3.Визначення добового діурезу.

4. Визначення водного балансу.

Збір сечі для загального дослідження

Сечу зібрати в ранці після туалету зовнішніх статевих органів в чисту баночку в кількості 150-200 мл середню порцію сечі.

Збір сечі для дослідження за методом Нечипоренка

Мета проведення аналізу сечі за методом Нечипоренко:

Для визначення кількості форменних елементів в 1 мл сечі (в I мл осаду міститься: лейкоцитів до 2000, еритроцитів до 1000, циліндрів 0-1).

Підготовка пацієнта:

- збирання сечі проводиться вранці, після сну, тому що вона найбільш концентрована;

- перед збиранням сечі пацієнт ретельно підмивається, ( або його підмивають в залежності від стану пацієнта);

- зібрати сечу в чистий посуд «середню» порцію, тобто починають збирати сечу із середини сечовипускання в кількості 10 мл .

- зібрану сечу доставити в лабораторію не пізніше ніж за 2 години після збирання.

Збір сечі для дослідження за методом Зимницького

Збір сечі для дослідження за методом Зимницького проводиться з метою визначення концентраційної функції нирок (визначають кількість сечі та питому вагу в кожній порції).

• Сестра напередодні звечора готує 8 чистих посудин, на які наклеює етикетки із зазначенням прізвища хворого, віділення, номера палати, номера порції та проміжку часу, за який заповнюється посуд.

• Дослідження проводять на звичайному водному і харчовому режимі. У день дослідження хворому не призначають сечогінних засобів. Протипоказань до проведення проби немає.

• Хворого необхідно звечора попередити, щоб о б год ранку він випустив сечу в туалет. Після цього хворий протягом З год збирає сечу у першу, а потім — другу посудину і так до 6 год ранку наступного дня. Вночі медична сестра повинна розбудити хворого.

• Вранці наступного дня медична сестра вимірює об'єм кожної порції і урометром питому густину кожної порції. Результати записує у спеці­альному бланку.

Збір сечі на глюкозу

Збір сечі на глюкозу проводиться з метою обстеження пацієнтів з цукровим діабетом для регулювання дієти, інсулінотерапії і кількісного визначення виділюваного цукру за добу .

• Сечу збирають протягом доби. Вимірюють добову кількість сечі (показник записують у температурному листку) і після перемішування порцію її (200 мл) направляють в біохімічну лабораторію.

• Для дослідження глюкозуричного профілю сечі збирають за визначені проміжки часу: І порція — з 9-ї до 14-ї години; II — з 14-ї до 19-ї години; III — з 19-ї до 23-ї години; IV — з 23-ї до 6-ї години; V — з 6-ї до 9-ї години. Визначають об'єм кожної порції і 100 мл з кожної порції направляють в лабораторію

Збір сечі на діастазу

Збір сечі на діастазу проводиться з метою обстеження пацієнтів з панкреатитом.

Для дослідження сечі на діастазу потрібно 5-10 мл свіжовипущеної сечі, яку відразу направляють в лабораторію.

Збір сечі для бактеріологічного дослідження

Збір сечі для бактеріологічного дослідження проводиться з метою обстеження пацієнтів з піелонефритом.

Сечу для бактеріологічного дослідження збирають у стерильну пробірку після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Якщо при цьому не проводять катетеризацію, то для дослідження беруть середню порцію сечі.

Урографія.Урографія — метод рентгенологічного дослідження сечової системи, заснований на вибірній здатності нирок виділяти введені в кров йодовмісні рентгеноконтрастні речовини (тріомбраст або аналогічні зарубіжні препарати верографін, урографін).

Урографія проводиться з метою обстеження пацієнта та дозволяє вивчити анатомічну будову і функціональний стан сечовидільної системи

Підготовка пацієнта до оглядової урографїі

• Пояснити пацієнту хід процедури. Одержати згоду на її проведення. Про­вести психологічну підготовку пацієнта

• За 3 дні до дослідження призначити пацієнту безшлакову дієту (обмеження хліба, молока, капусти, картоплі), виключити йодумісні препарати

• При метеоризмі дати пацієнту по 1 таб­летці активованого вугілля 3 рази на день

• Увечері напередодні і вранці за 2 год до дослідження провести очисні клізми

• Перед обстеженням попросити пацієнта спорожнити сечовий міхур

• Відвести пацієнта в рентгенологічний кабінет.

Емфізема легень. Пневмосклероз. Визначення. Етіологія. Медсестринський процес. Білет №36 Емфізема легень Емфізема легень – захворювання, зумовлене патологічним стійким збільшенням повітряних просторів легені за рахунок деструктивних змін стінок альвеол, розміщених дистальніше від термінальних (кінцевих) бронхіол. Етіологія: - Порушення балансу протеази-антипротеази, що призводить до втрати еластичності альвеол. Сприяючі чинники: - Похилий вік; - Хвороби органів дихання; - Генетичні чинники; - Куріння; - Забруднене повітря; - Професійні шкідливості; - Тяжка фізична праця. Класифікація: За походженням: 1. Первинна; 2. Вторинна. За поширеністю: 1. Дифузна; 2. Локальна. За ступенями дихальної недостатності: 1. 1 ступінь – задишка при значному фізичному навантаженні; 2. 2 ступінь – задишка при незначному фізичному навантаженні; 3. 3 ступінь – задишка в стані спокою. Медсестринський процес І етап Скарги: - Задишка при фізичному навантаженні, надалі у стані спокою; - Кашель з виділенням невеликої кількості слизисто-гнійного харкотиння; - Схуднення. Об’єктивно: - Гіперемія обличчя та верхньої частини грудної клітки під час кашлю; - Набухання шийних вен при кашлі; - Рідке, глибоке дихання; - Видих подовжений, утруднений; - Бочкоподібна грудна клітка; - В акті дихання приймають участь допоміжні м’язи шиї та грудей; - Обличчя одутлувате, синюшне; - Астенічне будова тіта; - Дефіцит маси тіла.  ІІ етап Медсестринські діагнози: 1. Кашель 2. Задишка ІІІ і ІУ етап 1. Підготовка пацієнта до лабораторних методів досліджень: ЗАК, дослідження газового складу крові, взяття мокротиння на загальний аналіз. 2. Підготовка пацієнта до інструментальних досліджень: Спірографія, спірометрія, рентгенографія ОГК, КТ, ЕКГ. 3. Спостереження за пацієнтом і вирішення його проблем: Режим фізичної активності – палатний. Дієта №15 Вирішення проблем: Кашель: - Регулярне провітрювання палати і вологе прибирання – 2 рази на добу; - Застосування відволікаючої терапії – гарячі ніжні ванни; - Забезпечити повний психічний спокій; - Забезпечити пацієнта індивідуальною плювальницею; - Навчити техніці кашлю. Задишка: - Виміряти ЧДР, ЧСС; - Надати напівсидячого положення; - Застосування оксигенотерапію(киснева подушка); - Проведення відволікаючої терапії(гірчичники на литкові м’язи). 4. Виконання призначень лікаря: Муколітики: тривале вживання ацетилстеїну. Лікувальна дихальна гімнастика. Лікування легенево-серцевої недостатності. Оперативне лікування: Булектомія. У етап Оцінка втручань та їх корекція Профілактика: 1. Своєчасне лікування захворювань легень, які можуть ускладнитися емфіземою легень; 2. Відмова від куріння; 3. Рання діагностика хвороби ті вторинна профілактика. Пневмосклероз Пневмосклероз – патологічне заміщення легеневої тканини сполучної, як наслідок запальних або дистрофічних процесів в легенях, що супроводжується порушенням еластичності і газообміну в уражених ділянках. Розростання в легенях сполучної тканини викликає деформації бронхів, різке ущільнення і зморщування легеневої тканини. Легені стають безвоздушними і зменшуються в розмірах. Пневмосклероз може розвиватися в будь-якому віці, частіше ця патологія легень спостерігається у чоловіків. Причини пневмосклерозу: - Аспіраційна пневмонія, - туберкульоз легень, - ХОЗЛ,  - хронічний бронхіт, - ателектаз легень, - плеврит, - пневмоконіоз, - чужорідні тіла бронхів, - травми і поранення грудної клітини та легеневої паренхіми, - спадкові захворювання легень, - гемодинамічні порушення. Класифікація: За ступенем вираженості заміщення легеневої паренхіми сполучною тканиною виділяють: - фіброз – тяжістие обмежені зміни паренхіми легень, що чергуються з повітряної легеневою тканиною; - склероз (власне пневмосклероз) – ущільнення і заміщення паренхіми легенів сполучною тканиною; - цироз – крайній випадок пневмосклерозу, який характеризується повним заміщення альвеол, судин і бронхів сполучною тканиною, ущільненням плеври, зміщенням в уражену сторону органів середостіння. За поширеністю: - обмежений (локаль