7. Загальна характеристика ортодоксальних шкіл філософії Староданьої Індії.

В історії індійської філософії ортодоксальними, або класичними, називалися школи, які визнавали Веди як джерело достовірного знання.(Веди –одна з найдавніших памяток духовної культури і стали відомі в Індії у 2 ст до не) Ці філософські школи мали загальну назву «даршан» (букв.: «бачення, зір»). Класичний список даршан включав в себе такі вчення: ньяя, вайшешика, санкхья, йога, веданта, міманса. Історично ці філософські школи складали три групи парних навчань, оскільки кожна школа в парі доповнювала в тому чи іншому аспекті доктрину інший. Назва школи відображало специфіку її ідей. Період зародження та структурного оформлення даршан припадає приблизно на II-V ст. н. е.. Процес формування та розвитку філософських поглядів у всіх школах був схожий: спочатку складався базовий текст сутр (або Карика), що виражає основні ідеї в короткою, лаконічною формі і має назву по самій школі.(Сутри-філософські кники «нитка на яку нанизано намисто») Далі до цього тексту писався коментар, потім субкомментарій (тобто коментар на коментар). Згодом філософське творчість в рамках школи тривало вже у вигляді коментарю на різні коментарі або ж на самі первинні сутри.

Ньяя Головними джерелами з філософії ранньої ньяі є текст «ньяя-сутра».Основна тема- пізнання( що і як пізнається). Основними джерелами достовірного знання в ньяе виступали інтуїція-сприйняття логічний висновок, аналогія і авторитетне свідоцтво

Веданта (3-2 ст до не) – основний метод пізнання- божественна інтуїція.Людина повинна заглибитись в чисте мислення.

Санкхя(Капілан) – матеріальна першопричина світу «прагнення, ясність»

Йога – найвище блаженство досягається повним очищенням свідомості, звільненням власного духу, самовдосконаленням.

Міманса- тіла складаються з вічних атомів чотирьох великих елементів і перебувають у пятому - безперервному ефірі, у просторі та часі. Всесвіт керується безособовим законом карми. Крім тел існує безліч індивідуальних вічних душ, перевтілюватися у відповідності зі своїми діяннями. Але на відміну від вайшешика мімансакі не визнавали вищої душі і навіть більше того - заперечили існування Бога-творця.

Вайшишика-(Канада 3ст до не) –існує вічний процес занепаду і відродження. її мислителі представили розгорнуту картину світобудови і розробили детальну теорію атомізму. Під субстанцією вайшешика розуміли субстрат, носій різних якостей, що виробляє або зазнає ту чи іншу дію. Таких субстанцій у цьому вченні налічується девять: «земля, вода, вогонь, повітря, ефір, час, простір, душа, розум»

8. Основні школи Стародавнього Китаю: загальна характеристика.

Винекнення та розвиток Давньокитайської філософії припадає на 6-4 ст до не.Виникли 2 основні школи – даосизм і конфуціанство.Окрім щ існували – моїзм, леїзм,натур. Філософія.

Конфуціанство, моїзм і леїзм займалися соціально-політичною та моральною проблематикою, даосизм – ставленням до природи.

Кун Фудзі – справжнє імя Конфуція. Конфузіанство – філос. Вчення про жень – людинолюбство, справедливість і обов’язок(ї), ритуальність(м),знання (чжи), довіра(сінь). Тому "шляхетна людина" є ідеальним законослухняним громадянином, якого не треба примушувати підкорюватися силою. Головна моральна вимога вислову «не роби людям того, чого не бажаєш собі» - це соціальна корисність.

Даосизм (засн. лао-Цзи)- зосереджується на природі та світові.Основне поняття – «Дао» це шлях,доля, природна закономірністьДао — сутність і основа всіх речей і в цьому розумінні не існує без них, але водночас не може бути в них і виявлене. Воно нескінченне і невидиме, ніхто не може його собі підкорити. Говорячи сучасною філософською мовою, дао є єдність буття і небуття, єдність закону і основи змінення речей. "Одне" — це хаос у вигляді безформеного туману частинок ци, що безладно рухаються. "Два" — це розподіл хаосу на янь-ци та інь-ци. "Три" — зв'язок поміж двома началами породжує гармонію, а відтак народжується все сутнє.

Моїзм Мо-цзи висуває ідею "загальної любові" — цзяньай. Усі люди повинні піклуватися про інших і робити все, "щоб примножувати блага та усувати всі шкідливі (явища) у Піднебесній". Тільки тоді торжествуватиме істинна гуманність: голодні отримають їжу, ті, що мерзнуть, — одяг, стомлені — спокій. Причину бідувань Мо-цзи вбачав у тому, іцо влада та багатство передається у спадщину і потрапляє до рук тих, хто їх не заслуговує. Щоб цього не відбувалося, необхідно висувати на посада людей згідно з їх моральними якостями та здібностями, незалежно від походження.

Легізм – вчення про державотворення, устрій і політику. Основна засада- Мудрий і сильний правитель повинен спиратися на справедливі закони, вміти використовувати силу влади і вправно керувати людьми. Закони мають бути обов'язковими для всіх — і шляхетних, і простих людей. Закон виконується через покарання та нагородження, але головним є покарання, яким будуть "усунеш покарання", тобто суворість законів викличе жах, усі будуть слухняними і карати буде нікого. Мистецтво управління важливе тому, що інтереси правителя і чиновників, тобто тих, хто буде впроваджувати закони в життя, — протилежні.