3. Післявесільний етап.

3.1Гостина в домі молодої, в домі молодого

Він розпочинався частуванням родичів молодого батьками молодої. У понеділок зранку в молодого збирався весь його рід і разом із молодою вирушав у похід до її батьків дякувати за добре виховання дочки. Батьки запрошували гостей до столу й пригощали, а ті говорили батькам добрі слова. У цей час приходив дружко й кликав усіх родичів молодої обідати до свекрів. Після запрошення на обід обидва роди разом ішли до дому молодого. Цей похід був урочистим. Коли в молодого всі гості вже сиділи за столами, виходила одягнена в лахміття й вимазана сажею «молода», кидалася цілувати матір, усі сміялися; потім виходила справжня молода й віталася з усіма присутніми

3.2 Обряд обдаровування молодих.

Дружко як керівник весілля викликав по черзі всіх родичів, починаючи з батьків, і кожен наділяв молодих подарунками. Молоді кожному кланя лись і цілувалися. Далекі родичі клали на тарілку гроші, які згодом підраховували свашкий доповідали про їх кількість присутнім. Родичі молодої намагалися заради жартів відібрати у свашок мішок із подарунками, а молодий зму-шений був викупити його. Після обдаровування дружко різав коровай, свашки мазали кожен кусень медом і підносили гостям. Разом із короваєм роздають і гілочки з весільного деревця молодого. Показові способи викорис-тання атрибута в деяких селах: гілочки віддають дітям. У домі молодого гуляли до вечора. Як правило, після розподілу короваю гості розходилися, а там, де це не було прийнято, господарі ставили на стіл традиційну останню страву або вдавалися до дій, що сигналізують про закінчення частування.

4.Висновок

Святкової урочистості, поважності та певної таємничості надавали народному весільному обрядові його традиційна знакова система, атрибутика: рушники, виняткова значущість хліба у багатьох моментах весілля, вінки, коровай, гільце, палиці у сватів, старост, бояр, свічки у світилок тощо.

З плином часу весільна обрядовість Слобожанщини зазнавала певних змін — здебільшого скорочення тривалості її загалом чи окремих компонентів структури. Однак ще десь до 30-х років XX ст. вона зберігалася відносно повно.

Збережені традиційні елементи символіки, атрибутики виступають у сучасному весіллі здебільшого як позбавлений глибшого обрядового смислу і контексту антураж, зовнішня декоративність і прикраса.

Важливим є відновлення, повернення до життя і повноцінного функціонування всього кращого з народних весільних обрядово-звичаєвих традицій вимагає вдумливої та наполегливої праці.

5.Перелік використаної літератури

1.Щербіна І.В. Сутність традиційного весільного обряду на Україні // Культура України: Зб. статей: Вип. 4. / Під ред. проф. М.В. Дяченко, проф. В.М. Шейка. - Х.: ХДАК, 1997. - С. 101-110. 

2. Бєляєва І.В. Весільний обряд в регіональній традиційній культурі Слобожанщини // Культура України: історія і сучасність: Тези доп. Міжнар. наук.-теор. конф. (Харків, 25-26 жовтня 1994 р.). - Х.: ХДІК, 1994. - С. 64-66. 

3. Бєляєва І.В. З історії вивчення весільних обрядів слобожан наприкінці XVIII та протягом ХІХ ст. // Перші Сумцовські читання: Тези наук. конф. присвяченої 75-річчю Музею Слобідської України ім. Г.Ско-вороди (Харків, 17-18 квіт. 1995р.) - Х.: Харків. іст. музей, 1995. - С. 7-8.

4. Андріївський В. Звичаї і обряди українського народу. — Краків, 1941.

5.Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні. — К., 1988.

6.Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. — К., 1984.