
- •Агацці е. Людина як предмет філософії.
- •2.Специфіка філософських питань та структура філософського знання
- •3. Поняття світогляду та його історичні форми . Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4. Проблематизація і критика як форми філософських міркувань. Характеристика філософських традицій та основних періодів історії філософії. Поняття «культури мислення».
- •5. Деятельность(д) как способ бытия человека.
- •4.Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян
- •7. Історичні умови становлення та характерні риси релігійного типу світосприйняття.Філософія і релігія:особливості розв'язання основного питання світогляду.
- •8. Світогляд і наука:проблема природи науки.Наука як пізнавальна система, як соціальний інститут і як феномен культури. Поняття етосу науки.
- •9. Фiлософська свiдомiсть антиної епохи: основнi риси свiтосприйняття та фiлософiї, Характеристика основних перiодiв розвитку антиної фiлософiї
- •10. Натурфiлософiя. Основнi проблеми фiлософiъ досократикiв.
- •11. Софiсти I Сократ. Метод Сократа.
- •12 Фiлософiя Платона: теорiя iдей, пiзнання,соально-полiтинi погляди. Аналшз проблематики праi Платона Держава
- •13. Лософія Арістотеля: основні ідеї та критика теорїї їдей Платона. Характеристика праці Аристотеля "Політика"
- •14. Сократина школа кiнiкiв
- •15. Школи еллiнiстино-римської фiлософїї: епїкурейї, стоїки. Скептики
- •16 Давньоiндiйська фiлосфiя: брахманiзм, буддизм, iндуiзм.
- •17. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство. Порівняльний аналіз західної та східної філософських традицій.
- •18. Теоцентризм як тип духовності середньовічної людини. Етапи розвитку релігійної філософії в епоху становлення християнства і середні віки (патристика, схоластика). Напрямки схоластичної філософії.
- •19. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення Християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського “Слово про закон і благодать”
- •20. Релігійні течії в західній філософії хх ст.: неотомізм, тейярдизм, сучасний філософський протестантизм, персоналізм.
- •23. Особливості культури та філософії доби європейського Відродження:гуманізм, антропоцентризм, пантеїзм, натуралізм.Ренесансний гуманізм та утопія.
- •24. Философия истории и политики в сочинении н.Макиавелли «Государь».
- •25.Особливості філософії та культури Нового часу (аналіз в контексті праці м.ХАйдеггера “Час картини світу)
- •26 .Проблема методу пізнання в філософії Нового часу (бекон, Деекарт)Характеристика раціоналізму та емпіризму.
- •27.Філософія людини в “ренесансній” та “новочасній” традиціях: аналіз в контексті робіт м.Монтеня “Досліди” та б.Паскаля “Думки”
- •28. Філософія Просвітництва: погляди на людину, суспільство, релігію, природу. Аналіз проблематики праці ш.Монтеск’є “Про дух законів”
- •Філософія і.Канта: теорія пізнання, вчення про антиномії, етика.
- •18. Філософія л.Феєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію
- •32. Філософія Маркса: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику.
- •33.Філософія в Києво-Могилянській академії:характеристика основних ідей професорів Академії.
- •34. Основні теми філософських пошуків г.С. Сковороди. Аналіз роботи: Кольцо; Разговор п’яти путников о истинном щастии в жизни.
- •35. Соціально-філософські погляди і.Я. Франка.
- •36 Метафізика волі а. Шопенгауера.
- •З7 Кьєркегор про характкер їстини
- •38. Нїгїлїзм ф. Нїше Антихристиянин
- •39. Характеристики класичної та некласичної традицій в філософії.»Постмодерністський поворот» в культурі хХст.Філософський модерн та постмодерн.
- •40. Антропологічний рнесанс у філософській думці хх ст.
- •41.Людське існування як фундаментальні проблема екзистенціальної філософії: основні представни ки, школи та проблеми
- •42. Аналіз проблематики акзистенціальної філософії за працями ж-п.Сартр “екзистенціалізм – це гуманізм”, а.Камю “Міф про Сізіфа”.
- •40. Філософська антропологія як течія західної філ хх ст.. Розвиток антропол концпц (Шелер, Плесснер, Гелен, Кассірер)
- •41. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії
- •42. Аналіз проблематики екзистенц філософії за працями
- •43. Герменевтика проблема інтерпретації та розуміння. Герм коло.
- •Основные черты традиции
- •45. Проблема буття та субстанції в історії філософії. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •46. Матерія, еволюція уявлень. Атрибути матерії.
- •47. Диалектика: ее сущность и основные исторические формы. Понятие закона. Категории «закон и хаос».
- •48. Философские категории: практическая природа и культурно-историческое содержание.
- •49.Характеристика діалектичних законів
- •50. Аналіз категорій сутність і явище, форма і зміст, структура і елемент в науковому пізнанні та діяльності. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання.
- •51. Принцип детермінізму і індетермінізму.
- •52. Теорія пізнання (епістемологія, гносеологія): загальна характеристика, основні категорії та проблеми. Класичні та некласичні теорії пізнання.
- •Эволюционная эпистемология.
- •53. Проблема познания в философии. Субъект и объект познания.
- •54. Истина как гносеологич. И культурологич. Категория. Концепция истины. Истина как процесс.
- •55.Чуттєве і раціональне в свідомості і в пізнанні.Сенсуалізм та раціоналізм.Емпіризм, апріоризм та теоретизм як концепції епістемології та методології науки.
- •56.Теоретичний рівень наукового пізнання:форми та методи.Теорія і факти.Структура наукової теорії та її функції.Проблема, ідея, концепція, теорія в соціогуманітарних науках.
- •62. Свідомість як проблема філософії: свідомість як ідеальна реальність та суспільний феномен. Свідомість і мова.
- •63. Свідоме, несвідоме, підсвідоме: психоаналітичні та феноменологічні підходи до аналізу свідомості.
- •64. Проблема свободи в історії філ. Аналіз концептуальних підходів. Соціальний смисл свободи як принципу людського буття і здатності вибору.
- •66. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль и право.
- •67. Мистецтво як відтворення дійсності у її можливостях. Принцип краси.
- •68. Понятие культуры. Культура как реализация творческих сил человека (гуманизма). Культура и цивилизация. Массовая культура.
- •70. Проблема сенса и направленности истории. Конепїї
- •72. Політики і Політична організація суспільства. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •73. Проблема суб’єктів в історії: особа, народні маси, класи, нації. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •74. Держава як організація суспільства та основний показник типу суспільного ладу. Генезис держави, типи правління форми та функції.
- •75.Гражданское общество и государство....
- •76. Право і правосвідомість. Ідея правової держави та проблема прав людини у філософії права „новочасної” та сучасної доби. Право і закон. Право і справедливість.
- •77. Социальн. Структура с соц. Отношения. Роль интеллигенции. Проблема формирования национальной элиты.
- •78.Феномен сучасної глобалізації та глобальні проблеми сучасності: їх генеза та пошуки розв’язку.Прогнози та перспективи розвитку сучасної цивілізації.
34. Основні теми філософських пошуків г.С. Сковороди. Аналіз роботи: Кольцо; Разговор п’яти путников о истинном щастии в жизни.
Сковорода (1722-1794)- відомий український письменник, філософ, який здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Вважав, що предметом філософії повинна стати жива людина з її земними справами, її думками і почуттями. У своїх творах Сковорода досліджує філософію життя, моральні проблеми, проблему людського щастя. Людське щастя, за Сковородою, не тільки у духовних шуканнях, не тільки у сердечній радості, а й у праці (у спорідненій праці).Сковорода вказує, що здібності дає людині Бог, що цаство Боже всередині людини. Прислухаючись до цього внутрішнього голосу, людина має обрати собі заняття не тільки не шкідливе для суспільства, а й таке, яке приносить їй внутрішне задоволення і душевний спокій.Таки чином філософ наполягає на тому, що життя людини має бути радісним, і зробити його може таким тільки вона сама. Щастя є простим і за змістом і за формою. На підставі такого розуміння щастя Сковорода проповідував простоту життя , бідність (але це був не аскетзм , а розумна достатність), вдоволення, яке пов`язане зі спілкуванням людини з природою.
Головним у людини є серце. Люди різні у світі, але рівні перед Богом. Сковорода закликає: «Пізнай себе, поглянь у самого себе!». У пізнанні самої людини Сковорода бачив ключ до пізнання природи і суспільного розвитку.
Сковорода визнавав об'єктивність існуючого світу, він також вважав, що основою всього існуючого є матерія. Поряд з цим він висунув теорію бога-творця, який є внутрішньою пружиною всесвіту. Він створив теорії "двох натур" та «трьох світів», які були спрямовані на те, щоб довести єдність, цілісність природи.Він розрізняв світ, в якому ми живемо (макрокосм ), світ людини (мікрокосм), та світ біблійний. Роз"яснюючи зміст теорії «двох натур», Сковорода писав, що "натура" це є "природа або єство". Крім "видимої", тобто чуттєво сприйманої натури, існує натура "невидима", яку не можна сприйняти за допомогою чуттів. Ця натура також вічна як натура видима. Невидима натура є духовна, нематеріальна сила. Вона є визначальною по відношенню до видимої натури, природи. Бога він розглядає як духовне начало, яке розчинене у природі, бог присутній у всіх речах природи і є їх внутрішньою сутністю. Сковородою Бог і прирда – єдине ціле. Це дві натури одного Всесвіту. Матеріальне змінюється, людина сприймає його органами відчуттів. Сама по собі фізична натура – «мертва стихія», вона піддається руйнуванню і переходить з одного стану в інший. Таким чином, Сковорода близько підходить до поняття про незнищуваність матерії, неперервність її руху.
Сковорода визнавав пізнаваність світу, прагнення людини до істини, до розкриття таємниць світу він вважав однією з головних рис людського єства. Він вважав, що вихідним началом у процесі пізнання навколишнього світу повинна стати сама людина, а її розум - основним знаряддям пізнання. Виходячи із того, щолюдина є ключем до розгадки таємниці світобудови, він твердив, що шлях пізнання зовнішнього світу лежить через самопізнання. Самопізнання і пізнання є не ніщо інше, як Богопізнання.Сковорода вважав, що людина щаслива, коли пізнає істину, а це можливе, лише пізнавши себе. Наука про щастя - є найголовнішою, а ця наука є Біблія, яка є джерелом пізнання людиною себе і світу. У своїх творах Г.Сковорода дуже часто звертається до біблії, цитує її.
Людину Сковорода поділяв на дві частини: на внутрішню та зовнішню. Всі характеристики зовнішньої людини визначаються формою її існування- земним буттям. Саме це земне буття і є головним іспитом людини на її життєвому шляху та в пізнанні істини. Процес самопізнання, на думку Сковороди, триступеневий: 1) пізнання себе як самосущого, як самовласного буття; 2)пізнання себе як суспільної істоти; 3)пізнання себе як буття, що створене за образом та подобою Божою. Філософ передбачав відкриття людиною в собі глибинних внутрішніх духовних джерел, які дають змогу людині стати чистішою, кращою, змінити своє власне земне життя відповідно до духовного.
Важливе місце у творчості Сковороди займають проблеми-етики. В етиці Г. Сковороди знайшли відображення загальнолюдські норми поведінки людей, до склалися протягом століть, а також прогресивні традиції українського народу. Основоположним принципом етики Сковороди є працелюбність. Основою ж поведінки розумної людини повинна бути завжди поміркованість та знання міри у всьому. Для свого часу вчення Сковороди мало прогресивний характер.
1794 – помер. На могилі: «Світ ловив мене та не впіймав», що визначають розуміння сенсу життя і спрямування філософії великого мислителя. Філософія серця продовжена у філософських поглядах Гоголя, Юркевича.
Цикл діалогів («Діалог или разглагол о древнім мире», «Разговор пяти путником о истинном щастіи в жизни», «Кольцо») присвячується аналізові проблеми щастя. Йдеться мова про те, що ми не розуміємо, що таке щастя і в чому воно полягає. Пошуки щастя. Притча про двох братів: сліпого та без ніг.