50. Аналіз категорій сутність і явище, форма і зміст, структура і елемент в науковому пізнанні та діяльності. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання.

Сутність – те, що визначає природу речі, спосіб її буття. Незмінні характерні для неї властивості, ознаки. Те, що можна сказати про річ незалежно від конкретних одиничних умов, в яких існує річ.

Не те, що притаманне конкретному об’єкту, а певному типу, класу об’єктів. Сутність виражає загальне, стабільне, необхідне, що характеризує даний тип об’єктів

Сутність пізнається через пізнання внутрішнього механізму об’єкту, його необхідних внутрішніх зв’язків. Здійснюється через аналіз способі буття об’єкта, характер його взаємодій з іншими об’єктами.

Явище - спосіб, в який певна річ існує, виявляє себе в даних конкретних умовах через зовнішні зв’язки і взаємодії, в які об’єкт вступає з оточуючими об’єктами. Характерні моменти випадковості, одиничності, відносності.

Явище – те, що зумовлене сутністю.

Форма і зміст.

Характеризують деяку цілісність, єдність об’єкта, який ми можемо розкласти на окремі частини чи елементи.

Зміст – сукупність, частин, елементів цілого та їх взаємодія.

Форма – внутрішня організація змісту, спосіб організації множини елементів, яка реалізується через сукупність усталених взаємозв’язків елементів між собою.

Взаємовплив форми і змісту. Зміна форми веде до зміни змісту і навпаки.

Система, організація, функція, взаємовідношення.

Система – сукупність об’єктів між яким мають місце певні взаємовідношення і зв’язки.

Автономна система.

1. Сукупність чітко визначених елементів.

2. Взаємовідношення і зв’язки між елементами.

3. Відносна самостійність функціонування і розвитку системи стосовно зовнішніх факторів.

4. Об’єкт стає елементом, коли він включається в систему. Елемент невіддільний від системи, функціонування залежить від його місця в системі. Сукупність елементів діють як єдине ціле.

Структура – співвідношення і зв’язки в системі, які мають усталений характер, є інваріантними в даній системі, які повторюються, зберігаються. Це спосіб взаємовідношення, взаємозв’язку елементів даної системи. Структура не залежить від елементів. Структура - це сукупність відношень, які інваріантні при певних перетвореннях системи.

Структуралізм – напрям наукової методології, з іншого боку – філософська концепція, яка вибудовується на підставі цього методу.

Загальна назва ряду напрямків в соціо- гуманітарному пізнанні, а також методології та філос. науки, яка спирається на виявлення та дослідження певних структур. Пошук різних структур здійснюється в різних сферах культури і мова, література, традиції, мистецтво.

4 елементи становлення структуралізму:

1) Становлення методу структурного аналізу, структурної лінгвістики (Ф. Сосюр).

2) Поширення методу та його філософське осмислення.

3) Певне рошивання методу, набуття їм різних форм, включення його в політич. і соціально-історичний контекст.

4) критика структуралізму і перехід до пост структуралізму.

Представники структуралізму.

Сосюр. Ідея системності мови. Розгляд мови як автономної замкненої системи знаків, що функціонує відповідно до своїх внутрішніх і характерних для неї законів і принципів. Пріоритет лінгвістичної системи та її структури по відношенню до окремих слів і термінів. Мовна систем об’єктивна, незалежна від індивідуальної свідомості і системи комунікацій. Автономія мови. Мова має власне життя, структуру. Опозиція: мова і мовлення – різні поняття.

Вільгельм Гумбольдт. Ідея – особлива роль мови. Це суттєвий фактор людського мислення і світобачення, є виразом характеру народу.

Клод Леві-строс. Вивчення етнокультур.

Жак Лакан (1901- 1981). Структурний психо- аналіз.

Барт Ролан.

Мішель Фуко – теоретик культури (перехід від структуралізму до пост структуралізму).

Намагалися закласти новий тип людини, історії, традиції.

Тотеїзм, ритуали.