- •Агацці е. Людина як предмет філософії.
- •2.Специфіка філософських питань та структура філософського знання
- •3. Поняття світогляду та його історичні форми . Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4. Проблематизація і критика як форми філософських міркувань. Характеристика філософських традицій та основних періодів історії філософії. Поняття «культури мислення».
- •5. Деятельность(д) как способ бытия человека.
- •4.Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян
- •7. Історичні умови становлення та характерні риси релігійного типу світосприйняття.Філософія і релігія:особливості розв'язання основного питання світогляду.
- •8. Світогляд і наука:проблема природи науки.Наука як пізнавальна система, як соціальний інститут і як феномен культури. Поняття етосу науки.
- •9. Фiлософська свiдомiсть антиної епохи: основнi риси свiтосприйняття та фiлософiї, Характеристика основних перiодiв розвитку антиної фiлософiї
- •10. Натурфiлософiя. Основнi проблеми фiлософiъ досократикiв.
- •11. Софiсти I Сократ. Метод Сократа.
- •12 Фiлософiя Платона: теорiя iдей, пiзнання,соально-полiтинi погляди. Аналшз проблематики праi Платона Держава
- •13. Лософія Арістотеля: основні ідеї та критика теорїї їдей Платона. Характеристика праці Аристотеля "Політика"
- •14. Сократина школа кiнiкiв
- •15. Школи еллiнiстино-римської фiлософїї: епїкурейї, стоїки. Скептики
- •16 Давньоiндiйська фiлосфiя: брахманiзм, буддизм, iндуiзм.
- •17. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство. Порівняльний аналіз західної та східної філософських традицій.
- •18. Теоцентризм як тип духовності середньовічної людини. Етапи розвитку релігійної філософії в епоху становлення християнства і середні віки (патристика, схоластика). Напрямки схоластичної філософії.
- •19. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення Християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського “Слово про закон і благодать”
- •20. Релігійні течії в західній філософії хх ст.: неотомізм, тейярдизм, сучасний філософський протестантизм, персоналізм.
- •23. Особливості культури та філософії доби європейського Відродження:гуманізм, антропоцентризм, пантеїзм, натуралізм.Ренесансний гуманізм та утопія.
- •24. Философия истории и политики в сочинении н.Макиавелли «Государь».
- •25.Особливості філософії та культури Нового часу (аналіз в контексті праці м.ХАйдеггера “Час картини світу)
- •26 .Проблема методу пізнання в філософії Нового часу (бекон, Деекарт)Характеристика раціоналізму та емпіризму.
- •27.Філософія людини в “ренесансній” та “новочасній” традиціях: аналіз в контексті робіт м.Монтеня “Досліди” та б.Паскаля “Думки”
- •28. Філософія Просвітництва: погляди на людину, суспільство, релігію, природу. Аналіз проблематики праці ш.Монтеск’є “Про дух законів”
- •Філософія і.Канта: теорія пізнання, вчення про антиномії, етика.
- •18. Філософія л.Феєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію
- •32. Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику.
- •33.Філософія в Києво-Могилянській академії:характеристика основних ідей професорів Академії.
- •34. Основні теми філософських пошуків г.С. Сковороди. Аналіз роботи: Кольцо; Разговор п’яти путников о истинном щастии в жизни.
- •35. Соціально-філософські погляди і.Я. Франка.
- •36 Метафізика волі а. Шопенгауера.
- •З7 Кьєркегор про характкер їстини
- •38. Нїгїлїзм ф. Нїше Антихристиянин
- •39. Характеристики класичної та некласичної традицій в філософії.»Постмодерністський поворот» в культурі хХст.Філософський модерн та постмодерн.
- •40. Антропологічний рнесанс у філософській думці хх ст.
- •41.Людське існування як фундаментальні проблема екзистенціальної філософії: основні представни ки, школи та проблеми
- •42. Аналіз проблематики акзистенціальної філософії за працями ж-п.Сартр “екзистенціалізм – це гуманізм”, а.Камю “Міф про Сізіфа”.
- •40. Філософська антропологія як течія західної філ хх ст.. Розвиток антропол концпц (Шелер, Плесснер, Гелен, Кассірер)
- •41. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії
- •42. Аналіз проблематики екзистенц філософії за працями
- •43. Герменевтика проблема інтерпретації та розуміння. Герм коло.
- •Основные черты традиции
- •45. Проблема буття та субстанції в історії філософії. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •46. Матерія, еволюція уявлень. Атрибути матерії.
- •47. Диалектика: ее сущность и основные исторические формы. Понятие закона. Категории «закон и хаос».
- •48. Философские категории: практическая природа и культурно-историческое содержание.
- •49.Характеристика діалектичних законів
- •50. Аналіз категорій сутність і явище, форма і зміст, структура і елемент в науковому пізнанні та діяльності. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання.
- •51. Принцип детермінізму і індетермінізму.
- •52. Теорія пізнання (епістемологія, гносеологія): загальна характеристика, основні категорії та проблеми. Класичні та некласичні теорії пізнання.
- •Эволюционная эпистемология.
- •53. Проблема познания в философии. Субъект и объект познания.
- •54. Истина как гносеологич. И культурологич. Категория. Концепция истины. Истина как процесс.
- •55.Чуттєве і раціональне в свідомості і в пізнанні.Сенсуалізм та раціоналізм.Емпіризм, апріоризм та теоретизм як концепції епістемології та методології науки.
- •56.Теоретичний рівень наукового пізнання:форми та методи.Теорія і факти.Структура наукової теорії та її функції.Проблема, ідея, концепція, теорія в соціогуманітарних науках.
- •62. Свідомість як проблема філософії: свідомість як ідеальна реальність та суспільний феномен. Свідомість і мова.
- •63. Свідоме, несвідоме, підсвідоме: психоаналітичні та феноменологічні підходи до аналізу свідомості.
- •64. Проблема свободи в історії філ. Аналіз концептуальних підходів. Соціальний смисл свободи як принципу людського буття і здатності вибору.
- •66. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль и право.
- •67. Мистецтво як відтворення дійсності у її можливостях. Принцип краси.
- •68. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
- •70. Проблема сенса и направленности истории. Конепїї
- •72. Політики і Політична організація суспільства. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •73. Проблема суб’єктів в історії: особа, народні маси, класи, нації. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •74. Держава як організація суспільства та основний показник типу суспільного ладу. Генезис держави, типи правління форми та функції.
- •75.Гражданское общество и государство....
- •76. Право і правосвідомість. Ідея правової держави та проблема прав людини у філософії права „новочасної” та сучасної доби. Право і закон. Право і справедливість.
- •77. Социальн. Структура с соц. Отношения. Роль интеллигенции. Проблема формирования национальной элиты.
- •78.Феномен сучасної глобалізації та глобальні проблеми сучасності: їх генеза та пошуки розв’язку.Прогнози та перспективи розвитку сучасної цивілізації.
41.Людське існування як фундаментальні проблема екзистенціальної філософії: основні представни ки, школи та проблеми
Екзистенціалізм - філософія існування, почав формуватись у 20-і роки XX ст. в Німеччині, Франції. Біля витоків цієї філософії стояли Бердяев, Ф.Достоєвський, Ніцше.
Вихідним пунктом філософії екзистенціалізму є існування людини з її емоціям і почуттями. На думку екзистенціалістів завдання філософії полягає у тому, щоб бути аналітикою буття людини у цьогохвилинності її переживань.
Віддаючи перевагу чуттєво-інтуїтивному осягненню світу, екзистенціалісти вважають за потрібне пізнати світ таким, яким він є у наших емоціях і переживаннях. Найвідомішими представниками екзистенціалізму є: Хайдеггер, Карл Ясперс, Ж.-П.Сартр, А.Камю .
Хайдеггер - німецький філософ, екзистенціаліст. У своєму творі "Буття і .час" він ставить питання про буття. На думку Хайдеггера, основу людського існування становить його скінченність, тимчасовість. Тому найсуттєвішою характеристикою буття слід вважати час .
Карл Ясперс видатний німецький філософ, екзистенціаліст. У своїх творах "Витоки історії та її мета" і "Філософська віра", звертається до філософської проблематики. Предметом досліджень Ясперса є людина та історія, як основний вимір людського буття. Світ для Ясперса є фактичною дійсністю, яка дана у часі, і тому кожна історична епоха, на його думку, відрізняється від іншої своєю специфічною ситуацією. Історична реальність через це одновимірна і неповторна. На думку Ясперса., історія як людська реальність, визначається факторами духовної природи, а економічні фактори відіграють другорядну роль. Таким чином, світовий історичний процес, згідно Ясперсу, наділений єдністю і базується на приматі духовного начала над матеріальним. Ясперс оголошує його постулатом філософської віри. Ясперс переконаний, що в світовій існує такий момент "вісь історії", який міг би бути прийнятий в основу більшістю культур, народів і суспільств. Він називав його "осьовим часом'' і відносить його на період між 800 200 роками до нашої ери, коли на зміну міфологічній свідомості приходить філософія, а на зміну первісному язичництву приходить світова релігія.
Жан Поль Сартр - французький письменник, філософ і публіцист. Екзистенціалізм Сартра був атеїстичним. Основними темами його творів були: самотність, абсурдність буття, пошук абсолютної свободи. Головний принцип сартрового екзистенціалізму полягає в тому, що людина несе відповідальність не тільки за себе, але й за всіх інших людей. Для того щоб встановити людині істину про саму себе, вона повинна пройти через іншу людину. Інша людина потрібна кожному для встановлення свого власного існування і самопізнання. Таким шляхом людина відкриває для себе цілий світ, який називається інттерсуб"єктом. Тільки а цьому інтерсуб"єктивному світі і вирішує людина, ким вона є сама, і ким є інша людина для неї. Атеїстичний екзистенціалізм керується таким міркуваннями: Бога немає, отже людині все дозволяється.
Людське буття, згідно екзистенціалістів,- це дуже унікальна реальність, до якої не можуть бути застосовані ніякі виміри причинно-наслідкових зв'язків, і де ніщо зовнішнє не владне над людиною. Вона є причиною самої себе. Відстоюючи свободу людини, екзистенціалісти пов'язують її з повною відповідальністю людини як особистості за свою екзистенцію. "Ніхто не може померти замість іншого'', - говорив Сартр.
Альберт Камю - французький письменник, драматург актор, один із засновників "атеїстичного екзистенціалізму".Філософські погляди А.Камю знайшли реалізацію у його літературній творчості "Чужий" "Калігула", "Чума", "Праведники".
Основні філософські твори А.Камю "Міф про Сізіфа", "Есе про абсурд", "Бунтівник" присвячені розробці філософії естетики "абсурду" й бунту" останні він видає за універсальні людські цінності.
В умовах краху класичних моральних цінностей європейців, Камю доходить висновку про кризу релігійної традиції, "про смерть Бога в XX ст. " і марність сподівань людини утвердитися на цій безбожній, грішній землі, у світі, де вмерла релігійна надія, закономірно виникає питання, як жити без вищого смислу і без благодаті? Першою ознакою абсурдності є безглуздість початку життя. вникає питання, : "Для чого все це? ". До абсурду нас приводить бунт плоті, який виникає внаслідок усвідомлення людиною часу як свого власного заклятого ворога, розуміння того, що жити майбутнім, мрії про завтрашній день є абсурдними, оскільки кінець-кінцем людину чекає смерть.
На думку А.Камю, досвід людського існування, котре неминуче завершується смертю, приводить людину до "абсурду". Та ця істина не повинна роззброювати людину, а, навпаки, пробуджувати в її душі мужність, спонукати її жити всупереч вселенському "хаосу", долаючи будь-які негоди.