2. Становлення національних військово-повітряних сил в добу Центральної Ради

В останнi роки, особливо пiсля розпаду СРСР i здобуття Україною незалежностi, рiзко зрiс iнтерес до iсторiї України у цiлому, i зокрема - до iсторiї її збройних формувань. Особливо цiкавим в цьому вiдношеннi є перiод 1917-1920 рр. - час нацiонально-визвольної боротьби українського народу за встановлення державностi. Саме в цей час виникають першi регулярнi українськi вiйськовi формування рiзних родiв зброї. Процес утворення українських Збройних сил в даний перiод не можна оцiнювати однозначно - були в ньому i позитивнi моменти, i численi недолiки, якi, в кiнцевому пiдсумку, стали однiєю з причин воєнної поразки українських держав i втрати ними незалежностi. Об'єктивне вивчення iсторiї українських Збройних сил перiоду 1917-1920 рр. та належна оцiнка їх ролi у визвольнiй боротьбi українського народу є одним iз важливих завдань, що постали зараз перед вiтчизняними iсториками.

На протязі 1917-1920 рр. в Україні існувало ряд національних державних утворень - Українська Народна Республіка доби Центральної Ради, Українська Держава гетьмана П. Скоропадського, Українська Народна Республіка доби Директорії, Західно-Українська Народна Республіка. Кожне із цих державних утворень мало власні Збройні сили, більшою чи меншою мірою чисельні і боєздатні. Саме Збройні сили були на всіх етапах національно-визвольного руху вказаного періоду вирішальним фактором існування української державності, оскільки на кожному з цих етапів незалежність України доводилось захищати із зброєю в руках від чужоземних зазіхань.

Харктерною рисою історії України періоду 1917-1920 рр. було те, що в цей час паралельно протікали два взаємопов’язаних процеси - державотворення і становлення національних Збройних сил. Збройні формування стали одним з головних чинників, що зумовили появу Української Народної Республіки в 1917 році, а недостатня увага з боку Центральної Ради до створення боєздатної армії призвела до відчутних поразок у війні з більшовиками, і, в кінцевому підсумку, - до падіння УНР. За часів гетьмана П. Скоропадського відбувалась планомірна розбудова Збройних сил України, однак цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних причин не дозволив перетворити їх у реальну силу, здатну захистити державність. За часів Директорії УНР національні Збройні сили стали взагалі єдиним фактором, який забезпечував існування української державності. Це ж саме стосується і Західно-Української Народної Республіки. Від самого виникнення ЗУНР у листопаді 1918 року її існування перед обличчям польської загрози підтримувалось завдяки Збройним силам - Українській Галицькій Армії.

Становлення Збройних сил України перiоду 1917-1920 рр. відбувалось з урахуванням національних військових традицій і на основі досвіду Першої світової війни. Ця війна увійшла в історію людства як перша війна моторів, у якій в небачених досі масштабах використовувались новітні технічні винаходи - автомобілі, танки, літаки, засоби радіозв’язку тощо. В арміях воюючих держав поряд iз традицiйними родами зброї, - такими, як пiхота, кавалерiя чи артилерiя, - з’являються і нові роди, в тому числі і авіація. Так само і в Збройних силах України перiоду 1917-1920 рр. iснували новi роди зброї, покликанi до життя Першою свiтовою вiйною. Серед них помiтне мiсце належить вiйськово-повiтряним силам. Вiйськово-повiтрянi (авiацiйнi та повiтроплавнi) формування iснували в структурi українських Збройних сил на всiх етапах нацiонально-визвольної боротьби даного перiоду i взяли посильну участь в цiй боротьбi. Однак протягом десятиліть сам факт існування військово-повітряних сил незалежної України замовчувався радянською офіційною історіографією. Незважаючи на значну активізацію досліджень української військової історії, досі не створено цілісної картини розбудови і бойового шляху військово-повітряних сил України періоду 1917-1920 рр. Розв’язання цього завдання є дуже актуальним і, безумовно, сприятиме утвердженню історичної правди про національно-визвольну боротьбу українського народу в період 1917-1920 рр.