутих з комірок стільників личинок, а також загиблих виродливих дорослих бджіл і лялечок. Уражені хворобою бджолині родини часто трутневеют. Кліща можна виявити на дорослих бджолах, трутнях і комірках стільників. В одній комірці можна зустріти від 1-4 до 24-36 кліщів.

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і результатів лабораторних досліджень патологічного матеріалу.

Для дослідження в лабораторію направляють шматочки стільників розміром 3x15 див із запечатаним бджолиним розплодом, 100- 200 живих внутриульевых бджоли й сміття із дна вуликів.

Міри боротьби із тропилелапсозом зводяться до проведення загальних санітарно-ветеринарних заходів і лікуванню бджолиних родин.

Застосовують наступні групи речовин для лікування:  - Піретроїди (апістан, апіфіт, фумісан, байворол);  - Форманіни (Біпін, тактін, анітраз);  -Бромпропілати (фольбекс);  -Органічні кислоти (мурашина, щавлева, молочна);  - Ефірні масла та лікарські рослини

Екзоакарапідоз — інвазійна хвороба бджіл, ураження тіла дорослих бджіл кліщами роду Acarapis.

Етіологія. Хвороба викликається зовнішнім кліщем (Acarapis externus), що розташовується на нижній і бічній поверхнях шиї бджоли; спинним кліщем (Acarapis dorsalis), який паразитує зверху в борозенках грудей, рідше – біля основи крил, на крилах, першому черевному сегменті; блукаючим кліщем (Acarapis vagans), що перебуває біля основи й на жилках другої пари крил, другому черевному сегменті й інших частинах тіла бджоли. Клінічні ознаки. Біологія кліщів близька до такої акарапіс вуди, але самки відкладають яйця не в трахеях, а зовні по 2-5, які приклеюють до волосків. Кліщі харчуються гемолімфою. Ознаки хвороби проявляються після весняної виставки бджіл. Діагноз. Для діагностики з центру гнізда беруть 30-50 бджіл, умертвляють ефіром, поміщають у флакон з рідиною Удемана, ретельно струшують 10 хвилин, рідину центрифугують (2 тис.об. / Хв.), Осад досліджують під мікроскопом. Лікування. Хворих сімей лікують одним з таких препаратів: фольбексом, етілдіхлорбензілатом, ефірсульфонат, Хлорфеноли (зазначені препарати застосовуються у вигляді смужок), тедіон (термічні таблетки), ПК (тліючі смужки), БЕФ, метилсаліцилатом або етілсаліцілатом, нітробензойною сумішшю (рідина Фроу), скипидаром - рідини, а також мурашиною кислотою.

Мелеоз - инвазионная болезнь преимущественно пчел-сборщиц, вызываемая личинками жука пестрой и обыкновенной майки (рис. 10). Майки питаются зелеными частями растений. Жуки имеют длинное толстое брюшко и короткие надкрылья. Самки откладывают в рыхлую почву до нескольких тысяч яиц. Из них вылупляются очень подвижные, маленькие, шестиногие личинки, которые перебираются на цветы различных растений, чаще из семейства сложноцветных, крестоцветных, губоцветных и мотыльковых. При посещении цветов пчелами личинки маек вцепляются в их тело и переносятся в ульи, где могут переходить на других пчел.