Висновки

Теорії, розроблені Франкфуртською школою, наклали вирішальний відбиток на всю сучасну ліворадикальну думку, можна навіть сказати, стали її ідейною основою. Більше того, без хоча б самого загального уявлення про концепції цієї філософської течії неможливо зрозуміти історію сучасного Заходу, коло питань і проблем, що цікавило мислячих людей протягом ХХ століття і цікавить їх і досі.

Представники Франкфуртської школи розвивали ідеї своїх попередників, а саме К. Маркса, Г. Зіммеля, Гегеля, М. Вебера та інших соціологів. Франкфуртці вивчали і усучаснювали різні теми, які вивчали їх попередники. Йдеться про такі теми, як відчуження, тоталітарність, одномірність людини в експлуататорському світі, панування технократії, екологічні проблеми[11].

Підсумовуючи особливості становлення та розвитку Франкфуртської школи, можна зауважити наступне: там, де Маркс каже: «Це – історичний матеріалізм, і він є тим, чим є», Франкфуртська школа пояснює: «Це – історичний матеріалізм, і ось те, що в ньому правильно, ось – те, що невірно, а ось – як саме він працює» [13]. Представники Франкфуртської школи розвивали різні ідеї і швидко розвивалися в цьому плані, тому що їх ідеї були досить актуальними та добре відображали суспільство західного типу. В розвитку школи виділяють три етапи або періоди: європейський, американський та західнонімецький. Кожен з цих періодів є важливим у розвитку школи, тому що кожен з них приніс нові ідеї та концепції. Які зробили Франкфуртську школу досить відомою.

У результаті здійсненого аналізу теорії розвиненого індустріального суспільства в М. Хоркхаймера й Т. Адорно з'являється наступне. Це індустріальне суспільство в буквальному значенні слова, його економіка представляє собою високо розвинену автоматизовану систему виробництва товарів. При цьому наука й техніка визначають не тільки виробничу, але й соціальну, політичну й культурну сферу, виробляючи відповідні технології ухвалення рішення й дії й сплавляючи ці сфери в єдиний тоталітарний універсум.

Розвинене індустріальне суспільство - це капіталістичне суспільство із властивими йому формами власності, насильства й експлуатації. Однак це суспільство, у якому виникає нова соціальна структура, сформована через протистояння одиничної людини тотальному соціальному цілому. Два фактори – вплив, техніки й технології на індивіда, з одного боку, і втрата індивідом щирих типів солідарності, з іншого боку - перетворюють його в самотню й ізольовану людину маси. Саме це явище, а також специфічна форма індустрії культури, у яку вилилася культура, і дозволяє говорити про пізнє індустріальне суспільство ще і як про масове суспільство.

На відміну від Маркса, Маркузе не вірить у вирішальну роль робочого класу, вважаючи, що суспільство споживання розбестило всіх. У його книзі «Одновимірна людина» для нього немає героїв. Всі люди зомбовані, ніхто не діє з власної волі. На Заході людина одновимірна, оскільки нею постійно маніпулюють. Замість комунізму вийшло одновимірне суспільство. Система, що існує за рахунок гіпнозу засобами масової інформації, які впроваджують в кожну індивідуальну свідомість хибні потреби та культ споживання. Революційна роль перейшла до маргіналів і представників авангардного мистецтва. Єдине, що вони можуть протиставити Системі – це Велику Відмову, тотальне неприйняття системи та її рішень.

Концепцію «авторитарної особистості» розвивали практично всі представники Франкфуртської школи та інші соціологи, які не входили до даної школи. Поняття «авторитарна особистість» характеризується покірністю, владою над собою, визнання певного лідера та відсутність власних думок у сфері управління. Особливу увагу даному типу особистості приділив Г. Маркузе у своїй праці «Авторитарна особистість», в якій він описав даний тип як такий, що формується за умов «розвиненої демократії» та існує в свідомості людини.