1.Повторення і узагальнення пройденого на уроці, в кінці вивчення теми. Види перевірки.

Повторення – повернення до вивченого або відтворення життєвого досвіду. Повторення зумовлене необхідністю: активізації розумової д-сті, актуалізації опорних знань, закріпленню засвоєних знань, поглибленню і удосконаленню, діагностуванню та корегуванню, перевірки і контролю. А також невеликою к-стю годин на тиждень (1-2 кл. – 2 год., 3-4 кл. – 1 год), великим об’ємом матеріалу, кожного уроку нова тема. Види повторення: 1. Вступні, 2. Удосконалювальне(поглиблю вальне, корегувальне, тренувальне, узагальнювальне), 3. Поточнювальне(пояснювальне, супровідьне), 4. Закріплювальне. Повторення здійснюється практично на всіх етапах уроку, тому вчителю потрібно знати види потворення, цілі та зміст кожного ж них. Перевірка – це організоване навчально пізнавальна д-сті учнів і керування нею вчителем. Змістом її є контроль і оцінювання. Ф-ції контролю: мотиваційна, прогностична, корегувальна, стимулююча, навчально-перевірювальна, розвивальна, виховна. Види контролю: поточний(протягом уроку), періодичний(самостійна, тестова робота), тематичний(враховуються всі оцінки), семестрова(двічі на рік), річний, ДПА(4 клас). Усний контроль: фронтальна та індивідуальна бесіда, індивідуальна розповідь, дослід(перевірка знань властивостей предметів), практична робота. Письмовий контроль: природничий диктант – речення не питальні, дає можливість перевірити сформовані поняття, розуміння причинно-наслідкових зв’язків, та уміння застосовувати набуті знання., картографічний диктант, цифровий диктант, тестова робота, робота за картками, робота на контурній карті. Узагальнення є розумовим об'єднанням об'єктів і явиш за істотними ознаками. У дидактиці розрізняють кілька його видів. Найпростішим є первинне узагальнення, яке здійснюється під час сприймання (безпосереднього чи опосередкованого) та усвідо¬млення сприйнятого змісту, в результаті чого формуються уявлення. У процесі осмислення суті сприйнятих об'єктів відбувається поняттєве (локальне) узагальнення, яке призводить до утворений окремих понять. Поняття перебувають у певних взаємозв'язках і відносинах, оскільки відображають суть реальних предметів та явиш, між якими зв'язки і Відносини об'єктивно існують. Тому необхідне міжпоняттєве узагаль¬нення, яке полягає у визначенні загальних та істотних ознак і властиво¬стей понять, що вивчаються в процесі переходу від менш загальних до більш загальних понять, в об'єднанні засвоєних понять у систему, в розкритті зв'язків і відносин між елементами цієї системи, в розташу¬ванні 2.Методика використання аудіовізуальних засобів наочності на уроках природознавства

Використання екранних засобів навчання потребує від учителя ретельної підготовки до уроку. Вчитель намічає мету уроку і для досягнення її добирає потрібні екранні засоби.Вибравши потрібні екранні наочні посібники, учитель повинен спочатку сам переглянути й ознайомитися із змістом, визначити час демонстрування на уроці, продумати запитання для учнів, на які діти повинні відповісти після перегляду кіно-, діафільму або діапозитивів. Учитель добирає й інші, додаткові наочні посібники – натуральні об’єкти, карти, картини, таблиці, чучела, гербарії, колекції. Тільки після цього складає план- конспект уроку з урахуванням унаочнення. Використовувати екранні наочні посібники як при повторенні й закріпленні, так і при вивченні нового матеріалу. Слід зазначити, що при вивченні нового матеріалу краще використовувати кінофільми, а при повторенні – діафільми.АУДІОВІЗУАЛЬНІ ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ бувають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзапи¬си, магнітофонні записи) і статичні (діафільми, діапозитиви, транспа¬ранти) засоби наочності.

Методику використанняпродемонструємо на прикладі навчального кінофільму. Велике методичне значення їх полягає в тому, що вони не тільки дають натуральне зображення предметів та явищ, а й показують їх в русі.

Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок часу він дає можливість сприйняти значну за обсягом інформацію про предмети, явища і процеси навколишнього світу. За допомогою кінофільму діти дістають реальне уявлення про предмети і явища, яких вони не можуть спостерігати безпосередньо. Демонстрування фільму поєднують з іншими наочними посібниками. Тому під час уроку показують або тільки фрагмент фільму, або одну частину і, як виняток, дві. Телепередачі мають ті ж можливості що й кінофільми, але телепередачі готуються з конкретної теми в цілому або лише до її частини.

Дуже зручно використовувати навчальні діафільми і діапозитиви, тому що під час демонстрування їх можна проводити бесіду за окремими кадрами, доповнювати при потребі текст кадру, показати на екрані зображення предмета або явища у збільшеному вигляді і приділити для розгляду необхідний час. Діафільм- статистичне зображення на плівці, яке має одну тему. Кожний наступний кадр діафільму за змістом пов’язаний з попереднім, внаслідок чого отримується цінна інформація на визначену тему.

Навчальні діапозитиви – набори кадрів за певною темою, які можуть застосовуватись в різній послідовності, найбільш доцільно у конкретній навчальній ситуації..

Білет №32 1. Урок-екскурсія в природу. Підготовка учителя і учнів до уроку екскурсії Природнича екскурсія – це одна з форм організації навч.процесу , яка потребує застосування активних методів навчання. Основними методами пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об’єктами і явищами природи та взаємозв’язками і залежностями між ними. Уроки-екскурсії мають велике навчально-виховне значення, вони розширюють кругозір, розвивають спостережливість,сприяють розвитку естетичних почуттів, виробляють практичні навички і вміння – орієнтуватися у просторі. Класифікація екскурсій: 1) за обсягом предметного змісту теми:одно- і багатотемні; 2)за місцем у структурі вивчення розділу: Вступні, поточні, підсумкові. Етапи підготовки вчителя до екскурсії: 1.Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з природознавства. 2. Визначення виду уроку-екскурсії 3.Складання плану змісту екскурсії за підручником з природ-а. 4. Конкретизація змісту відповідно до тих об’єктів, які є на місці екскурсії(учитель попередньо вивчає маршрут і місце проведення екскурсії) 5. Визначення освітньої, розвивальної, виховної цілей уроку. 6.Розробка проведення уроку-екск. 7. Підготовка школярів до нього. 8. Підбір необхідного обладнання. Підготовка учнів до екскурсії:Перед екскурсією вчитель знайомить учнів з її ціллю, планом, маршрутом, визначає час проведення екскурсії Перед екскурсією вчитель проводить в класі бесіду, демонструє кінофільм, де зображені чи показані об’єкти, подібні темі, яку діти побачать на екскурсії..У вступній бесіді вчитель пояснює, як діти повинні поводити себе на вулиці, в лісі, в полі, у річки, в цеху, на фермі, як їм треба одягнутись в залежності від погоди і часу року.Учням потрібно дати консультацію як під час екскурсії роботи записи, складати план, зібрати екскурсійний матеріал.