Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Очередные шпоры.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.47 Mб
Скачать

41.Людське існування як фундаментальні проблема екзистенціальної філософії: основні представни ки, школи та проблеми

Екзистенціалізм - філософія існування, почав формуватись у 20-і роки XX ст. в Німеччині, Франції. Біля витоків цієї філософії стояли Бердяев, Ф.Достоєвський, Ніцше.

Вихідним пунктом філософії екзистенціалізму є існування людини з її емоціям і почуттями. На думку екзистенціалістів завдання філософії полягає у тому, щоб бути аналітикою буття людини у цьогохвилинності її переживань.

Віддаючи перевагу чуттєво-інтуїтивному осягненню світу, екзистенціалісти вважають за потрібне пізнати світ таким, яким він є у наших емоціях і переживаннях. Найвідомішими представниками екзистенціалізму є: Хайдеггер, Карл Ясперс, Ж.-П.Сартр, А.Камю .

Хайдеггер - німецький філософ, екзистенціаліст. У своєму творі "Буття і .час" він ставить питання про буття. На думку Хайдеггера, основу людського існування становить його скінченність, тимчасовість. Тому найсуттєвішою характеристикою буття слід вважати час .

Карл Ясперс видатний німецький філософ, екзистенціаліст. У своїх творах "Витоки історії та її мета" і "Філософська віра", звертається до філософської проблематики. Предметом досліджень Ясперса є людина та історія, як основний вимір людського буття. Світ для Ясперса є фактичною дійсністю, яка дана у часі, і тому кожна історична епоха, на його думку, відрізняється від іншої своєю специфічною ситуацією. Історична реальність через це одновимірна і неповторна. На думку Ясперса., історія як людська реальність, визначається факторами духовної природи, а економічні фактори відіграють другорядну роль. Таким чином, світовий історичний процес, згідно Ясперсу, наділений єдністю і базується на приматі духовного начала над матеріальним. Ясперс оголошує його постулатом філософської віри. Ясперс переконаний, що в світовій існує такий момент "вісь історії", який міг би бути прийнятий в основу більшістю культур, народів і суспільств. Він називав його "осьовим часом'' і відносить його на період між 800 200 роками до нашої ери, коли на зміну міфологічній свідомості приходить філософія, а на зміну первісному язичництву приходить світова релігія.

Жан Поль Сартр - французький письменник, філософ і публіцист. Екзистенціалізм Сартра був атеїстичним. Основними темами його творів були: самотність, абсурдність буття, пошук абсолютної свободи. Головний принцип сартрового екзистенціалізму полягає в тому, що людина несе відповідальність не тільки за себе, але й за всіх інших людей. Для того щоб встановити людині істину про саму себе, вона повинна пройти через іншу людину. Інша людина потрібна кожному для встанов­лення свого власного існування і самопізнання. Таким шляхом людина відкриває для себе цілий світ, який називається інттерсуб"єктом. Тіль­ки а цьому інтерсуб"єктивному світі і вирішує людина, ким вона є са­ма, і ким є інша людина для неї. Атеїстичний екзистенціалізм керується таким міркуваннями: Бога немає, отже людині все дозволяється.

Людське буття, згідно екзистенціалістів,- це дуже унікальна реальність, до якої не можуть бути застосовані ніякі виміри причинно-наслідкових зв'язків, і де ніщо зовнішнє не владне над людиною. Вона є причиною самої себе. Відстоюючи свободу людини, екзистенціалісти пов'язують її з повною відповідальністю людини як особистості за свою екзистенцію. "Ніхто не може померти замість іншого'', - говорив Сартр.

Альберт Камю - французький письменник, драматург актор, один із засновників "атеїстичного екзистенціалізму".Філософські погляди А.Камю знайшли реалізацію у його літературній творчості "Чужий" "Калігула", "Чума", "Праведники".

Основні філософські твори А.Камю "Міф про Сізіфа", "Есе про абсурд", "Бунтівник" присвячені розробці філософії естетики "абсурду" й бунту" останні він видає за універсальні людські цінності.

В умовах краху класичних моральних цінностей європейців, Камю доходить висновку про кризу релігійної традиції, "про смерть Бога в XX ст. " і марність сподівань людини утвердитися на цій безбожній, грішній землі, у світі, де вмерла релігійна надія, закономірно виникає питання, як жити без вищого смислу і без благодаті? Першою ознакою абсурдності є безглуздість початку життя. вникає питання, : "Для чого все це? ". До абсурду нас приводить бунт плоті, який виникає внаслідок усвідомлення людиною часу як свого власного заклятого ворога, розуміння того, що жити майбутнім, мрії про завтрашній день є абсурдними, оскільки кінець-кінцем людину чекає смерть.

На думку А.Камю, досвід людського існування, котре неминуче завершується смертю, приводить людину до "абсурду". Та ця істина не повинна роззброювати людину, а, навпаки, пробуджувати в її душі мужність, спонукати її жити всупереч вселенському "хаосу", долаючи будь-які негоди.