- •2. Філософія – одвічно-діяльна любов до мудрості. Різноманітність уявлень про мудрість.
- •3. Предмет філософії та його історична зміна.
- •4. Стародавня філософія як зародок і колиска всіх
- •5. Єдність і багатоманітність історико-філософського процесу.
- •6. Людина – змістовне ядро всіх проблем давньої філософії.
- •7. Загальна характеристика ортодоксальних шкіл філософії Староданьої Індії.
- •8. Основні школи Стародавнього Китаю: загальна характеристика.
- •9. Проблема людини в філософському вченні Сократа.
- •10. Філософська думка в Україні: традиції і шляхи розвитку.
- •11. Космоцентризм ранньої грецької філософії.
- •13.Аристотель
- •14. Основні проблеми метафізики Аристотеля.
- •15. Мудрість як безпосередє джерело щастя в тлумаченні античної філософії.
- •16. Елліністична філософія: епікуреїзм,стоїцизм,скептицизм.
- •17. Сутність і основні риси філософії Середньовіччя.
- •18. Філософія Середньовіччя: геоцентризм, патристика, схоластика,номіналізм і реалізм.
- •20. Раціоналізм р.Декарта
- •21. Гносеологічні і соціологічні концепції т.Гоббса.
- •22. Сенсуалізм Дж.Локка.
- •23. Основні ідеї філософії б.Спінози.
- •24. Вчення про монади г.Лейбниці.
- •25. Соціальний ідеал філософії Просвітництва.
- •26. Французький матеріалізм XVIII ст.
- •27. І.Кант – основоположник класичної німецької філософії.
- •28 . Етична концепція і.Канта.
- •31. Філософія марксизму та її основні ідеї.
- •32. Сутність матеріалістичного розуміння історії в марксиській філософії.
- •33. Проблема відчудження та шляхи її подолання.
- •34. Загальна характеристика сучасної західної філософії.
- •35. Позитивізм і його історичні форми.
- •36. Філософія життя ф.Ніцше.
- •37. Філософія екзистенціалізму.
- •38. Фрейдизм: свідоме і несвідоме
- •39. Концепція людини в філософії е.Фромма
- •40. Тема абсурду і бунту в філософії а.Камю.
- •41. Атеїстичний екзестенціалізм ж.П.Сартра.
- •42.Витоки філософської думки в Україні.
- •43. «Практична філософія» г.Сковороди
- •44. Сродна праця і філософія Сковороди.
- •45. Проблема людини в філософських роздумах г.Сковороди.
- •46. Історичний розвиток форм сім'ї (за працею ф.Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності та держави).
- •47. Спосіб матеріального виробництва, його структура і сутність
- •48. Суспільна свідомість, її структура і сутність.
- •49. Суспільство як система, що само розвивається.
- •50. Проблема сенсу, цінностей людського життя в духовному досвіді людства
- •51. Ідея цілісної людини як вираження сенсу людського життя.
- •52. Філософське розуміння суспільства
- •53. Загальна характеристика релігійного світогляду.
- •54. Філософія як форма суспільної свідомості, її предмет і функції.
- •55. Світоглядна функція філософії. Філософія і світогляд.
- •56. Гносеологічна функція філософії. Філософія і наука.
- •57. Методологічна функція філософії. Філософія і методологія.
- •58. Культурно-виховна функція філософії. Філософія і культура.
- •59. Гуманістична орієнтаія філософії.
- •61. Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика.
- •62. Свідомість як вища форма відображення.
- •63. Суспільна сутність сівдомості.
- •64. Основний зміст пізнавальної діяльності.
- •65 Філософський смисл проблеми буття
- •66. Практика як спосіб людського буття в природному і соціальномі світі
- •67 Філософське розуміння матерії.
- •68 Рух як спосіб існування об'єктивної та субєктивної реальності.
- •69 Простір і час: філософські та природничо-наукові концепції.
- •70 Філософське вчення про свідомість
- •71. Рух і розвиток. Прогрес і регрес
- •72. Чуттєве і логічне пізнання, їх співвідношення.
- •73. Філософське вчення про істину.
- •74. Методи наукового пізнання.
- •75. Історичні форми діалектики.
- •76 Основні закони діалектики.
- •77. Категорії діалектики та їх пізнавальна роль
68 Рух як спосіб існування об'єктивної та субєктивної реальності.
Рух –це будь яка зміна взагалі. Рух є загальною особливістю матерії, йому притаманні об’єктивність, абсолютність.
Рух—це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному випадку рух—це будь –яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об'єктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним,
на той час як спокій— відносним: спокій— це лише один із моментів руху.
Рух виявляється у багатьох формах. В процесі розвитку матерії з'являються якісно нові і більш складні форми руху. Саме особливості форм руху зумовлюють властивості предметів і явищ матеріального світу, його структурну організацію. У зв'язку з цим можна сказати, що кожному рівню організації матерії(нежива природа, жива природа, суспільство) притаманна
своя, властива лише їй, багатоманітність форм руху. Кількість форм руху
безкінечна , рух невичерпний за своєю багатоманітністю, як і матерія . Джерело руху — сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух
матерії — це процес взаємодії різних протилежностей, які є причино зміни конкретних якісних станів. Отже, простір і час об’єктивно реальні, вони невіддільні від матерії, універсальні і всезагальні.
Сучасні погляди про простір і час були покладені в основу теоретико-методологічної системи багатьох
галузевих наук природничого напряму. Тому різні дисципліни широко використовують їх у власних
дослідженнях. На основі єдиної теоретичної бази в природничих науках формується цілісна наукова картина
світу, широко використовується системний підхід, структурний аналіз і синтез та інші методи наукового
пізнання
69 Простір і час: філософські та природничо-наукові концепції.
Протягом майже всієї історії природознавства й філософії існували дві основні концепції простору й часу. За Ньютоном, простір і час — суть особливі начала, що існують незалежно від матерії й одне від одного. Простір сам по собі (абсолютний простір) є порожнім "умістилищем тіл", абсолютно нерухомим, безперервним, однорідним та ізотропним, проникним, нескінченним; він не впливає на матерію й не піддається її впливам; має три виміри. Час у концепції Ньютона сам по собі є чимось абсолютним і ні від чого не залежним, чистою тривалістю як такою, що рівномірно тече від минулого до майбутнього. Він є порожнім "умістилищем подій", що можуть його заповнювати, але можуть і не заповнювати; хід подій не впливає на перебіг часу. Час універсальний, одновимірний, неперервний, нескінченний, однорідний (скрізь однаковий).
Особливість Лейбніцевої концепції простору й часу полягає в тому, що вона заперечує уявлення про простір і час як про самостійні начала буття, які існують поряд з матерією і незалежно від неї. На переконання Лейбніца, простір — це порядок взаємного розташування безлічі тіл, що існують незалежно одне від одного, час — порядок у зміні явищ або станів тіл. Значна частина дослідників простору і часу (темпоралістів) солідарна в тому, що простір — це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням об'єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими ознаками. Час — це внутрішньо пов'язана з простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів.