
- •Агацці е. Людина як предмет філософії.
- •2.Специфіка філософських питань та структура філософського знання
- •3. Поняття світогляду та його історичні форми . Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4. Проблематизація і критика як форми філософських міркувань. Характеристика філософських традицій та основних періодів історії філософії. Поняття «культури мислення».
- •5. Деятельность(д) как способ бытия человека.
- •4.Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян
- •7. Історичні умови становлення та характерні риси релігійного типу світосприйняття.Філософія і релігія:особливості розв'язання основного питання світогляду.
- •8. Світогляд і наука:проблема природи науки.Наука як пізнавальна система, як соціальний інститут і як феномен культури. Поняття етосу науки.
- •9. Фiлософська свiдомiсть антиної епохи: основнi риси свiтосприйняття та фiлософiї, Характеристика основних перiодiв розвитку антиної фiлософiї
- •10. Натурфiлософiя. Основнi проблеми фiлософiъ досократикiв.
- •11. Софiсти I Сократ. Метод Сократа.
- •12 Фiлософiя Платона: теорiя iдей, пiзнання,соально-полiтинi погляди. Аналшз проблематики праi Платона Держава
- •13. Лософія Арістотеля: основні ідеї та критика теорїї їдей Платона. Характеристика праці Аристотеля "Політика"
- •14. Сократина школа кiнiкiв
- •15. Школи еллiнiстино-римської фiлософїї: епїкурейї, стоїки. Скептики
- •16 Давньоiндiйська фiлосфiя: брахманiзм, буддизм, iндуiзм.
- •17. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство. Порівняльний аналіз західної та східної філософських традицій.
- •18. Теоцентризм як тип духовності середньовічної людини. Етапи розвитку релігійної філософії в епоху становлення християнства і середні віки (патристика, схоластика). Напрямки схоластичної філософії.
- •19. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення Християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського “Слово про закон і благодать”
- •20. Релігійні течії в західній філософії хх ст.: неотомізм, тейярдизм, сучасний філософський протестантизм, персоналізм.
- •23. Особливості культури та філософії доби європейського Відродження:гуманізм, антропоцентризм, пантеїзм, натуралізм.Ренесансний гуманізм та утопія.
- •24. Философия истории и политики в сочинении н.Макиавелли «Государь».
- •25.Особливості філософії та культури Нового часу (аналіз в контексті праці м.ХАйдеггера “Час картини світу)
- •26 .Проблема методу пізнання в філософії Нового часу (бекон, Деекарт)Характеристика раціоналізму та емпіризму.
- •27.Філософія людини в “ренесансній” та “новочасній” традиціях: аналіз в контексті робіт м.Монтеня “Досліди” та б.Паскаля “Думки”
- •28. Філософія Просвітництва: погляди на людину, суспільство, релігію, природу. Аналіз проблематики праці ш.Монтеск’є “Про дух законів”
- •Філософія і.Канта: теорія пізнання, вчення про антиномії, етика.
- •18. Філософія л.Феєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію
- •32. Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику.
- •33.Філософія в Києво-Могилянській академії:характеристика основних ідей професорів Академії.
- •34. Основні теми філософських пошуків г.С. Сковороди. Аналіз роботи: Кольцо; Разговор п’яти путников о истинном щастии в жизни.
- •35. Соціально-філософські погляди і.Я. Франка.
- •36 Метафізика волі а. Шопенгауера.
- •З7 Кьєркегор про характкер їстини
- •38. Нїгїлїзм ф. Нїше Антихристиянин
- •39. Характеристики класичної та некласичної традицій в філософії.»Постмодерністський поворот» в культурі хХст.Філософський модерн та постмодерн.
- •40. Антропологічний рнесанс у філософській думці хх ст.
- •41.Людське існування як фундаментальні проблема екзистенціальної філософії: основні представни ки, школи та проблеми
- •42. Аналіз проблематики акзистенціальної філософії за працями ж-п.Сартр “екзистенціалізм – це гуманізм”, а.Камю “Міф про Сізіфа”.
- •40. Філософська антропологія як течія західної філ хх ст.. Розвиток антропол концпц (Шелер, Плесснер, Гелен, Кассірер)
- •41. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії
- •42. Аналіз проблематики екзистенц філософії за працями
- •43. Герменевтика проблема інтерпретації та розуміння. Герм коло.
- •Основные черты традиции
- •45. Проблема буття та субстанції в історії філософії. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •46. Матерія, еволюція уявлень. Атрибути матерії.
- •47. Диалектика: ее сущность и основные исторические формы. Понятие закона. Категории «закон и хаос».
- •48. Философские категории: практическая природа и культурно-историческое содержание.
- •49.Характеристика діалектичних законів
- •50. Аналіз категорій сутність і явище, форма і зміст, структура і елемент в науковому пізнанні та діяльності. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання.
- •51. Принцип детермінізму і індетермінізму.
- •52. Теорія пізнання (епістемологія, гносеологія): загальна характеристика, основні категорії та проблеми. Класичні та некласичні теорії пізнання.
- •Эволюционная эпистемология.
- •53. Проблема познания в философии. Субъект и объект познания.
- •54. Истина как гносеологич. И культурологич. Категория. Концепция истины. Истина как процесс.
- •55.Чуттєве і раціональне в свідомості і в пізнанні.Сенсуалізм та раціоналізм.Емпіризм, апріоризм та теоретизм як концепції епістемології та методології науки.
- •56.Теоретичний рівень наукового пізнання:форми та методи.Теорія і факти.Структура наукової теорії та її функції.Проблема, ідея, концепція, теорія в соціогуманітарних науках.
- •62. Свідомість як проблема філософії: свідомість як ідеальна реальність та суспільний феномен. Свідомість і мова.
- •63. Свідоме, несвідоме, підсвідоме: психоаналітичні та феноменологічні підходи до аналізу свідомості.
- •64. Проблема свободи в історії філ. Аналіз концептуальних підходів. Соціальний смисл свободи як принципу людського буття і здатності вибору.
- •66. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль и право.
- •67. Мистецтво як відтворення дійсності у її можливостях. Принцип краси.
- •68. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
- •70. Проблема сенса и направленности истории. Конепїї
- •72. Політики і Політична організація суспільства. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •73. Проблема суб’єктів в історії: особа, народні маси, класи, нації. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •74. Держава як організація суспільства та основний показник типу суспільного ладу. Генезис держави, типи правління форми та функції.
- •75.Гражданское общество и государство....
- •76. Право і правосвідомість. Ідея правової держави та проблема прав людини у філософії права „новочасної” та сучасної доби. Право і закон. Право і справедливість.
- •77. Социальн. Структура с соц. Отношения. Роль интеллигенции. Проблема формирования национальной элиты.
- •78.Феномен сучасної глобалізації та глобальні проблеми сучасності: їх генеза та пошуки розв’язку.Прогнози та перспективи розвитку сучасної цивілізації.
47. Диалектика: ее сущность и основные исторические формы. Понятие закона. Категории «закон и хаос».
Діалектика є те, що спирається на категорію руху, протилежності, розвитку. Категорії, які пов’язані з принципом детермінізму: «причинність», «закономірність»
Діалектика – це певна концепція буття, це особлива традиція осмислення буття (ще з античн.) – опис і розуміння світу, яке потребує усвідомлення і аналізу 3-х основних рис світу:
Теза про плинність буття, нічого немає незмінного.
Антитези (антиномії) Категорії, які визначають полярність тези буття: єдине і множинне, рух і спокій.
Не просто плинність, а передбачається особлива форма мінливості – розвиток (особлива форма світу).
Основні історичні форми розвитку діалектики:
З часів Античності *Геракліт - теза про протилежності. * Платон – рух і спокій органічно зумовлюють один одного. Тотожне і відмінне. * Сократ – мислення, пошук істини, концепція, яка направлена на співставлення протилежних думок, їх уточнення. * Кант. Антиномії. 1)Однаково правомірно припустити, що світ кінечний і безкінечний в просторі і часі. 2)Матерія кінечна і неподільна і складається з окремих частин.
* Гегель. Маркс прийняв Гегелівську діалектику, але виступав проти її містифікації.
Негегелівські форми діалектики – 20 ст. – екзистенціалізм, герменевтика, комунікативна філософія (стос не природи, а Л, історії).
Закон і хаос.
З одного боку категорія Закону може розглядатися як категорія детермінізму, але антиномія «закон – хаос» не розглядається діалектикою.
Античн. «Хаос – щось невизначене, позбавлене будь-якої організованості, закономірності.
В Новий час формується поняття Закону. Шопенгауер, Ніцше, Кьеркегор – знову вводять поняття Хаосу.
Сьогодні обидві категорії потрібні для пояснення світу.
Д. - учение о наиболее общих закономерных связях и становлении, развитии бытия и познания и основанный на этом учении метод творчески познающего мышления. Осн. принципы Д. - всеобщая связь, становление и развитие, к-рые осмысливаются с помощью всей исторически сложившейся системы категорий и законов. П. целостности: проблема несводимости целостности к простой сумме частей заключается в связи, объединяющей предметы в сложные комплексы, во взамовлиянии частей. П. детерминизма: реальные природные, обществ. и психич. явления и процессы детерминированны, т.е. возникают, развиваются и уничтожаются закономерно, в рез-те действия опред. причин, обусловлены ими. В марксизме Д. выступает как учение о всеобщих связях, о наиболее общих законах развития бытия и мышления. Материалистич. Д. выражается в системе филос. категорий и законов. Главные законы: 1) превращение количества в качество, 2) взаимное проникновение полярных противоположностей и превращение их друг в друга, когда они доведены до крайности (единство и борьба противоположностей), 3) развитие путем противоречия, или отрицание отрицания спиральная форма развития. для Д. характерно формирование _парных категорий_, отражающих "полярные"стороны целостных явлений, процессов.
Исторические формы: диалектика античных философов, метафизическая философия 17-18вв, идеалистическая диалектика немецкой классической философии, материалистическая диалектика Маркса. Категории "закон" и "хаос" это относительно новые категории, пришедшие в философию из математики и физики. При этом их значение расширилось и обобщилось.
Закон является отношением между сущностями в противовес несущественному миру. Закон – это способ функционирования сущности, хаос – явлений. Однако в истинном глубоком смысле закон не есть сущее непосредственно. Закон и его проявления в хаосе разнообразных явлений не совпадают. Закон и хаос взаимно полагают и отрицают, взаимно определяют друг друга, содержат друг друга в себе как свою противоположность, выступают один по отношению к другому как мера.
Всякий закон складывается на основе существенных предпосылок. Закон выражает постоянство, устойчивость существенных отношений во всех сферах действительности, повторение устойчивых определений сущности. Изменение внешних неустойчивых проявлений не изменяет природы закона. Хаос, беспорядок означают, что данные вещи и их сущность детерминированы в разных отношениях и различными факторами. При разрушении сущности закон приобретает неопределённость и постепенно переходит в хаос. То, что каждая вещь имеет свои единичные, неповторимые, разнообразные определения, есть выражение беспорядка. Хаос предстаёт как неограниченное разнообразие.
Синергетика - нелинейность, принцип обратной связи.