12.Реформи Солона

Солон ввів закон про свободу заповіту, відмінив борги, добився звільнення тих, хто вже потрапив в рабство за борги, і заборонив надалі робити позики під заставу особистої свободи. Інші економічні реформи заохочували розведення в Аттіці маслин, а також стимулювали ремесла і торгівлю в Афінах (для чого іноземним ремісникам надавалося афінське громадянство). Розпочалося карбування монети, яка успішно конкурувала з монетою інших грецьких держав. Що стосується управління, то Солон встановив в Афінах нову систему, пов'язавши права громадян на участь у виборах і заняття політичною діяльністю з їхнім прибутком. Пентакосіомедимни (п'ятисотлірники, 1-й клас) і вершники (2-й клас) могли засідати в Раді та займати найвищі посади. Зевгіти (3-й клас) могли займати нижчі посади і входити в Раду (буле), у той час як найбідніші громадяни, або фети (4-й клас), могли брати участь тільки в народних зборах. Рада (відома під назвою Ради чотирьохсот) також являла собою одне з нововведень Солона; члени Ради щорічно обиралися 4 афінськими філами, по 100 чоловік від кожної філи. Третім напрямом реформ було нове законодавство. Солон створив й апеляційний суд — геліею, яка була фактично народними зборами, на яких розглядалися оскарження вироків.

13. Реформи Клісфена. Реформи Ефіальта. Реформи Перікла

Реформи Клісфена: Родові філи замінюються на десять територіальних, кожна філа складалася з приморської, сільської та міської тритій, що приводило до змішування родових угруповань та надавало перевагу демосу. Раду чотирьохсот було замінено на Раду п'ятисот - по 50 громадян від кожної філи. З 501 року до н. е. обирається колегія 10 стратегів при архонті-полемарсі. Для управління фінансами обиралася колегія 10 аподектів. Клісфен зміцнює місцеве самоврядування. Десять філ були поділені на 100 демів, кожний з яких обирав свого демарха. Дем мав свою скарбницю. Надалі кількість демів збільшилась до 174. Громадянство тепер визначалося належністю не до роду, а до дему. Прийшлі, метки та навіть частина рабів також отримали громадянські права. Це було зроблено для посилення ролі власне міського населення в політичному житті. Клісфен ввів процедуру остракізму - вигнання небезпечних для республіки осіб народними зборами шляхом таємного голо-питання.

Реформи Ефіальта: ареопаг було позбавлено майже всіх повноважень, за ним залишилися дрібні кримінальні справи.

Реформи Перікла: Він увів плату за відвідування народних зборів, участь у суді, раді п'ятисот, роботу на обраних посадах; громадянам видавалися гроші для відвідування театру, якому держава надавала великого значення. За правління Перикла велося широке будівництво.

14.Державний лад Афін

За формою державного правління Стародавні Афіни були демократичною республікою. Державний апарат Афінської демократії складався із таких органів влади: народних зборів, ради п’ятисот, геліеї, колегії стратегів і колегії архонтів. Народні збори (екклесія) були головним і вирішальним органом. Право участі у народних зборах мали всі повноправні афінські громадяни (чоловіки), що досягли двадцятилітнього віку незалежно від їх майнового стану і роду занять. Повноваження народних зборів були дуже широкими і охоплювали всі найважливіші питання життя Афін. На народних зборах приймались закони, вирішувались питання війни і миру, вибирались посадові особи, заслуховувались звіти магістратів після закінчення строку повноважень, обговорювався та затверджувався державний бюджет, здійснювався контроль за вихованням юнаків, приймалось рішення у випадку остракізму. Специфічне значення мали права народних зборів щодо охорони основних законів. Була створена спеціальна колегія для охорони законів, яка одержувала свої повноваження від народних зборів. У народних зборах був встановлений доволі демократичний порядок роботи. Виступати міг будь-який учасник зборів. Але він повинен був дотримуватися певних правил, які зводились до того, що не можна було повторюватись, ображати свого опонента, а говорити необхідно було по суті справи. Народні збори збирались, як правило, через 8–9 днів.

Головою народних зборів був голова пританів. Голосування було таємним, за винятком виборів на військові посади. Кожен громадянин міг внести на розгляд свій законопроект. Але при цьому він ніс кримінальну відповідальність (аж до смертної кари), коли з’ясовувалось, що його пропозиція протирічить діючим законам і про це не було оголошено заздалегідь. Крім того, будь-який законопроект підлягав попередньому розгляду в раді п’ятисот. Остаточне рішення належало геліеї. Обговорення законопроекту, який пройшов усі попередні стадії, велось у геліеї у формі судового процесу: автор законопроекту виступав обвинувачем старих законів, а їх захисників призначали народні збори. Рішення приймалось більшістю присяжних при таємному голосування. Певна кількість учасників народних зборів вимагалась тільки при вирішенні питання про остракізм (6 тисяч). В інших випадках присутніх могло бути і менше. Рада п’ятисот, що була одним з найважливіших державних інститутів афінської демократії, не підміняла народних зборів, а була їх робочим органом. Члени Ради п’ятисот вибирались шляхом жеребкування з числа повноправних громадян, що досягли 30-літнього віку по 50 чоловік від кож-ної з 10 філ. До неї могли входити представники всіх розрядів населення. Рада була розбита на 10 чергових частин (пританій). 50 членів ради – представники однієї філи були черговими протягом одної десятої частини року. Притани щоденно вибирали зі свого складу шляхом жеребкування голову, який головував і в народних зборах.

Рада п’ятисот діяла як вищий адміністративний орган і муніципалітет з управління службами Афін та його передмість: розв’язувала питання благоустрою міста, його базарів, стану флоту, арсеналу, організовувала доставку продовольства. У її віданні перебувала скарбниця і державна печатка. Рада здійснювала контроль за діяльністю посадових осіб, готувала і попередньо розглядала питання, що виносила на обговорення народних зборів. Рада проводила докимасію (перевірку) дев’яти архонтів і кандидатів у члени Ради на майбутній рік. Вона мала право притягувати до суду посадових осіб, а особливо осіб, винних в неправильному використанні державних коштів. Приговори Ради могли оскаржувалися в геліеї. У системі державних органів зберігся такий державний орган як ареопаг. До нього входили представники афінських аристократів, що займали посади архонтів та колишні архонти, які зробили задовільний звіт про свою річну діяльність. Ареопаг до середини V ст. до н.е. був одним із найважливіших органів державної влади, що контролював діяльність посадових осіб та народних зборів. Але після 462 р. до н.е. за ним було збережено, головним чином, функції судової установи. Серед органів виконавчої влади в Афінах слід відмітити дві колегії: стратегів і архонтів. Колегія десяти стратегів вибиралась відкритим голосуванням із числа найбільш багатих і впливових громадян. Основні функції колегії стратегів – верховне керівництво і командування всіма військовими силами афінської держави, фінанси, зовнішні відносини, підготовка до ради п’ятисот і народних зборів, проектів, декретів і розпоряджень. За афінськими законами всі десять стратегів користувались однаковими правами і мали однакові обов’язки. Але на практиці встановився неписаний звичай, що один із стратегів займав перше місце не тільки в самій колегії стратегів, але й у всій державі. Система афінської демократії в V – ІV ст. до н.е. була добре продуманою і старанно розробленою політичною системою. Заміщення державних посад будувалось на принципах виборності, строковості, колегіальності, підзвітності. Усі посадові особи вибирались на один рік без права переобрання на наступний строк. Але це не стосувалося стратегів. Для свого часу афінська демократія мала найбільш передовий державний устрій, в умовах якого всі повноправні громадяни мали можливість управляти державою, а держава пік-лувалась про матеріальний добробут своїх громадян і створювала умови для розвитку культури. Але надмірні соціальні гарантії для бідних стали важким тягарем для держави і заможних осіб. Такі гарантії сприяли розквіту античної культури, але згубили античну економіку. Громадяни Афін, прирівнявши права громадянина до права кормління, не допускали в країну чужоземців, а тому ця держава, невелика за розміром і чисельністю населення. Найбільш розвинену правову систему в Стародавній Греції мали Афіни.