4. Проблематизація і критика як форми філософських міркувань. Характеристика філософських традицій та основних періодів історії філософії. Поняття «культури мислення».

Проблематизация – многомерность восприятия явлений. Всегда несет элемент сомнения.

Критика – метод свободного мышления. Главный принцип критики – мысль должна быть свободной. Мысль не должна быть скованна (Кант). Догматика противоположна критике. Догматизация – отказ от критического взгляда на бытие, от критического взгляда в познании. Она принимает стереотипы, навязанное, отсутствие проблематизации. Свои осн. принципы критика стремится противопоставить традиционным философским позициям: в противоположность скептицизму и догматизму выдвигается принцип фаллибилизма — признание принципиальной гипотетичности любого научного знания; в противоположность стремлению оправдать и обосновать формальную истинность научного знания формулируется идея методологического рационализма — возможности определить на основании критического рассмотрения, в какой степени те или иные гипотезы более предпочтительны по сравнению с др.

Традиция (лат. - передача, предание) - вовлеченность человека в некоторый опыт, коллективный ораз деятельности. Освоение мира по известным, заданным схемам и нормам, к-рые сформировались до него. Воспроизведение того, что уже есть.

Традиция – преемственность знаний и методов исследования.

Важнейшая х-ка – самоотверженность.

«+»: традиционное поведение защищает человека. Меньше делаем ошибок.

«-»: лишает человека личной славы, личной судьбы.

Философские традиции в зависимости от :

1) философского направления (эмпиризм, рационализм, иррационализм);

2) способа систематизации философского знания (классическая, неклассическая, постклассическая);

3) от исторической эпохи (античная, средневековая…).

История философии (4 этапа):

1) 7 ст. до н.э. – 17 ст.

примат мира по отношению к человеку.

2) 17 ст.

мир произведен от человека.

3) конец 18 ст. – 1 пол. 19 ст.

Отрицание отрицание. Тезис – антитезис. Не человек сам по себе, не мир сам по себе. Не человек, а целое есть основанием человеческого бытия. Взаимосвязь.

4) 2 пол. 19 ст. – 20 ст.

Философия существования (экзистенциальная), плюрализм течений современной философии.

Розглядаючи питання про періодизацію історії філософії, слід звернути увагу на принципи її періодизації, основу яких становить розуміння того, що єдиний історико-філософський процес водночас поєднує в собі різноманітні вчення, школи, напрями, відмінність між якими визначається такими основними чинниками:

1. ступінь розвитку продуктивних сил, зрілість суспільних відносин;

2. ступінь розвитку загальної культури і науки;

3. світоглядні умови та філософські джерела.

Вивчаючи історію філософії, звертаємо увагу на те, що її періодизація в цілому збігається з періодизацією загальної історії, але кожний історичний тип філософії не є прямим відображенням історії, історичного періоду, а виступає результатом її осмислення, у якому значну роль відіграють попередні філософські вчення. Кожний історичний етап у розвитку філософії має свої особливості, і ці особливості випливають із вирішення головних проблем, які постають перед філософами того чи іншого періоду, а саме: проблеми буття, пізнання, людини, її місця і ролі у суспільному житті, чому і як розвивається суспільство, природа, ставлення до природи тощо.

Такий проблемний аналіз якраз і допоможе визначити історичні типи та своєрідність філософської думки різних народів у різні періоди історії.

Історичні типи філософії

Історичні типи філософії такі:

1. Філософія Стародавнього Сходу. Філософія античності.

2. Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження.

3. Філософія Нового часу та Просвітництва.

4. Класична німецька філософія.

5. Сучасна світова філософія (позитивізм, екзистенціалізм, психоаналіз, марксизм та ін.).

6. Філософська думка в Україні.

Особенности культуры философского мышления:

1) осознанное отношение к процессу размышления; любое явление есть многомерным;

2) умение видеть проблему;

3) рациональное разрешение проблемной ситуации.

Показатель культуры ума – умение выдерживать напряжение противоречия. Культура философского мышления предполагает знание традиций, наличие способности к суждениям, умение доказывать, опровергать, систематизировать, анализировать.