
- •1. Методологічні основи природознавства і методи наукового дослідження.
- •1. Мета та завдання освітньої галузі «Природознавства», її основні структурні компоненти змісту.
- •2. Інтерактивний урок природознавства.
- •3. Розробіть фрагмент уроку на етапі «Систематизація і узагальнення нових знань, умінь, навичок. Тема «Прісна водойма – природне угрупування», 4 клас.
- •2. Зміст природознавства в 4 класі. Організація спостережень. Порівняння елементів спостережень в 3-4 класах. Підведення підсумків проведення спостережень.
- •3. Розробіть фрагмент уроку з використанням інтерактивних методів навчання. Тема «Взаємозвязки між неживою природою, рослинами і тваринами» 2 клас.
- •3. Перфокартки «Степи України»
- •2. Особливості підручників природознавства (структура, ілюстрації, їх роль, методичний апарат) – підручник я і Україна
- •2.Планування навчального матеріалу у 3 -4 класах.
- •1.Основні організаційні форми начального процесу з природознавства: урок, позаурочна та позакласна робота.
- •1.Урок-основна форма організації процесу навчання.
- •1.Типи уроків природознавства в початковій школі. Урок засвоєння нових знань і умінь.
- •2. Поступове і послідовне знайомство дітей з картою, глобусом і планом
- •2. Методика використання образотворчих засобів наочності.
- •1. Зміст і методика проведення узагальнюючих уроків з природознавства.
- •1.Повторення і узагальнення пройденого на уроці, в кінці вивчення теми. Види перевірки.
- •2.Виготовлення саморобних наочних посібників та обладнання для уроків природознавства.
Білет №1
1. Методологічні основи природознавства і методи наукового дослідження.
Методологія — філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до процесу пізнання. Основною умовою нормального ходу процесу навчання є усунення суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що ставляться перед учнями, досягнутим рівнем їх розумового розвитку, знань, умінь і навичок. У процесі навчання учитель повинен намагатися розв'язати суперечності: «відоме — невідоме», «зрозуміле — незрозуміле», «головне — другорядне», «засвоєне — незасвоєне», «необхідне — випадкове» та ін. Подолання цих суперечностей гарантує розумовий розвиток учнів, формує інтерес до набуття знань, до навчання. При вивченні явищ і предметів природи важливо не тільки з'ясовувати подібність і відмінність об'єктів, що вивчаються, але й, головне, встановлювати їх взаємозв'язки, взаємозалежності, що сприятиме виробленню у свідомості учнів матеріалістичного розуміння процесів життя. Для цього у конкретних науках застосовують ряд загальнонаукових і спеціальних методів. Метод — спосіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності. Методика викладання природознавства спирається на ряд методів наукового дослідження. Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття того чи іншого педагогічного явища без втручання у його хід. Дослідник розробляє програму, визначає об'єкти і передбачає способи фіксації спостережень (протоколи, фото- і кінозйомка, записи на магнітну стрічку, відеомагнітофон тощо). Бесіда застосовується як самостійний чи додатковий метод педагогічних досліджень (у поєднанні з такими методами, як спостереження, експеримент, анкетування). Готуючись до бесіди, слід визначити завдання дослідження, розробити перелік питань, продумати способи фіксування бесіди (наприклад, за допомогою прихованого магнітофона). Для невимушеної бесіди необхідно створити атмосферу довір'я, дотримуватись педагогічного такту. У педагогічних дослідженнях широко застосовується анкетування, коли відповіді на запитання даються у письмовій формі. Для проникнення в суть педагогічних явищ, перевірки дієвості та ефективності методичних рекомендацій застосовується педагогічний експеримент. Він проводиться в умовах, створюваних дослідником. Порівнюючи дані педагогічного експерименту з результатами, одержаними у контрольному класі (чи групі дітей), можна об'єктивно визначити вплив окремих педагогічних факторів і з'ясувати їхню ефективність. Для встановлення кількісних залежностей між дослідженими педагогічними явищами використовують математично-статистичні методи.
Для того щоб одержані внаслідок педагогічних досліджень факти стали надбанням науки, їх необхідно теоретично узагальнити. На цьому етапі вирішальне значення має оволодіння педагогом методами аналізу і синтезу.
2. Нетрадиційні та нестандартні уроки з природознавства Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежать ефективність навчального процесу. Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб. Такі уроки прийнято вважати стандартними. Вони охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання і осмислення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами; перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок; узагальнення й систематизація знань.
Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з’явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних ( нетипових) уроків, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього, такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «екологічна гра в завданнях» тощо. Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу.Нетрадиційні форми навчання: Нетрадиційні уроки, Нестандартні уроки, Інтегровані уроки, Інтерактивні уроки.Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: Уроки змагання ( вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ на грипи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів. Уроки громадського огляду знань ( уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, навчального року. Уроки комунікативної спрямованості ( уроки-диспути, конференції, телеуроки ). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Театралізовані уроки ( виконання ролей за сценарієм, імітація певної діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінним є для школярів 1-2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності, забезпечує зв’язки природознавства з предметами естетичного циклу. Уроки-подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення. Уроки «милування природою». Передбачають розвиток у дітей емоційної чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля. Отже, нестандартні уроки з природознавства в початкових класах руйнують застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності.
Найвищої майстерності у проведенні такого уроку досягає той учитель, який дозволяє своєму класові вільно почуватися і переживати, але утримує його втих рамках, які потрібні для успіху в навчанні. Користуючись свободою творчості й самостійної діяльності, учні не повинні забувати, що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни. Ознаки нетрадиційного уроку - Несе елементи нового, змінюються зовнішні рамки, місця проведення. - Використовується позапрограмний матеріал, організується колективна діяльність у поєднанні з індивідуальною. - Залучаються для організації уроку люди різних професій. - Емоційного підйому учнів через оформлення кабінету, дошки, музики, використання відео. - Організація і виконання творчих завдань. - Обов'язковий самоаналіз в період підготовки до уроку, на уроці і після його проведення. - Обов'язково створюється тимчасова ініціативна група з учнів для підготовки уроку. - Обов'язкове планування уроку заздалегідь. - Чітко визначати третій дидактичні завдання. - Творчість учнів має бути спрямована на їх розвиток.
3. Тема. ШКІРА, її ЗНАЧЕННЯ. ГІГІЄНА ШКІРИ Мета. Формувати уявлення про тіло людини як єдиний організм, у якому всі органи залежать один від одного; дати знання про властивості шкіри як органа, розкрити її значення для людини; розвивати уміння спостерігати; виховувати санітарко-гігієнічні навички догляду за шкірою, бажання загартовувати свій організм.
Хід уроку IV. Повідомлення теми та мети уроку. — На сьогоднішньому уроці ви дізнаєтесь про органи тіла людини, зокрема про шкіру, її значення в організмі, про важливість загартування. V. Вивчення нового матеріалу. 1. Знайомство з органами тіла людини. — Послухайте загадки і скажіть, про який орган тіла людини йдеться. • Все життя один одного обганяють, А випередити не можуть. (Ноги) • Десятеро цих братів Не однакові за зростом, Та складну роботу й просту Роблять разом, у гурті. Хоч буває їм сутужно, А проте живуть всі дружно: Прибирають все довкіл, їжу подають на стіл, Чи працюють на заводі — Все у них у добрій згоді... Ладен хто відповісти: Як же звуться ці брати? (Пальці) • Одне одного не бачать, Але можна їм пробачить: Нерозлучні довгі роки, Хоч розбіглись в різні боки (Очі) — Які ще органи тіла людини ви знаєте? — Яку роботу вони виконують? — Всі органи тіла людини тісно взаємопов'язані між собою і становлять злагоджений організм. Якщо пошкоджений якийсь орган тіла, це завдає багато прикростей і неприємностей усьому організму. 2. Шкіра та її значення. — Чим покрите наше тіло? — Як ви гадаєте, яка вона — шкіра? — Так, наша шкіра непрозора, не пропускає води. Вона надійно охороняє внутрішні органи від пошкоджень, приймає на себе поштовхи і удари, подряпини і опіки. Під пекучими променями сонця "загоряє"— стає щільнішою і смаглявішою й не дає перегрітися внутрішнім органам. Від холодного вітру вона вкривається пухирцями і не дає холоду пробратися всередину тіла. 3. Дослідно-практична робота. — Проведемо такий дослід: покладіть ліву руку на парту, а правою стисніть шкіру між пальцями. Що ви відчули? — Що ви відчуваєте, коли торкаєтеся до гарячого? — А до снігу? — Тепер погладьте шкіру на руці. Яка вона? — Стисніть руку у кулачок і скажіть, що сталося зі шкірою. — Який висновок з цього можна зробити? — Отже, ми побачили, що шкіра людини м'яка, гладенька, пружна, тобто здатна розтягуватися. — А зараз візьміть лупу, яка лежить на парті, розгляньте з її допомогою шкіру на руці і скажіть, що ви помітили. — Як ви думаєте, для чого ці отвори у шкірі? — Це крихітні потові залози, які виділяють піт. Водночас вони виносять з організму багато шкідливих відходів. Інші крихітні залози — сальні — виділяють жир. Він пом'якшує шкіру. Під час рухливих ігор або на заняттях фізичної культури вам стає жарко, на тілі виступає піт, який охолоджує, завдяки цьому тіло перегрівається. Але порошинки, змішуючись із жиром і потом, забруднюють шкіру. На ній оселяється багато мікробів. При пошкодженні шкіри вони можуть проникнути у кров і викликати захворювання. Крізь забруднену шкіру погано проникає повітря, а це шкодить здоров'ю людини. — Що треба робити, щоб шкіра була чистою? — Так, вранці, ввечері чи після прогулянки надворі треба мити руки і обличчя з милом. Один раз на тиждень слід мити теплою водою все тіло. Тепла вода з милом добре очищає шкіру від бруду та мікробів. Шкіра — це живий панцир, який постійно оновлюється, її верхній шар старіє і обсипається, а під ним є уже новий. 4. Бесіда про загартування та його значення. — Щоб бути здоровим, треба не тільки підтримувати шкіру в чистоті, а й загартовуватися. — Що ви розумієте під словом "загартування"? — Як ви загартовуєте свій організм? — Загартування має велике значення для зміцнення здоров'я. Насамперед потрібно дотримуватися режиму, регулярно провітрювати кімнату, робити ранкову гімнастику. — А ви чули про людей — моржів? — Так, це загартовані люди, які навіть узимку купаються у річці чи ставку. Моржем може стати кожен, але для цього потрібні бажання і вміння правильно загартовувати свій організм. Спочатку треба навчитися не боятися холоду. Взимку, коли немає великого морозу, не варто кутати шию теплим шарфом, одягати під куртку зайві светри. Для загартування необхідне сонце, повітря і вода. Найкраще почати загартування з обтирання ледь теплою водою, ходіння босим по землі, воді, росі, свіжому снігу. Через кожних три дні знижувати температуру води на один градус і довести до + 15° С. Згодом можна перейти до обливання холодною водою (за методом П. Іванова) Так само поступово слід привчати себе до купання. Починати краще тоді, коли вода прогріється до + 20 ° С, а згодом організм може переносити й нижчу температуру. Не обов'язково бути моржем, але обливання зранку холодною водою — це корисно для здоров'я. Перебування на сонці також сприяє загартуванню. — Чи завжди сонячне проміння допомагає? — Важливо вміти правильно загоряти. Лежати треба так, щоб голова була трохи вище ніг. Голову потрібно захищати від перегрівання панамою або хустинкою. Не можна лягати загоряти відразу після прийняття їжі. Кращий час для загартування 9-11 ранку та 17-20 години вечора. VI. Робота з підручником (с. 155-157). 1. Читання статей "Організм людини", "Шкіра — захисник організму". 2. Розгляд і аналіз таблиці "Будова шкіри". 3. Словникова робота. Організм, орган, лупа, пори. 4. Відповіді на запитання. Фізкультхвилинка. VII. Закріплення вивченого. — Назвіть органи тіла людини. — Чим вкрите наше тіло? — Яке значення шкіри для організму? — Чому шкіру треба мити теплою водою з милом? — Для чого потрібне загартування? — Яких правил слід дотримуватися під час загоряння?
Білет
№2
1.Предмет і завдання МВП.
МВП
– наука про систему
процесів навчання, виховання і розвитку
молодших школярів, зумовлених особливостями
змісту шкільного природознавства.
Навчання
– взаємодія вчителя і учня, яка полягає
у передачі вчителем частини певного
соціального досвіду, який трансформується
в навчальному предметі та засвоєння
його учнем. МВП належить до педагогічних
наук. Предмет:
сам процес навчання природознавства.
Зміст:
розробляється насамперед на основі
розуміння її як науки про організацію
процесу навчання природознавства в
початковій школі. Основні
компоненти процесу навчання:
- діяльність учителя (педагогічне
управління); - діяльність учнів, учіння;
- зміст навчального предмета
(природознавства).
Отже, МВП досліджує закономірності між
складовими навчального процесу і на
цій основі розробляє шляхи його
оптимізації.. Основні
завдання МВП: 1) Вивчення
історичного досвіду розвитку МВП; 2)
Визначення освітніх, розвивальних
виховних цілей природознавства та його
місця; 3) Розробка змісту природознавства
як навчального предмета, що реалізується
в науково-обгрунтованих програмах і
підручниках; 4) Розробка методів, прийомів,
засобів наочності та форм організації
процесу навчання, критерії їх вибору в
кожній конкретній педагогічній ситуації;
5) Розробка системи підготовки майбутнього
вчителя до організації і керування
процесом навчання природознавства у
школі І ст.
2.Оцінювання
навчальних досягнень учнів з
природознавства.
Контроль
і оцінювання в процесі навчання молодших
школярів є одним із важливих засобів
мотивації і стимулювання (сприяє
розкриттю перспектив, створює позитивний
настрій, викликає бажання вчитися,
сприяє формуванню адекватної самооцінки).
У процесі перевірки і оцінювання
необхідно досягти математичної
об`єктивності: визначення рівня навчальних
досягнень учнів за основними вимогами
, відповідно до наказу МОН Молоді і
спорту України від 13.04.11 року . №329 «Про
критерії оцінювання навчальних досягнень
учнів (вихованців у системі загальної
середньої освіти).Виділяються 4 інтегровані
рівні навчальних досягнень учнів
початкових класів. Інтегрованим рівням
відповідає 12-бальна шкала оцінок у
такому співвідношенні : І – Початковий
(1-3 бали), ІІ – Середній (4-6 бали), ІІІ –
Достатній (7-9 балів), ІV – Високий (10-12
балів)
Білет №3 1. Зв’язок методики викладання природознавства з іншими науками.
Методика навчання природознавства належить до педагогічних наук. Предметом її вивчення є процес навчання природознавства у початкових класах. Зміст методики розробляється насамперед на основі розуміння її як науки про організацію процесу навчання природознавства упочаткових класах.
Відомо, що у процесі навчання нерозривно пов'язані між собою зміст навчання (навчальний предмет), діяльність учителя (викладання) і діяльність учнів (навчання). Отже, методика природознавства досліджує закономірність зв'язків між складовими навчального процесу і на цій основі розробляє шляхи його оптимізації.Перед методикою викладання природознавства як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання: 1) визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвиваючих завдань шкільного природознавства, його місця в системі освіти; 2) розробка змісту природознавства як навчального предмета; наукове обґрунтування програм, підручників; 3) вироблення методів, методичних прийомів та організаційних форм навчання відповідно до завдань і змісту природознавства; 4) розробка засобів навчання природознавству та матеріальної бази; 5) розробку системи підготовки майбутнього вчителя до організації та керування процесом навчання природознавства молодших школярів. Методика викладання природознавства найтісніше пов'язана з педагогікою як по лінії дидактики (теорії навчання), так і по лінії виховання. Дидактика визначає загальні закони принципи і правила навчання, що є обов'язковими і для методики природознавства. Методика природознавства застосовує і конкретизує загальнодидактичні положення відповідно до особливостей навчального матеріалу з природознавства. Найважливіше завдання процесу навчання — знайти ефективні способи керівництва пізнавальною діяльністю учнів. Для цього треба знати її об'єктивні закономірності, які вивчаються психологією і фізіологією вищої нервової діяльності, що й визначає зв'язок методики природознавства з названими науками. Від наук про природу методика викладання природознавства бере зміст навчального матеріалу. Вона допомагає вчителю правильно відбирати найістотніші елементи основ наук і викладати навчальний матеріал у формах і зв'язках, найдоступніших для розуміння і запам'ятовування. Крім того, методи науки, основи якої вивчаються, також знаходять своє відображення в методах навчання.
Білет №4 1. Короткий історичний огляд МВП Реформи народної освіти – 1782 -1786р, введено в школи природознавства і географію,які переслідували практичне значення. Причини появи цих предметів:1)розвиток виробничих відноси;2)розвиток світової торгівлі;3)потреба в освідчених людях. Дореволюційний період:автором першого підручника був В.Ф.Зуєв підручник мав назву «На риси з природної історії»(1786р)побудований на матеріалістичних ідеях Ломоносова і Радіщева,які розглядали природу як одне ціле ,що розвивається на висхідній лінії. Зуєв пропонував вивчати природу в такій послідовності :1)нежива природка(викопне царство);2)рослини(царство рослин);3)тваринне царство,куди він і відносив і людину. Основоположником МВП вважається О.Я.Герт він зробив спробу поставити викладання прир-а на еволюційну основу .Для вчителів написав методичний посібник «предметні уроки в початковій школу» ,в якому визначив систему навч-я прир-а,навчально-виховні завдання ,зміст і методи викладання .Вважав природознавство єдиним курсом про неживу і живу природу і пропонував предметні уроки поділити на 2 серії:1)Про землю повітря і воду;2)Про рослин тварин і людину.Для учнів написав підручник «земля, повітря і воду»(1883)Ушинський (1824-1870)-великий методист і педагог в області початкового навчання.Надавав великого значення вивчення природознавства і географії в поч.класах розвитку лог.мислення, уяви і мови.Для дітей написав книги для читання «рідне слово», «дитячий світ» і «Христоматія» які побудував на природничому матеріалі. Радив перед читанням проводити вступні бесіди з натуральною наочністю або екскурсії на природу. Послідовник Ушинського В.П.Вахтеров для вчителів написав книгу «Предметний метод навчання» і цим зробив вклад у розвиток навчання 1907р. З 1874 року по 1914 рік природознавство не викладалось . Радянський період : 1917 рік – велика Жовтнева революція яка поставила перед школою завдання ідейного виховання в дусі діалектичного матеріалізму ;1921 рік – стабільній програми ;1924 рік – комплексні програми «природа ,праця,суспільство»;1929 рік-проектнокомплексні програми за якими теоретичний матеріал вивчався відповідно до практичний завдань. Сучасний період: Методику проведення спостережень, дослідів та екскурсій, а також систему предметних уроків розробив П.А. Завітаєв (1890-1970). Він визначив значення навчально-дослідної ділянки для формування природничих знань. На протязі 20 років автором програм та підручників з природознавства був М.М.Скаткін, він розробив принципи активізації пізнавальної діяльності учнів, організації позакласної роботи та інші. М.М.Скаткін створив серію наочних посібників, таблиць, малюнків, колекцій, кінофільмів, а також методичних вказівок до їх використання на уроках. Разом з професором К.П.Ягодовським було розроблено календар природи, у якому фіксувалися всі спостереження учнів за змінами у природі.Також у суч.методиці навч.природ.вчені: Горощенко,Нарочна, Байбара. 2.Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня з предмету «Природознавство» в 3 класі. це питання шукать в програмі (табл. 3 клас) 3.Зображення поверхні Землі на глобусі і карті - На якому материку ми живемо? В якій півкулі знаходиться Євразія? Покажіть на карті півкуль Євразію.Практична робота: 1) Прочитайте умовні позначення і лівому нижньому куті карти.2) Візьміть указку і проведіть нею по всіх кордонах України.3) Визначте, з якими країнами межує Україна.4) Порівняйте довжину її кордонів із різними державами.5) З'ясуйте, кордон з якою країною є найдовшим, а з якою — найкорот-шим. Знаходження учнями за допомогою вчителя на глобусі : Північного та Південного полюсів ;- екватора ; - меридіанів та паралелей ; - північної та південної півкуль ; 2.Яким кольором на карті зображуються океани?рівнини?гори?
Білет №5 1. Вклад В.О Сухомлинського в розвиток МВП. У системі початкового навчання помітне місце відводив спілкуванню дітей із природою видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський (1918-1970). У своїх працях ("Серце віддаю дітям", "Духовний світ школяра", "Павлиська середня школа" та ін.) В О. Сухомлинський розкриває значення спілкування дітей з природою у формуванні гармонійно розвиненої особистості." Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, природа постійно живили свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями та уявленнями "(Сухомлинський В. О. Вибрані твори).Кожного тижня присвячував В. О. Сухомлинський кілька уроків подорожам на лоно природи - "до витоків думки і рідного слова". Так склались 300 сторінок "Книги природи". Ось їхні назви: "Живе і неживе", "Неживе пов’язане з живим", "Усе в природі змінюється", "Рослинний і тваринний світ", "Пробудження природи весною" та ін.Він ставив за мету закарбувати у свідомості дітей яскраві картини дійсності, навчити їх бачити навколишню красу, стати допитливими дослідниками природи. При цьому не раз підкреслював, що уявлення, якими б яскравими вони не були, - не самоціль і не кінцева мета процесу навчання. Свої заняття серед природи педагог назвав "уроками мислення". Під його керівництвом діти розмірковували над причинами і наслідками явищ природи, порівнювали якості й ознаки предметів, встановлювали існуючі у природі взаємозв’язки.В. О. Сухомлинський підкреслював, що розумове виховання розпочинається там, де є теоретичне мислення, і "... чим більше абстрактних істин, узагальнень треба засвоїти на уроці чим напруженіша ця розумова праця, тим яскравіше повинні закарбуватися в його свідомості образи і картини навколишнього світу" (Там же. -С. 129-130). Уроки мислення серед природи він вважав ефективним засобом розвитку мовлення дітей. Під час мандрівок у природу значно збагачується їхній словниковий запас; діти вчаться описувати звуки і барви навколишнього світу, за допомогою слова передавати свої почуття і переживання. В. О. Сухомлинський показав також роль природи в естетичному вихованні школярів, у фізичному загартуванні їх. 2.Інтегрування на уроках природознавства. Інтегровані уроки можна класифікувати за такими ознаками: За дидактичною метою -інтегровані уроки засвоєння нових знань -формування практичних умінь і навичок -узагальнення і систематизації знань -контрольні уроки. Інтеграція може здійснюватися з математикою, читанням, музикою, образотворчим мистецтвом тощо. На прикладі читання: Установлению зв'язків не у змісті навчальних предметів читання і природознавство допомагає загальна тематика низки уроків. Необхідно скласти перелік то за природознавства і читання, у яких простежувалися загальні питання. Потім навчальний матеріал відбирається і розташовується в такий спосіб, щоб це дозволило будувати його вивчення одночасно. При плануванні уроків необхідно заздалегідь і уявити місце кожного уроку з тем і кожну тему з природознавства синхронізувати у часі з вивченням відповідних тим (близьких за змістом) уроків читання протягом року. На уроках природознавства учні накопичують, збагачують і систематизують ставлення до предметах і явищах нашому житті, про природу, формують навички правильної поведінки у шкільництві, надворі. На уроках читання світ довкола себе дитина бачить у образному художньому описі. Поетичний образ служить для кращого сприйняття й запам'ятовування учнями наукових даних про природі. Діти хочеш самим побачити явища природи, поспостерігати у природних умовах. Отже, реалізація зв'язків природознавства читання дозволяє цікаво побудувати урок, зробити його яскравим і був переконливішим. Знання навколишнього світу дозволяють учневі глибше зрозуміти художній твір, його зміст, а художній твір робить мову дитини більш образною й емоційної. На уроках природознавства намічаються завдання промови, береться до цьому своєрідність досліджуваного матеріалу і доцільність вибору мовної завдання. Учні дуже люблять такі уроки. Вони дають багато нового, корисного, систематизують уявлення, створюють такі навчальні ситуації, у яких школярі повинні використовувати знання, отримані інших уроках. І тут діти краще засвоюютьизучаемий матеріал, знання набувають якості системності і стають учнів актуальними 3. Практичне II.Перевірка домашнього завдання. 2.1. Бесіда про погоду. 2.2. Гра «Мікрофон».III. Актуалізація опорних знань. - Пригадайте, які тварини живуть у дикій природі? - Пригадайте, яких свійських тварин ви знаєте? IV. Повідомлення теми і мети уроку. - Давайте хором прочитаємо тему уроку. (Дикі та свійські тварини.) - Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь більше про диких та свійських тварин. V. Засвоєння нових знань, умінь і навичок. 5.1. Розповідь з елементами бесіди.(Вивішена таблиця) - Які тварини виникли раніше – дикі чи свійські?. Колись, багато тисяч років тому, усі тварини були дикими.На дошці зображення вовка, ведмедя, білки, лисиці, зайця, їжака, дикого кабана, рисі. - Де живуть ці тварини?- Чим живляться? -Хто здобуває для них їжу? Хто їх лікує? Хто піклується про потомство? Хто живе в норах? У дуплах? У лігві? У барлозі? У кого голки на тілі? У яких тварин китички на вушках? 5.2. Гра «Упізнай за описом». 5.4. Робота за підручником. - Чи всіх тварин ми відносимо до диких? - Які ж тварини називаються дикими?Дикі тварини – це тварини, які самі добувають собі їжу, захищаються від ворогів, самі шукають, роблять і облаштовують собі житло, виводять потомство.- Як же виникли свійські тварини? У давні часи люди жили в печерах. Вони боялися хижаків. До печер часто підходили вовки. Людина стала їх підгодовувати. Вовки ставши добрішими, а їх дитинчата прив’язувалися до людини і залишилися жити з нею. Вони вже були не дикими, а свійськими. Так з’явилися собаки. Вони навчилися охороняти людину від ворогів, допомагали шукати їжу, попереджали про небезпеку. Ішов час, і число друзів серед тварин росло. Тепер людина не може жити без домашніх тварин. Усі свійські тварини походять від своїх диких родичів.Свійські тварини – це тварини, за якими доглядають люди. Вони годують їх, будують їм житло, захищають, лікують, дбають про потомство, використовують у своєму господарству. - Розгорніть підручник на с. 54 та розгляньте малюнки тварин.- Які це тварини свійські чи дикі?- Подивись на наступну сторінку, розгляньте фото.- Які продукти ми отримуємо від показаних тварин?VI. Систематизація нових знань, умінь і навичок. Даються загадки.
Білет №6 1.Розвиток природознавства та МВ в Україні на сучасному періоді. 60-70 рр. 20ст. – 4-річна школа, природознавство вивчається в 4 класі. 1968 р. – реформа. Початкова школа стає трирічною. Природознавство вивчається в 2-3 класах. 1974 р. – реформа (4річна школа) 1-2 класи – Ознайомлення з навколишнім світом, 3-4 класи – природознавство.3 90-х років існує і 3-річна і 4-річна початкова школа.З 2002 р. реформа, Освітня галузь «Людина і світ», «Я і Україна» 1-2 класи, «Я і Україна (природознавство)» 3-4 клас.З 2012-2013 рр. Освітня галузь «Природознавство» 1, 2, 3, 4 класи – предмет природознавство. Нарочна Л.К. – «МВП посібник», автор підручників, посібників, зошитів для самостійних робіт. Байбара Т.М. – автор «МНП», 1998р., автор програм «Я і Україна (природозн.)», підручників «Я і Україна»(природозн.), методичних посібників для вчителів. Грущинська І.В. – автор програми і підручника «природознавство 1 клас», «Як спостерігати за природою» Гільберг Т.Г. – автор програми і підручника з природознавства 1 клас (2011-2012 рр.) 2.Інтерактивні методи навчання на уроках природознавства. Суть інтерактивного уроку в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів та вчителя. Методи: Мозкова атака – вільне висловлювання ідей, думок на задану проблему. Ці ідеї фіксуються, систематизуються й оцінюються. Відсутня критика. Розвиває комунікативні здібності, надає учням можливість самовиражатися та само реалізовуватися. Мікрофон – діти по черзі мають змогу висловити свою думку, чи відповісти на питання. Незакінчені речення – учень доповнює речення, а інші оцінюють його. Ажурна пилка – учні опрацьовують матеріал в малих групах, а потім по одному представнику з кожної групи пояснює цей матеріал іншій групі. «Навчаючи навчаюсь» Акваріум – утворюють 2 кола. Внутрішнє обговорює певну проблему, а зовнішнє лише спостерігає. А потім зовнішнє коло, на основі почутого, дає відповіді на запитання. Робота в малих групах/парах. Діти опрацьовують матеріал чи виконують завдання своєю групою, а потім демонструють результати решті класу. 3.Практичне. 3.Оголошення теми і завдань уроку Сьогодні на уроці ми познайомимось із різноманітністю тварин у природі, навчимось розрізняти їх за групами.Опрацювання нового матеріалу. 1.Різноманітність тварин (робота в малих групах).Головуючий кожної групи підходить до столу і виймає із скриньки конверт. У конвертах — назва кожної групи.група — «Комахи»;група — «Риби»;група — «Земноводні»;група — «Плазуни»;група — «Птахи»;група — «Звірі».Завдання для груп. Опрацювати відповідний текст у підручнику і підготувати коротку доповідь за планом.План:назва групи тварин. Наведи приклад. Особливості зовнішньої будови.Істотні ознаки цієї групи. Доповідь кожної з малих груп.Хвилинка-цікавинка.;Шпак працює на добу 17 годин, ластівка — 18 годин, стриж — 20 годин;Кількість ікринок у риб сягає від кількох тисяч (форель) до кількох мільйонів (осетрові);У середині лютого ведмедиця народжує в барлозі одне—двох малят;ставкові та озерні жаби взимку зариваються в мул непромерзаючих водойм;Вужі зимують у підземних норах кротів, ховрахів, хом'яків.
Закріплення та осмислення знань «Мозкова атака» (робота в парах).Доведіть, що черепаха — плазун, хоча її тіло вкрите не лусочка- ми, а панциром. Доведіть, що їжак, вкритий голками, належить до групи звірів. Робота в зошитах. .«Вікторина» Завдання даються по черзі двом командам. Перемагає команда, що дасть найбільше правильних відповідей на запитання.Найвища тварина землі. (Жирафа — до 5м)Хто важчий — найбільша акула чи слон. (Найбільша акула важча за слона у 5 разів.)найбільший птах у світі. (Африканський страус)Найменший птах у світі. (Колібрі)Які птахи прилітають до нас навесні? (Траки, шпаки, жайворонки)Найбільший із ссавців, що існують у природі. (Синій кит)Назвіть найменшого із ссавців. (Землерийка, 'їївага — лише 2г.) Які тварини можуть швидко змінювати своє забарвлення? (Хамелеони, молюски, деякі риби).
Білет №7