ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

1. Основна симптоматика, методидіагностикизахворювань опорно-руховогоапарату.

Основна симптоматика:біль у суглобах,

кістках, м’язах, ранкова скутість у рухах, м’язова слабкість, припухлість

суглобів, обмеження рухів, підвищення температури тіла.

Симетричне ураження переважно дрібних суглобів кистей і ступенів з їх

болючістю при рухах (активних і пасивних), а також при пальпації суглобів

характерно для ревматоїдного артриту. Рідше при цьому захворюванні ура-

жаються і великі суглоби (промене-зап’ясткові, колінні, ліктьові, кульшові).

Відмічається посилення болю вночі, на холоді, в сиру погоду. Пізніше спос-

терігають деформацію суглобів, малорухомість аж до анкілозів.Часта скарга – скутість рухів у суглобах вранці, до кінця дня рухи

стають вільними. Скутість рухів у суглобах може виникати не лише вранці,

а й в інший час, після більш або менш тривалого періоду спокою.

У хворого на деформуючий артроз біль виникає при навантаженні на

хворий суглоб і посилюється увечері. “Леткість” ураження великих суг-

лобів є ознакою ревматичного артриту.

Хворі скаржаться і на біль у м’язах. Він може мати різний характер: по-

стійний, ниючий або розриваючий, як за наявності міозиту або періоститу.

Під час ходьби на тлі атеросклерозу артеріальних судин нижніх кінцівок

хворі можуть скаржитись на біль у литкових м’язах.

Часто відмічається підвищена мерзлякуватість ніг. Хворі скаржаться

на хрускіт у суглобах, який виникає при рухах. Іноді хрускіт можна почу-

ти і на віддалі. Частіше його спостерігають і при остеоартрозі. У хворих на

ревматоїдний артрит з’являється в тих випадках, коли в них розвиваються

явища вторинного артрозу.

Часто хворі вказують на обмеження об’єму рухів, набряк суглобів, зміну пері-

артикулярних ділянок шкіри (підвищена температура, набряк, висипання).

Спеціальні методи дослідження

Міозити, ураження хребта, суглобів спричиняють біль, що сковує та

обмежує рухи хворих, інколи призводячи до повної нерухомості. Характер

ходи і постави хворого має велике значення для встановлення діагнозу. Обе-

режна хода з нерухомим або зігнутим наполовину тулубом свідчить про біль

у попереку. У разі розвитку спондиліту це – так звана “поза прохача”.

У здорових людей м’язи пружні, однаково розвинені на симетричних

ділянках тіла. Зменшення маси м’язів, їх дряблість характерні для тяжко-

хворих, виснажених людей, що ведуть малорухомий спосіб життя і т.д.

Крайній ступінь слабого розвитку м’язів (атрофія) зустрічається у людей

при ревматоїдному артриті, поліомієліті, невритах тощо. Збільшення м’я-

зової маси (гіпертрофія) пов’язане із заняттям спортом і рідко є ознакою

хвороби. Про розвиток м’язів можна судити за формою живота і положен-

ням лопаток.

Зовнішній

огляд дозволяє визначити асиметрію м’язової маси – неоднаковий ступінь

розвитку однойменних груп м’язів. Для цього треба послідовно порівняти

розвиток м’язів обох половин обличчя, правої і лівої половин тулуба, пра-

вих і лівих кінцівок. Недостатній розвиток м’язів залежить від багатьох

причин: поганого харчування, тривалого перебування на ліжковому режимі,

малої рухової активності, спостерігається при вроджених захворюваннях

(міопатії і міастенії), ураженні периферичних нервів або суглобів.

Дослідження починають із суглобів кистей, потім переходять на ліктьо-

вий, плечовий, суглоб нижньої щелепи, шийний, грудний, поперековий

відділи хребта, кульшовий, колінний і суглоби ступенів. Звертають увагу

на припухлість, деформацію суглобів, зміни шкіри над ними, атрофію м’язів,

наявність контрактур. У положенні стоячи краще виявляється сколіоз, при

ходьбі – обмеження рухів.

Досліджують активну та пасивну рухомість уражених суглобів. Па-

сивна рухомість часто можлива у більшому об’ємі, ніж активна (особливо

при загостренні процесу), але коли обмеження рухли-

вості зумовлено анкілозом чи контрактурою, то особ-

ливої різниці не виявляють..При фізичному дослідженні хребта звертають увагу на симетричність

плечей, лопаток, гребенів клубової кістки, сідниць, ніг; наявність кіфозу,

сколіозу, лордозу. При дослідженні шийного відділу хребта пацієнт сидить

на стільці так, щоб його плечі були щільно притиснені до спинки, руки вільно

опущені, а кисті знаходились на верхніх відділах стегон.

Дослідження голови починають із визначення об’єму рухів голови впе-

ред, назад, праворуч, ліворуч, а також при обертанні її в обидва боки. Потім

промацують остисті відростки і регіонарні м’язи, натискуючи на них. Коли

при промацуванні шиї і потилиці виникає біль, який широко іррадіює, це

свідчить про міозит чи гангліоніт.

Дослідження поперекового відділу починають із визначення ступеня

його лордозу, який є однією з причин виникнення болю у попереку та кри-

жах. Потім промацують остисті відростки. Мануальне дослідження попе-

рекової частини хребта проводять у положенні пацієнта лежачи на животі.

При цьому голова його повернута набік, руки вздовж тулуба. М’язи розс-

лаблені. Коли біль іррадіює у крижі, ногу, то припускають випадання дис-

ка. У цих випадках згладжується поперековий лордоз.

При дослідженні кінцівок звертають увагу на симетричність їх, на-

явність набряків, розширених вен, тромбофлебіту, змін трофіки, які можуть

зумовлювати утворення трофічних виразок.Стан тонусу м’язів можна визначити, виконуючи пасивні рухи (пасив-

ний тонус) поперемінно у всіх суглобах та пальпуючи м’язи, по черзі па-

сивно згинаючи і розгинаючи кінцівки. Може відзначатись як гіпотонія, так

і гіпертонія м’язів. М’язова гіпотонія часто виникає внаслідок ушкодження

периферичних нервів та тривалої м’язової нерухомості. Слабкість, особли-

во м’язів шиї, плечового пояса та проксимальних відділів кінцівок, є харак-

терною для дерматоміозиту.Користуючись динамометром, можна одержати точніші цифрові дані,

визначити силу різних груп м’язів.

4.Взяти кал для лабораторного дослідження: копрологічного, бактеріологічного, на

приховану кров, яйцягельмінтів.

Копрологічне–підгот. За 3 дні вживати їжу з відомим хімічним складом.На 4 добу збирають і відправляють в теплому вигляді.Бактеріологічне-беретьсябак.петлею з прямої кишки.На приховану кров-за 3 дні виключають з раціону м'ясо,риба, і приготовлені з них страви.Пацієнт не повинен чистити зуби,приймати лік.засоби що містять залізо.На 4 добу збирають у суху посудину в теплому вигляді і направляють у лаб.На я/г-зібрати випорожнення 30-50г з 3-ьох місць у чисту суху баночку.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

1. Геморагічні захворювання. Причини, класифікація. Медсестринський процес при тромбоцитопенічній пурпурі, тромбоцитопатії, гемофілії, геморагічномуваскуліті, ДВЗ-синдромі. Надання невідкладної допомоги при геморагічному синдромі.

1. Геморагічні захворювання-це група різних за етіологією захворювань,які характеризуються підвищеною кровоточивістю.

Класифікація:Тромбоцитопенії(Зменшення кількості тромбоцитів).Коагулопатії(гемофілія)-зумовлене відсутністю факторів зсідання крові.ДВЗ-синдром(Синдром дисемінованоговнутрішньосудинного зсідання крові)-Зумовлений потраплянням у кровоток з тих чи інших причин активаторів зсідання крові і агрегації тромбоцитів,що призводить до утворення множинних згустків фібрину,які закупорюють дрібні судини різних органів з відповідними наслідками.Паралельно з цим розвивається кровоточивість.Геморагічний васкуліт-зумовлений запаленням дрібних судин(артеріол і венол).Тромбоцитопатії(спадкові і набуті)-зумовлені спадковою або набутої якісної неповноцінності чи дисфункції тромбоцитів.

Тромбоцитопенічнапурпура– група захворювань, щохарактеризуєтьсязниженням числатромбоцитів у крові тапідвищеноюкровоточивістю.

Хвороба протікає із загостреннями.. Поза ними число тромбоцитів може бути нормальним..

Кровоточивість з’являється при зниженні їхнього числа до 40-10 9/л.. Найчастішезустрічається носові кровотечі, рідше-шлунково-кишкові (мелена, з ясен,гематурія)..Кровотечі приводять до розвиткупостгеморагічних анемій.. При огляді шкіри таслизових оболонок можуть виявлятися петехії та поширені екхімози. Селезінка зазвичай збільшена. Позитивні симптоми щипка та

джгута, подовжений час кровотечі, порушена ретракція кров’яного згустку.Діагноз м/с: загальну слабкість,задишку, запаморочення, підвищенукровоточивість ясен, крововиливи вшкіру.

Лаб.дЗАК

- ЗАС

-коагуляційні тести,пункції кісткового мозку.Лікування.Лікування складається зі зменшення

проникності судин та пригнічення імунологічних реакцій.Призначеннякортикостероїдних

препаратів у середніх дозах з наступним поступовим зменшенням та тривалим лікуванням підтримуючими дозами.При відсутності ефекту цього лікуванняможе бути застосовано оперативневидалення селезінки (спленектомія).

Гемофілії-невиліковне генетичне захворювання, пов'язане зпорушенням коагуляції (згортання)крові; при цьому захворюваннірізко зростає небезпека загибелі від крововиливу в мозок та іншіжиттєво важливі органи, навіть принезначній травмі.. Хворі з важкоюформою гемофілії нерідкопіддаються інвалідизації, внаслідокчастих крововиливів в суглоби(гемартрози) і м'язові тканини (гематоми)

КЛІНІКА

Основний діагностичний критерій захворювання може проявлятися уже

при народженні дитини: кровотечі з пупкового канатика, значні підшкірні

крововиливи. Прорізування зубів супроводжується кровотечею з ясен.

Досить часто спостерігаються крововиливи у синовіальну оболонку суг-

лобів, які супроводжуються сильним болем, розпуханням, обмеженням рухів

в ураженому суглобі. Частіше гемартроз виникає у великих суглобах.

Досить часто внаслідок повторних крововиливів виникають контрактури

і деформації, тому хворі стають інвалідами уже в дитячому віці. Харак-

терними є поширені підшкірні, м’язові гематоми, які можуть досягати знач-

них розмірів. Крововиливи у корінь язика, ділянку глотки, шиї є загрозли-

вими для життя, оскільки можуть призвести до асфіксії. Кровотечі із шлун-

ково-кишкового тракту виникають рідко, частіше спостерігається

гематурія.

М/д підвищенна кровоточивість,загальна слабкість.

Лаб.о-ЗАК і час зсідання крові,ЗАС.Інструм.об-ретгенографія суглобів.

Лікування:Лікування в домашніх умовах - введення фактора поза медичною установою або закладом без нагляду медперсоналу.Профілактичне лікування - препарати вводять "завчасно" для попередження кровотеч і крововилив. Одноразова профілактика - препарат вводять перед подією, яка збільшує ризик кровотечі.Профілактика на обмежений період - препарат вводиться в певний період часу для зниження частоти кровотеч.Тривале профілактичне лікування - регулярне введення препарату для попередження кровотеч і розвитку гемофілічнихартропатій.Основним принципом лікування хворих на гемофілію, у яких не виявляють інгібіторів до факторів зсідання крові, є замісна гемостатична (трансфузійна) терапія тобто забезпечення достатнього гемостазу шляхом трансфузій концентрату факторів зсідання крові VIII або IX. У випадку важких кровотеч, які не зупиняються (усуваються) концентратами факторів зсідання крові VIII або IX проводиться введення препарату антиінгібіторногокоагуляційного комплексу (Фейба ТІМ 4 ІМУНО, Бак-стер - США) під наглядом гематолога.Геморагічний васкуліт (капіляротоксикоз, хвороба Шенлейна-Геноха, анафілактоїдна пурпура, атромбопенічна пурпура) – системне ураження капілярів, артеріол, венул, головним чином шкіри, суглобів, черевної порожнини.Шкіряна та шкірно-суглобова: проста,некротична з холодової кропив'янкою і набряками.Абдомінальна та шкірно-абдомінальна.Ниркова та шкірно-ниркова (у тому числі з нефротичним синдромом).Змішана.Клініка: - лихоманкою, геморагічними висипами на шкірі розгинальних поверхонь нижніх кінцівок,артралгіями ,абдомінальним синдромом, пов’язаними з крововиливами у суглоби та черевну порожнину У деяких хворих головним у клінічній картині є ураження судин черевної порожнини з різким болем у животі, шлунково-кишковою кровотечею. Нерідко також розвивається геморагічнийгломерулонефрит з можливим переходом у хронічний нефрит з прогресуючою нирковою недостатністю. Рідко спостерігаються ураження ЦНС, геморагічні пневмонії та полісерозити.Лікування:По-перше, необхідна дієта (виключаються алергенні продукти). По-друге, строгий постільний режим.По-третє, медикаментозна терапія. У гострий період – госпіталізація, ліжковий або напівліжковий режим, введення новокаїну до 200 мл 0,25% розчину в/вкрапельно, призначення супрастина, димедрола, аскорбінової кислоти з рутином.Невідкладна допомога при геморагічному синдромі

Алгоринім.

1.Донорська кров.

2.Колоїдні білкові препарати (альбумін, протеїн, еригем, амінокровін, амінопептид)

3.Колоїдні не білкові препарати (декстрани – поліглюкін, реополіглюкін, препарати полівінілпірамідону – гемодез, полідез, гемовілін, желатиноль –8%, розчин харчової желатини, на ізотопічному розчині натрію хлориду)

4.Кристалоїдні розчини ( ізотонічний розчин натрію хлориду, РінгераЛюкка, лактасол)

5.Для лікування і профілактики ДВЗ – синдрому (свіжа заморожена плазма, кріопреципітат, суха пативна і ліофільна плазма, альбулін)

6.Інгібітори протеолізу (контрикан, гордокс)

7.пряме переливання крові

.4Проведітьобстеженняпацієнта з хворобамиорганівдихання.

1.Огляд ГК (проводить у вертикальному положені)нормальні форми ГК-нормо,гіпер,астенічна;патологічні форми-емфізематична,сколіоз деформаціяГК,асиметричність.2.ПальпаціяГК(провод двома руками.)-застос.для визнач.-болю(локалізація,сила за шкалою болю),ЕластичністьГК.3. Оцінка особливості кашлю:

- за силою (незначний, помірний, сильний)

- за тривалістю (постійний, періодичний, нападоподібний, тривалість нападу)

- за характером: сухий, з харкотинням.

4. Оцінка харкотиння:

Кількість	Запах	Характер	Колір
2-5 мл на добу, більше	Відсутній Смердючий	Слизове Слизово-гнійне Гнійне Скловидне Кровохаркання	Безколірне Білуватий Жовтий Зеленуватий Кров’янистий Іржавий

5. Спірометрія (визначення ЖЕЛ).Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) — кількість повітря, яку пацієнт здатний видихнути після максимального вдиху. Норма життєвої ємності легенів чоловіків у молодому віці становить 3,5 – 4,8 л, у жінок – 3-3,5 л.

6. Підрахунок частоти дихання та реєстрація його у температурному листі.

Норма – 16 – 20 за хв.

7.Визначення окружності грудної клітки під час вдиху та видиху.

8. Порівняльна перкусія і аускультація грудної клітки.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

1. Ентерити і коліти. Етіологія. Медсестринський процес.

Ентерит-Захорювання тонкої кишки,яке характеризується розвитком запально-дистрофічних процесів,дегенеративними змінами,атрофією слизової оболонки і порушенням усіх функцій всмоктувальної і травної.

Етіологія.гострі кишкові інфекції,глисні інфекції,переїдання,зловживання приправами,харчування в сухом’ятку,дія токсичних реч.,трив вживання ліків.Скарги:нестримні позиви на дефекацію відразу після їди,рідкі випорожнення 4-10разів на добу,здуття живота.біль по всьому животі.запамороченнясухість шкіри,зниження маси тіла,язик білувато сірого кольору.

М/с процес:РФА-загальнтй на період загострення ліжковий.Дієта 4.Харчувння 5-6 разів на добу не великими порціями.Лікування:антибіотико терапія ,в’яжучі та обволікальні препарати(дн-нол),адсорбуючі препарати(активоване вугілля.)Хронічний коліт-неспецефічнеполіетологічне захворювання,що характеризується запально-дистрофічними змінами слизової оболонки товстої кишки.Е:інфекція,нерегулярне харчування.

Скарги:закрепи змінюються проносами,тупий біль внизу живота який посилюється після їди,метеоризм тенезми.Лабор-ЗАК,бак та копрологіне дослідження калу.РФА-ліжковий на період загострення.Дієта3 при закрепах.Інструм-ректороманоскопія,ірригоскопія.

Лікування-терапія ,в’яжучі та обволікальні препарати(дн-нол),адсорбуючі препарати(активоване вугілля.)лікувальні клізми(З коренем алтеї,листям бобівника,травою звіробою,квітами нагідок).

4. Підготувати пацієнта до ендоскопічного обстеження (гастродуоденоскопії, бронхоскопії,

ректороманоскопії, колоноскопії).

Бронхоскопія проводиться з метою видалення з трахеї і бронхів стороннього тіла, бронхіального секрету; для уточнення діагнозу при пухлинах, гнійних захворюваннях бронхів і легень, бронхіальній астмі, ле¬геневих кровотечах.Підготовка пацієнта:Пояснити пацієнту хід процедури. Одержати зго­ду на її проведення. Провести психологічну під­готовку пацієнта.Запропонувати пацієнту спорожнити сечовий міхур і кишки.Дослідження проводити натще, під наркозом. За 30 хв до дослідження підшкірно ввести 1 мл 2 % розчину промедолу з 1 мл 0,1 % атропіну сульфа­ту.Також еуфілін для розширення бронхів,відхаркувальні.виймають зубні протези.Після процедури хворого госпітал на каталці.ліжковий режим,контроль тиск,пульс,ЧДР.Після біопсії забороняють вживати гарячу їжу.Гастородуоденоскопія-це візуальне дослідження слизової оболонки стравоходу,шлунка,12-ти палої кишки.Підготовка пацієнта

За 1-2 дні до проведення дослідження виключіть із раціону харчування продукти, які викликають здуття (чорний хліб, бобові, свіжі овочі, фрукти, молоко, соки, газовані напої),

Легка вечеря напередодні дослідження не пізніше 19.00 і вранці натщесерце прийти до лікаря. Удень обстеження пацієнт не пови¬нен курити, пити, вживати ліки

Якщо ж не має можливості провести дослідження вранці - легкий сніданок (наприклад, несолодкий чай) за 6-8 годин до часу дослідження.

На дослідження пацієнт повинен принеси рушник, який підстеляють під голову, а потім використовують для протирання обличчя пацієнта і гастроскопа в момент його видалення. Попередити пацієнта, що під час процедури він не зможе розмовляти, ковтати слину.

Ректороманоскопія-візуальне дослідження слизової оболонки прямої,сигмо видної та ободової кишки.Підготовка-Безшлаковадієта.Вечірі та вранці очисні клізми до чистих вод.Вранці прийти натще положення коліно ліктьове.Колоноскопія-цевізальне дослідження слизової оболонки товстої кишки.Підготовка-за 3 дні без шлакова дієта,за 3 дні признач по 1 таблеткі з рази на день активованого вугілля(щоб не виник метеоризм)-в обід хворий приймає 50 г рицинової олії.Ввечорі і вранці клізми до чистих вод.якщо є метеоризм газовивідна трубкаПриходить на тще,на лівому боці,за 30 хв. Премедикації.