II етап. Медсестринський діагноз

Надсадний кашель, Легенева кровотеча(кровохаркання), Задишка, Біль у руці, Біль у грудній клітці,Кахексія, Загальна слабкість,Пітливість

III і IV етап

• 1.Підготовка пацієнта і взяття крові для ЗАК , БАК .

• Підготовка пацієнта і взяття мокротиння на виявлення атипових клітин

• Підготовка пацієнта і взяття промивних вод з бронхів для цитологічного дослідження

• 2. Підготовка пацієнта до:

• Рентгенографія органів грудної клітки

• Бронхоскопії з біопсією

• Комп’ютерної томографії

• 3. Контроль за санітарним станом палати. Створення пацієнтові комфортних умов. Допомога в пересуванні і виконанні гігієнічних заходів

• Забезпечення дотримання ліжкового режиму при тяжкому перебігу

• Постійний контроль за самопочуттям та об‘єктивним станом пацієнта : вимірювання t тіла, АТ , Р , ЧДР, зважування пацієнта

• При надсадному кашлі – підвищене положення

• При легеневій кровотечі : пацієнта повернути на уражений бік, заспокоїти , заборонити розмовляти ; холод на грудну клітку

• При болю у грудній клітці : відволікальні бесіди , та своєвчасне введення знеболювальних

• При задишці – оксигенотерапія

• Забезпечення повноцінного харчування

• 4. Виконання призначень лікаря – лікування залежить від клінічної стадії :

• Оперативне ( радикальне) – у І-ІІ клінічній стадії

• Оперативне ( паліативне ) + хіміо – та променева терапія – у ІІІ клінічній стадії

• Консервативне ( симптоматичне ) – для полегшення страждань пацієнта у термінальній стадії

• Протипухлинна терапія ( рубоміцин, адріацин) та хіміопрепарати( циклофосфан, тіофосфамід , вінкристин )

• 5. Вирішення супутніх проблем і потреб пацієнта

• 6. Проведення бесіди з оточенням ( рідними ) пацієнта про своєчасне знеболювання , забезпечення оксигенації в разі порушення дихання.

Екзаменаційний білет № 13

1. Системний червоний вовчак. Склеродермія. Етіологія. Медсестринський процес.

Системний червоний вовчак – хронічне автоімунне захворювання, яке характеризується генералізованим ураженням сполучної тканини органів і судин, а також вираженим поліморфізмом клінічної картини.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

- генетичні;

- хронічна вірусна інфекція.

- хімічні та фізичні фактори (ксенобіотики, інсоляція, радіація);

- ятрогенні (апресин тощо)

КЛІНІКА

Розпізнають гострий, підгострий і хронічний перебіг захворювання. У

типових випадках захворювання починається у молодих жінок віком 20-30

років зі слабості, схуднення, субфебрильної температури тіла, різноманіт-

них шкірних висипань, нервових і психічних порушень, болю в м’язах і суглобах. Відзначається тенденція до лейкопенії

і підвищення ШОЕ. Дослідження сечі виявляє мікрогематурію і незначну

протеїнурію. Системний червоний вовчак часто виникає після пологів, абор-

ту, інсоляції. В багатьох хворих в анамнезі мали місце алергічні реакції на

медикаменти і харчові продукти. Зміни шкіри проявляються типовими еритематозними висипаннями на обличчі, в ділянці спинки носа і виличних кісток, що нагадують „метели-

ка”, сітчастою ангіоектатичною еритемою на долонях і дистальних фа-

лангах пальців кистей, пухирчастими висипаннями, інколи з геморагічним

вмістом, підшкірні вузлики.

Діагностичні критерії захворювання поділяються на великі і малі.

Великі діагностичні ознаки: 1) „метелик” на обличчі, 2) люпус-артрит,

3) люпус-пневмоніт, 4) LE-клітини в крові: 1-5 на 1000 лейкоцитів – пооди-

нокі, 5-10 – помірна кількість, більше ніж 10 – велика кількість, 5) анинук-

леарний фактор у високих титрах, 6) автоімунний синдром Верльгофа, 7)

Кумбс-позитивна гемолітична реакція, 8) люпус-нефрит, 9) гематоксильні

тільця в біопсійному матеріалі, 10) характерна патоморфологічна картина

при біопсії шкіри, нирок, синовіальної оболонки, лімфатичного вузла.

Малі діагностичні ознаки: 1) гарячка понад 37,5 °С протягом кількох днів;

2) немотивоване зменшення маси тіла (більше ніж на 5 кг за короткий час), пору-

шення трофіки; 3) капілярити на пальцях; 4) неспецифічний шкірний синдром

(багатоформна еритема, кропив’янка); 5) полісерозит – плеврит, перикардит;

6) лімфаденопатія; 7) гепатоспленомегалія; 8) міокардит; 9) ураження централь-

ної нервової системи; 10) поліневрит; 11) поліміозит, поліміалгія; 12) поліартрал-

гія; 13) синдром Рейно; 14) збільшення ШОЕ (понад 20 мм/год); 15) лейкопенія

(менше ніж 4·109 /л); 16) анемія (рівень гемоглобіну нижчий від 100 г/л); 17) тромбо-

цитопенія (менше ніж 100·109 /л); 18) гіпергаммаглобулінемія (понад 22 %);

19) антинуклеарний фактор у низькому титрі; 20) вільні LE-клітини.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. В період загострення лікування повинно проводитись в стаціонарі.

2. Вітамінізована дієта багата на білки з обмеженим вживанням солі і

легкозасвоюваних вуглеводів.

3. Медикаментозне лікування:

- препарати амінохінолонового ряду (делагіл, плаквеніл);

- нестероїдні протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, індо-

метацин та ін.);

- глюкокортикостероїди (преднізолон);

- анаболічні гормони;

- імунодепресанти (хлорбутин, циклофосфан, меркаптопурин, азатіоприн).

4. Екстракорпоральне очищення крові – гемосорбція, плазмаферез.

ПРОФІЛАКТИКА

Хворому треба уникати введення вакцин та сироваток, приймання

лікарських засобів без показань, підвищеної інсоляції, переохолодження,

фізіотерапевтичних процедур. Вагітність і пологи можуть несприятливо

впливати на перебіг захворювання: вагітна повинна перебувати під постій-

ним диспансерним наглядом.