35. Соціально-філософські погляди і.Я. Франка.

У рамках натуралістичного-позитивістських і соціалістичних формулює свою філософську позицію видатний український мислитель, поет, драматург, вчений, політичний діяч І.Франко. (1856-1916).

Дрогобич. Гімнзія - ф. Ф-т Львівського унів-ту - Чернівецький ун-т - 1893 - Відень у Віденьському у-ті захистив докт. дис. з філ. Був обраний почесним проіфесором Харків. у-ту.

З т.з. світогляду - філософський реалізм,. визнавав існування матерії і можливості її пізнання. Матерія - начало, дух - вторинний. Людина - вершина розвитку природи. Як вчений відстоював наукове пізнання віту -розкриття законів і сил природи. Предметом пізнання є природа в широкому розумінні. Пізнання здійснюється через почуття, емоції, розум. Запропонував концепцію науки: природничі (фіз., біол., матем. та ін.), антропологічні (психологія, педагогіка, антропологія, історія, етика).Вклад в розвиток етики як ф. науки. Розглядав етику як найвищу науку, що покликана формувати етичний ідеал людини. Етика - це та наука, відрізняє людину від тварин. Розробляв естетику -науку про прекрасне. Мистецтво повинне відображати перш за все життя народу, принцип народності, ідейності.

У радянській літературі знаходимо твердження про матеріалістичній (і атеїстичний) характер франкового світогляду, про його нібито надзвичайну близькість до марксизму. Франко шанував Маркса як мислителя (головним чином як вченого-економіста) і переклав укр. мовою кілька марксистських праць (розділи з “Капіталу”, деяки тексти Енгельса). Проте марксистом Франко не був, не приймаючи ідеї диктатури пролетаріату й не погоджуючись з марксистським тлумаченням національного питання, як нібито другорядного соціально-класового підпорядкованого останньому.

Соціалістичні переконання Франка базуються на загально-людських, а не класових цінностях. Майбутній соціалістичний лад уявлявся Франкові як вільна федерація общин, в яких реалізується принцип найширшого самоуправління. Держава “не може мати місця” в соціалістичному суспільстві, оскільки її існування неодмінно має відродити нерівність і призвести до “всевладдя керманичів”. Шлях до соціалізму – “народне відродження”, засобами якого мають бути культурницька робота, спрямована на підвищення національної самосвідомості народу, та широка освітянська діяльність, що передбачає “плекання мови, письменництва, народної освіти”.

Не приймаючи марксизм, Франко мав на увазі насамперед російський його варіант, оскільки той “виступає проти національного українського руху”. Соціалістичні погляди Франка базувалися, головним чином, на етичному підгрунті, оскільки саме етика вчить людину бути людиною, веде до “узгодженної праці всіх людей”. У подібного роду “етизації” соціалізму Франком і багатьма іншими укр-ми соціалістами знову проглядають специфічні риси урк.-го світоглядного менталітету і водночас близькість до евроейського типу соціалістичної думки.

Проте загальна філософська позиція Франка досить істотньо відхиляється від екзистенціонального спрямування укр-ої світоглядної ментальності. Франко вважає, що в основі розвитку людського суспільства лежать “загальні закони еволюції в органічній природі”. Франко насамперед раціоналіст і скептично ставиться до мислителів і раціонального спрямування. Франко – мислитель позитивістського плану (подекуди навіть натуралістичного).

Вклад в соціальну ф. - розробив свою концепцію поступу - поступального руху історії. В основі - не тільки еономічні фактори (поділ праці, а й антропологічні і духовнц чинники). Поступ (прогрес) - явище багатовимірне, а тому поділ праці, в купі з дух. Чинниками і складають основу поступального руху історії.

Найбільш яскравим свідоцтвом його поглядів є праця "Що таке поступ". (поступ - прогрес) Поступ за ним означає, що все змінюється, але на краще чи ні? Не весь людський рід разом поступає наперед, поступ йде хвилями, йде з однієї країни до іншої. Є дикі та цивілізовані люди, головна різниця між ними - поділ праці (дика людина робить все без чого не може обійтися, і не робить того, без чого може), потім - поділ на верстви (розвиток держави та громади), прискорення та вдосконалення праці. Виникає нерівність. Хто щасливіший - дикун чи цивілізована істота? Навіщо потрібен поступ, який йде такими плутаними дорогами. Франко розглядає погляди інших мислителів на нерівність між людьми та поступ:

Л. Толстой - не противитися злу, раніше рівності також не було, людина жила в жаху перед природою;

Дарвін - витоком поступу вважає боротьбу за існування (Франко заперечує: в тваринному світі поступ наступає там де є здруження звірів, в людському суспільстві - перемагає людяність)

Анархісти - ядром поступу вважають владу однієї людини над іншою, влада робить людей жорстокими, обмежує свободи, викликає нерівність, тому має бути безвладдя (Франко каже , що держави мають існувати, оскільки людина - громадський звір і має віддавати частину своїх прав громаді; ідеал, якщо держава тримається силою спільних інтересів громадян)

Комуністи - виступають за поділ власності, власність - причина зла, надлишок плодів людської праці є причиною поступу, для справедливості треба, щоб спільній праці людей відповідало ї спільне вживання (але Франко каже, що існують певні межі спільності до предметів людського вжитку і до спільної праці кожна людина додає своє)

Соціалісти - виступають за те, що повна спільність неможлива, отже треба завести спільність там де вона потрібна - спільною має бути власність на знаряддя праці, тоді буде достаток та рівномірний поступ. Отже, поступ в тому, щоб справедливо розподіляти багатства та використовувати дари природи та техніки. (Але, зауважує Франко, зростання багатства, науки, техніки не можуть дати щастя).

Тому основна підвалина поступу - любов до інших людей, родини, громади, народу. Раю та щастя людина не досягне, але має намагатися. Сили поступу за Франко - перша - голод - матеріальні та духовні потреби людини, друга - любов - чуття, що зроджує людину з іншими людьми. Рухом поступу людина керувати не може, оскільки людський розум не є силою поступу. В літературній спадщині Франка по - філософськи звучать теми праці та трудової моралі. Праця - це єдине, що може творити людську душу, вселяти в неї почуття гідності, надавати сенс людському існуванню.

В праці живе громадська свідомість. Крім праці існує внутрішнє благо людини, духовне та матеріальні блага. Найбільшою цінністю на землі є правдива людина, носій духу, духовний світ - найдорожче надбання людини. Людина носить вічність в своїй уяві. В своїх художніх творах Франко відбив боротьбу народу з пригноблювачами, відображає народ як рушійну силу історії, створює образ суспільства в різних його прошарках та моментах. Великими є його заслуги як історика та теоретика літератури, фольклориста, економіста, історика, етнографа.