Режим дня в таборі

Однією з важливих умов, що забезпечує успішне розв'язання завдань оздоровчо-виховної роботи в дитячих оздоровчих закла­дах, є правильна організація режиму дня.

Педагогічно правильна організація режиму дня передбачає ра­ціональний поділ протягом доби видів діяльності дітей. Режим має забезпечувати посильне розумове і фізичне навантаження, достатній сон, правильний вибір годин приймання їжі впродовж дня, догляд за чистотою тіла та систематичне заняття фізкультурою.

Режим дня, режим зміни — це найважливіші атрибути життя закладу. Не випадково в кожному дитячому оздоровчому закладі на найвиднішому місці завжди вивішено барвисто оформлений стенд “Розпорядок дня” (чи “Режим дня”).

Режим дня дисциплінує дітей, привчає їх до певного розпорядку життя, праці й відпочинку, до чіткого і точного виконання тру­дових завдань, дотримання певних норм поведінки у взаєминах з вихователями, друзями, сприяє виробленню звички регулярно займатися роботою тощо. Навіть у стислий термін можна виховати корисні звички. Взагалі, режим може виробити в дітей правильний темпоритм життя, що сприяє нормальному розвитку молодого організму.

Неправильна організація режиму дня або його порушення призводять до зниження працездатності учнів, їх передчасного стомлювання, звички до безладного життя, недисциплінованості, неохайності. Це може стати й чинником, що травмує психіку дитини, якщо порядок чергування різних видів діяльності та відпочинку дітей буде неправильним, а режим — формальною догмою.

Ефективне використання режиму дня в дитячих оздоровчих закладах базується на таких основних положеннях: максимальне використання природнокліматичних умов; раціональна організація діяльності дітей; дотримання санітарно- гігієнічного режиму; організація повноцінного харчування,, організація сну.

Важливе місце в організації режиму дня відіграє максимальневикористання природнокліматичних умов, в яких розташовано заклад. Переважну більшість дитячих закладів розташовано в мальовничих місцях: лісова зона, берег водойми, море тощо. Природне довкілля, чисте повітря стають важливими складовими відпочинку та оздоровлення дітей.

На жаль, у наш урбанізований час знайти “спільну мову” з при­родою нелегко. Досить часто діяльність дитячих оздоровчих зак­ладів відбиває споживацьке ставлення до навколишнього середовища. Тому взаємодії з природою треба вчитися самим і вчити цього дітей.

Раціональна організація діяльності дітей в дитячих оздоровчих закладах, з доцільним чергуванням та зміною видів діяльності, стає неодмінною умовою побудови правильного режиму дня. Режим дня слід організувати так, щоб кожний режимний момент був регламентований відповідно до вікових особливостей дітей, не викликав надмірної втоми, сприяв підтриманню працездатності на належному рівні. В цьому велике значення мас раціональне чергування різних нидів діяльності з оздоровленням дітей, зміна роботи й відпочинку.

У різний час дня діти неоднаково відреагують на певний вид діяльності, форму виховної роботи. Так, яскраве видовище, розважальна чи надто серйозна акція, що потребує великих емоційних затрат, у першій половині дня може негативно вплинути на повсякденні справи в другій його половині. А от форми, які потребують особливої атмосфери, таємничості (“вогники”, вечори зустрічей, бесіди на “одвічні” теми тощо), безумовно, краще проводити у вечірній час.

Аналіз досвіду організації життєдіяльності дітей у дитячих оздо­ровчих закладах свідчить, що донь поділяється на три блоки: перша половина дня, друга ти вечірній блок. Відповідно до цих блоків, основні види діяльності доцільно групувати таким чином, у першій половині дня проводити освітню й трудову діяльність; у другій половині дня — спортивну та пізнавальну діяльність; у вечірні години — дозвіллєво-розважальну діяльність та вільне спілкування з однолітками і наставниками. У плані на день необхідно визначати час для «відпочинку один від одного», тобто давати дітям і підліткам можливість побути наодинці з собою. Також режимні моменти можна (і слід) варіювати, змінювати впродовж зміни залежно від конкретних умов. Зокрема, на ранкові процедури (зарядку, туалет, прибирання) в перші дні зміни часу слід виділяти більше, ніж у середині та наприкінці дня. Це пов'язано з тим, що діти ще не адаптувалися до нових для себе обставин (місця проживання, правил, людей, території тощо), тому багато справ робитимуть повільніше, ніж звичайно.

Значне місце займає запровадження й дотримання санітарно- гігієнічного режиму в дитячих оздоровчих закладах, виховання в учнів навичок особистої гігієни тощо. Уже в перші дні перебування дітей у закладі їм треба нагадати та пояснити, як правильно доглядати за одягом, прати його, мити руки, чистити зуби, обрізати нігті тощо. Дітям треба пояснити важливість чистоти та охайності не тільки для естетичного виконання, а й для збереження здоров'я.

Основне місце в режимі дня дітей відіграє організація харчу­вання. Харчування є однією з основних фізіологічних функцій людини, одним із найважливіших чинників збереження її здоров’я й працездатності.

У режимі дня дитячих оздоровчих закладів приймання дітьми їжі слід чітко регламентувати в часі. Фізіологічні дослідження свідчать, що шлунок звільняється під їжі за 3-4 години, тому їсти рекомендується після 3-4-годинної пере рви, тобто чотири рази на добу і як мінімум - тричі.

У дитячих оздоровчих закладах здебільшого практикують триразове харчування (сніданок, обід, вечеря), іноді — чотириразове (сніданок, обід, полуденок і вечеря). Залежно від встановленого режиму дня, режим харчування можна змінювати, але за неодмінної умови — непорушності його основної структури.

Звичайно, для повного відновлення працездатності організму недостатньо лише певного чергування діяльності й активного відпочинку. Потрібен тривалий повноцінний відпочинок - сон, який цілком відновлює працездатність. Сон — необхідний і най­кращий відпочинок для дитини, зокрема в дитячому оздоровчо­му закладі.

Організація сну в дитячих оздоровчих закладах має такий ре­жим: для дітей молодших загонів початок сну не пізніше 20 год ЗО хв. - 21 год, середніх - 22 год, старших - 22 год 30 хв. При цьому обов'язковим для дітей усіх загонів є денний сон, який становить 1,5-2 год.

За годину-півтори до сну слід припинити будь-які заняття, що потребують фізичного або розумового напруження, або пов'язаніз надмірним збудженням. Перед сном корисно зробити вечірню прогулянку, провести час у спокійних іграх. Протипоказані захо­ди, які викликають глибокі емоційні переживання. Перед сном треба помити руки, обличчя, почистити зуби. Це має не тільки гігієнічне значення, а й стає умовним подразником — сигналом, що сприяє швидкому засинанню.

Під час сну не повинно бути зовнішніх подразників - яскравого світла, голосної розмови, музики тощо. При цьому вечеряти слід не пізніше як за 1,5 - 2 години до сну.

Таким чином кожен табір має власний режим дня (додаток №4).

Віковий підхід в організації виховного процесу оздоровчого табору

В роботі педагогічних працівників ДОТ необхідною умовою є знання фізіологічних, психолого - педагогічних особливостей розвитку дітей різної вікової категорії. Ви маєте здійснювати віковий підхід до роботи з дітьми, який передбачає процес формування їх соціальної позиції з врахуванням можливостей і потреб розвитку на кожному етапі вікового періоду.

Саме тому ми пропонуємо вам застосовувати методичні рекомендації з цього питання.

Молодший шкільний вік :

• спрямування роботи на усвідомлення дітьми позиції, що добре, а що ні;

• засвоєння ними правил, самостійності, вміння дружити, видів діяльності;

• надання педагогічної допомоги і підтримки в період табірної адаптації;

• організація рухливих ігор за обмеження стрибків і бігу,

• використання ритмічних видів діяльності, співу, драматичних постановок;

• навчання навичкам самообслуговуючої і суспільної праці

• забезпечення певних доручень і творчої волі для їх виконання;

• надання волі дій (під час ненав'язливого контролю) і розвиток здібностей;

• привчання до дотримання правил, норм і розпорядку табірного життя;

• позиція вожатого — "друга мама", тому що дитині постійно необхідне почуття

• захищеності й уваги особисто до неї, більше похвали, турботи;

• великий авторитет і довіра до педагога;

• підтримка наявної готовності дитини до розумового зусилля, розвиток здатності до активної пізнавально-творчоїдіяльності, уміння слухати, міркувати, відповідати.

Середній шкільний вік (молодші підлітки)

• вік зниженої конфліктності, тому причини конфліктів часто в неправильному

поводженні (стилі спілкування) педагога;

• легше встановити контакт, як дорослим, так і дітям, однак характерна часта зміна

"друзів", тобто необхідно навчити дружити;

• потрібно вчити розумно поєднувати довіру - самостійність -вимогливість - контроль;

• слід виробити вміння розподіляти рольові позиції, обов'язки;

• діти цього віку особливо потребують похвали й заохочення;

• необхідно використовувати такі види діяльності, де максимально задіяна мускульна активність;

• важливо організовувати спортивні колективні ігри, різноманітні заняття за інтересами, змагання;

• емоційна нестійкість робить їх нездатними на тривалі зусилля, вони легко відволікаються від мети, тому краще використовувати постановку проміжних,

• конкретних завдань, які передбачають конкретні, малі за обсягом і близькі за результатами справи;

• потрібно обов'язково закріплювати успіх, похвалу, заохочення(у різних формах);

• слід розумно керувати формуванням навичок активної самодіяльності;

• усі справи мають бути позитивно емоційними;

• важливо розвивати пізнавальні потреби дітей (бесіди — тематичні, проблемні,

моральні тощо); орієнтувати на читання літератури;

• "розмовні" форми навчання використовувати не більше 15—20 хвилин;

• необхідно володіти картотекою ігор, виявляючи творчість і вигадку;

• необхідно володіти картотекою ігор, виявляючи творчість і вигадку;

• добре було б частіше змінювати склад мікрогруп, щоб діти більше дізнавалися один про одного;

• потрібно надавати допомогу у формуванні реальної, адекватної "Я-концепції";

• слід залучати дітей до різноманітної КТД (колективної творчої діяльності), використовуючи позитивний потенціал колективу з метою розвитку кожної особистості;

• важливо бути обережним зі словом на адресу дитини, щоб не втратити довіри, не

зробити її "моральним інвалідом", не закріпити комплексів;

• не треба в цьому віці "сюсюкатися", ставитися до дітей, як до маленьких;

• необхідно надати більше можливостей для виявлення дорослості.

Старші підлітки

• вибирайте "дорослі" справи для учнів;

• терпляче ставтеся до зовнішнього вигляду, поведінки підлітків;

• намагайтеся володіти інформацією і бути компетентним, характеризуючи переваги і недоліки підлітків;

• учіть дітей аналізувати свої вчинки та вчинки інших, виявляючи аргументовану критику і самокритику;

• виявляйте побільше довіри, доручайте складні справи, підліток повинен накопичувати власний досвід;

• організуйте конструктивний діалог, тому що підлітки’-' агресивно сприймають моралізування, нотації;

• більше уваги приділяйте собі, своїм вчинкам і словам, адже в цьому віці дорослому складно завоювати й утримати авторитет підлітків;

• учіть чуйності й доброті, оскільки у цьому віці можливі прояви жорстокості;

• враховуйте бажання дитини поступово "вивільнитися" з-під впливу колективу, проявити позицію "Я" в усьому, у т. ч. і при постановці мети та її реалізації;

• активно розвивайте такі якості, як доброзичливість,

безкорисливість, уміння підтримати і допомогти; візьміть до уваги негативні риси, що можуть з'явитися: зверхність,

жадібність, зарозумілість;

• стежте, щоб слова не розходилися зі справами, тому що з'являється реальна загроза втрати авторитету;

• організовуйте статево-рольові КТС;

• побільше спортивних ігор;

• надайте консультативну допомогу при виборі професії;

• поєднання вимогливості з повагою до особистості дитини.

Юнацький вік

• підтримуйте культ, ідеал першої "чистої" любові,

дружби;

• організуйте для хлопчиків різні види діяльності з фізичним навантаженням, а для дівчаток - зі словесно-мовним;

• виявляйте терпимість до дітей;

• займітьпозиціюстаршого друга и помічника;

• бережіть довіру, що завоювали;

• зберігайте чужі таємниці;

• виступайте в ролі порадника, арбітра.

Основу діяльності ДОТ завжди становив тимчасовий дитячий колектив -загін. В сучасний період діяльності різних видів таборів тимчасовий дитячий колектив відрізняється деякими особливостями:

1. короткотривалим існуванням (18-30 днів);

2. одновіковим або різновіковим складом дітей;

3. автономністю життя, тобто віддаленістю або ізольованістю від сім'ї.

Фактично, тимчасовий дитячий колектив (ТДК) - це об'єднання незнайомих або малознайомих один з одним дітей, які об'єднані табором, метою та завданнями його діяльності, та його виховною діяльністю. Цей колектив обирає актив, члени якого вступають у певні стосунки по досягненню мети; актив має свій тон і стиль життєдіяльності, тобто має всі ознаки колективу.Ці дитячі колективи можуть бути одновіковими і різновіковими.

Різновіковий загін (РВЗ) - це об'єднання дітей різного віку однією цікавою справою для всіх.

РВЗ - це можливість кожного розкритися навколо цікавої ідеї, справи.

РВЗ - це загони дружби і взаємодопомоги, це пряма передача досвіду від старших до молодших.

РВЗ - це реалізація вікових потреб: у молодших - мати друга, бути схожим на нього; у старших - утвердитися в ролі лідера.

Ці загони створюють, як правило, в пришкільних ДОТ, в таборах по місцю проживання, значно рідше - в заміському оздоровчому таборі. Студенти будуть працювати в різних загонах, і кожен має свої особливості.

Якщо це загін дітей 6-8 років, то студент повинен пам'ятати, що це найдовірливіші, щирі, добрі діти. Вони майже завжди в усьому слухняні, їх легко організувати на гру, малюнок, декламацію, пісню, танок, взагалі на будь-яку діяльність, при умові, що це дійсно цікаве, вражаюче. Ці діти лягають спати на годину раніше, але і прокидаються вони на годину раніше. Крім того, це - 20 ліжок, 20 зачісок, 20 пар ніжок, це 20 "чому" і "навіщо" і ще багато іншого. В цих дітей досить часто виникають суперечки, вони плачуть за домівкою, вони швидко стомлюються займатись довго чимось одним. В той же час вожатий їм завжди потрібен, він як мама для них.

Загін дітей віком 10-12 років значно самостійніший та ініціативніший. Ці діти дійсно вже можуть в усьому допомогти вихователям, вожатому, не чекаючи прохання чи вказівки. їх вражає все незвичне, героїчне.

Вони в усьому наслідують дорослих, а значить, приклад повинен бути позитивним. Всі справи в загоні та таборі слід обговорювати спільно і пам'ятати, якщо ці діти не зрозуміють їх доцільності, то і реалізовувати ці справи якісно та активно не будуть.

Загін дітей 13-15 років - дуже суперечливий і непростий для роботи, бо це - підлітки. Всі проблеми цього віку переносяться в табір. І все ж, вони - наполовину дорослі, досить самостійні, критичні, володіють багатьма вміннями, мають досвід колективістського життя. Ви - один із них, адже не набагато старші, тому як ніхто розумієте протиріччя цих дітей і доводите на ділі, що ви їм справжній друг, порадник, з яким можна поділитись будь-чим. А знайшовши "золотий ключик" до підлітків, ви можете спільно діяти.

Для успішного формування дитячого загону і керування ним пожатому слід пам'ятати такі настанови:

• враховувати різноманітність інтересів і несхожість характерів дітей;

• враховувати наявний досвід певного колективного життя і організаторські навички;

• умови табору дозволяють дітям швидше розкритися, створити необхідний морально-психологічний клімат у загоні.

Взагалі, при організації колективного життя позиція вожатого проходить декілька етапів.

На першому вожатий вивчає і аналізує поведінку дітей, їх індивідуальні здібності та особливості, виступає як основний посій інформації про табір. Він організовує колективні справи, які допомагають дітям пізнати один одного, визначають перспективи їх життєдіяльності на зміну.

На другому етапі вожатий виступає як наставник активу загону, в усьому надає допомогу, вчить аналізувати свою діяльність, через актив формує громадську думку, допомагає створити емоційний, морально-психологічний клімат загону.

На третьому етапі вожатий опосередковано, через командира, актив продовжує процес формування колективу: допомагає дітям в організації спланованих справ, всіляко підтримує ініціативу, самодіяльність, веде копітку індивідуальну роботу.

На четвертому етапі вожатий допомагає підвести підсумкироботи загону, виявити причини успіхів і невдач, дати оцінку органам самоврядування.

Таким чином, перед вожатим стоїть завдання - бути готовим до роботи з любою віковою категорією дітей та дбати про дотримання психологічних порад.