
- •1. База для формування військово-повітряних сил України
- •Початок Повітряних Сил України
- •2. Становлення національних військово-повітряних сил в добу Центральної Ради
- •3. Військово-повітряні сили Української Держави гетьмана п. Скоропадського
- •4. Військово-повітряні сили Директорії унр та Галицької армії
- •Висновок
- •Список використаної літератури
Національний Авіаційний Університет
Кафедра Біотехнології
Реферат
з історії України на тему:
« Біла авіація в роки громадянської війни»
Виконав
Студент 103 ІЕБ
Совик Олексій
Київ 2014
Зміст
Вступ
1. База для формування військово-повітряних сил України
2. Становлення національних військово-повітряних сил в добу Центральної Ради
3. Військово-повітряні сили Української Держави гетьмана П. Скоропадського
4. Військово-повітряні сили Директорії УНР та Галицької армії
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Бі́ла а́рмія, Білий рух (також «Біла гвардія», «Біла справа», «Білогвардійці») (рос. Бе́лое движе́ние Бе́лое движе́ние (також називали ся «Белое дело», «Белая идея») — військово-політичний рух різнорідних в політичному відношенні сил, сформований в ході Громадянської війни 1917–1923 років в Росії з метою повалення радянської влади. Включало в себе представників як поміркованих соціалістів і республіканців, так і монархістів, об'єднаних проти більшовицької ідеології, які діяли на основі принципу «Великої, Єдиної і неподільної Росії» (рос. Великая, Единая и Неделимая Россия) Росія єдина, велика і неподільна.
Білий рух (рос. Бе́лое движе́ние) — загальна назва російського патріотичного руху, організацій і військових формувань, які воювали проти більшовиків та їх найманців у роки Громадянської війни в Росії.
1. База для формування військово-повітряних сил України
Історія світової авіації та ракетобудування тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудованим ними літальним апаратам. Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли "приборкати" пострах перших авіаторів - штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.
У 1914-1917 роках було розроблено та застосовано на практиці при організації прикриття з повітря важливих пунктів Одеського військового округу (Одеса, Миколаїв, Херсон тощо) основні оперативно-тактичні принципи протиповітряної оборони тилових об'єктів. У середині 1915 року створено службу повітряного (візуального) спостереження, сповіщення та зв’язку - ВССЗ, яка мала завдання виявлення літальних апаратів противника, спостереження за їх діями і сповіщення сил і засобів повітряної оборони про їх появу.
У 1916 році в Одесі створювалися штаб та підрозділи повітряної оборони. В їх складі на початку 1917 р. нараховувалось вісімнадцять протилітакових батарей, чотири авіазагони, дві роти спостерігачів, чотири прожекторних роти і телефонно-телеграфна команда.
Початок Повітряних Сил України
Історія Повітряних Сил України розпочинається від часів Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах наприкінці березня 1918 року було створено Запорізьку повітроплавну ескадру. Вона увійшла до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об'єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу "Ілля Муромець". Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 року до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західно - Української Народної Республіки, увійшла перша "літунська сотня", а потім був створений і "літунський полк", який нараховував 40 літаків різних типів.
У роки воєнної реформи, 1924-1925 р.р., почалось удосконалення засобів і систем протиповітряної оборони. Були побудовані та випробувані перші літаки-винищувачі І-1.
На території України у великих промислових центрах дислокувались авіабригади: 50-а - в Києві, 25-а - в Запоріжжі, 36-а - в Житомирі, 7-а - в Кіровограді, а також школи льотчиків в Луганську, Севастополі (Кача), Харкові та інших містах.
У загальній системі протиповітряної оборони було задіяно авіацію, зенітну артилерію, інші роди військ.
15 лютого 1929 року у відповідності з директивою штабу Українського військового округу створюється протиповітряна оборона м. Києва.
На початку Великої Вітчизняної війни протиповітряна оборона на території України була складовою частиною загального плану побудови протиповітряної оборони держави та представляла собою струнку систему.
Станом на червень 1941 року на території України було розгорнуто три зони ППО: Київська, Південна та Харківська.
Керівництво протиповітряною обороною здійснювалось командувачами військами військових округів через командувачів зонами ППО, які були їх заступниками.