
- •2. Нові форми організації лікувально-профілактичної допомоги дітям.
- •3. Протиепідемічна робота педіатра поліклініки, стаціонару, шкільно-дошкільного закладу, санаторію. Основні документи та накази.
- •4. Організація медичної допомоги новонародженим в амбулаторних умовах. Патронаж новонародженої дитини. Мета первинного повного огляду.
- •5. Форми організації лікувально-профілактичної роботи дільничного педіатра; потічна і звітна документація.
- •6. Показники здоров'я. Контроль за станом здоров’я та розвитком дітей.
- •7. Протиепідемічна робота педіатра поліклініки. Основні документи та накази. Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні ( Наказ моз України № 434 29.11.02)
- •8. Робота дільничного педіатра в сім’ї дитини. Консультування родини. Санітарноосвітня робота педіатра.
- •10. Робота педіатра в дошкільних закладах. Підготовка дітей до вступу в школу
- •10 Фізичний розвиток дітей раннього віку. Діагностика порушень фізичного розвитку у дітей. Методи корекції.
- •Інтерпретація динаміки графіків фізичного розвитку дитини
- •11. Диспансерний метод у роботі педіатра.
- •Примірне положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу
- •1. Харчова цінність грудного молока.
- •2.Захисна роль грудного молока.
- •3.Важлива роль грудного молока у профілактиці харчової алергії.
- •5. Регуляторна роль грудного молока пов'язана з наявністю в ньому різних гормонів:
- •6. Психоемоційна єдність.
- •7. Віддалений вплив грудного молока на здоров'я матері і дитини.
- •8. Вплив годування грудьми на здоров'я матері і дитини
- •9. Переваги грудного годування для родини.
- •15. Класифікація і характеристика сумішей, що використовуються в якості замінників грудного молока у дітей грудного віку.
- •3.3.1. Загальні положення
- •. Правила введення прикорму
- •3.3.3. Продукти прикорму
- •3.3.4. Частота введення прикорму
- •3.3.5. Оцінка харчування дитини віком 6-12 місяців
- •3.3.6. Консультування матері з вигодовування та харчування дитини від 6 до 12 місяців
- •17. Вигодовуваннядітей з малою масоютіла в амбулаторнихумовах.
- •22. Особливості виходжування та вигодовування дитини з малою масою в амбулаторних умовах.
- •18. Дослідження неврологічного статусу новонародженого . Неврологічні синдроми.
- •19. Харчування здорових дітей від одного до трьох років.
- •3.4. Харчування дитини у віці від 12 місяців до 3-х років
- •3.4.1.Загальні положення
- •Консультування матері з харчування дитини від 12 місяців до 3 років
- •Штучне та змішане вигодовування
- •Орієнтовний добовий об’єм їжі для дитини віком до 12 місяців
- •20. Відстрочені прояви травм спинного мозку у новонароджених. Реабілітація.
- •21. Специфічна профілактика інфекційних хвороб. Сучасний календар щеплень
- •Порядок проведення щеплень
- •1. Щеплення за віком
- •2. Щеплення дітей з порушенням цього Календаря
- •23. Інфекційні захворювання шкіри у новонароджених . Загрозливі симптоми. Тактика педіатра
- •Везикулопустулез (стафилококковый перипорит)
- •Кандидоз кожи у новорожденных
- •Пузырчатка новорожденных (пемфигус, пиококковый пемфигоид)
- •Эксфолиативный дерматит Риттера
- •Синдром стафилококковой обожженной кожи (стафилококковый синдром обожженной кожи)
- •Некротическая флегмона новорожденного
- •Рожистое воспаление
- •Диагностика
- •Лечение
- •24. Перинатальніураження головного мозку у новонародженихдітей. Клінічні прояви в відновлювальнийперіод. Принципиреабілітації.
- •26. Неонатальні жовтяниці. Діагностика, тактика педіатра.
- •Методика клінічного обстеження та оцінки жовтяниці
- •Основні принципи ведення новонароджених з жовтяницею
- •Основні принципи обстеження та лікування новонародженого з жовтяницею
- •27. Кефалогематоми у новонароджених. Тактика ведення в амбулаторних умовах. Показання для консультації нейрохірурга.
- •28. Рання діагностика гнійних менінгітів у новонароджених. Тактика педіатра
- •29. Особливості терморегуляції у новонароджених та дітей раннього віку. Профілактика порушень.
- •30. Геморагічний синдром у новонароджених. Причини. Діагностика. Тактика педіатра.
- •Лабораторные данные Геморрагической болезни новорожденных (витамин-к-дефицит):
- •Фенотипические особенности детей с фетальным алкогольным синдромом:
- •Диагностика фас
- •Лечение фетального алкогольного синдрома
- •Социальная поддержка
- •32. Особливості догляду за шкірою новонародженого. Неінфекційні захворювання шкіри. Тактика педіатра.
- •34. Білково-енергетична недостатність у дітей. Причини. Лікування та методи реабілітації.
- •125. Білково-енергетична недостатність у дітей. Причини. Клінічні прояви, обстеження. Принципи лікування
- •II. Критерії діагностики
- •Мета лікування
- •Диспансерний нагляд
- •35. Лімфатичний діатез. Ведення дитини з лімфатичним діатезом.
- •1. Клінічні –залежать від ступкеня важкості та перебігу звахворювання.
- •37. Спазмофілія. Диференційний діагноз спазмофілії з іншими судомними синдромами.
- •39. Залізодефіцитна анемія у дітей. Діагностика, профілактика та лікування.
- •2. Лабораторні критерії діагностики зда
- •3. Основні принципи лікування
- •Парентеральні препарати заліза повинні використовуватись тільки по суто спеціальним показанням, завдяки високому ризику розвитку місцевих та системних побічних реакцій.
- •4. Профілактика
- •40. Сидром блювання та зригування у новонароджених. Причини. Тактика лікаря-педіатра.
- •41. Малюкова регургітація. Причини. Тактика педіатра. Малюкова регургітація
- •Етіологія і патогенез
- •Клінічна картина
- •Діагностика
- •Лікування
- •42. Бронхіти. Вікові особливості перебігу у дітей різного віку. Лікування.
- •Протокол лікування гострого бронхіту у дітей
- •Противірусні препарати ефективні в перші дві-три доби захворювання. Застосовують: ремантадін, арбидол-ленс, аміксін, ребетол, інтерферони, днк-ази та ін.
- •Лейкоцитоз, прискорена шзе
- •43. Обструктивний бронхіт у дітей раннього віку. Лікування, профілактика.
- •112. Гострий обструктивний бронхіт у дітей: діагностика, особливості перебігу, лікування.
- •45. Ускладнення гострої пневмонії у дітей. Тактика ведення та лікування
- •45. Діагностика та алгоритм наданняневідкладноїдопомоги при гострійнирковійнедостатності у дітей.
- •46. Гострий гломерулонефрит. Принципи лікування. Профілактика.
- •48. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги при гострій наднирковій недостатності у дітей.
- •49. Провідні клінічні синдроми імунодефіцитних станів. Діагностика. Тактика педіатра.
- •Алгоритм скринінгу клініко-анамнестичних критеріїв імунодефіцитних захворювань (ідз)
- •50. Хронічний гепатит у дітей. Диференційний діагноз. Принципи лікування
- •52. Діагностика та лікування синдрому подразненого кишковика.
- •53. Лікування гастро-езофагальної рефлюксної хвороби у дітей.
- •54. Затяжні жовтяниці у дітей раннього віку. Діагностика, тактика лікаря-педіатра. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27.04.2006 р. № 255
- •Методика клінічного обстеження та оцінки жовтяниці
- •55. Судоми у дітей. Алгоритм надання невідкладної допомоги.
- •Примітка: Термін повторного огляду визначається лікарем індивідуально.
- •Заняття по догляду з метою розвитку дитини віком до 6 місяців
- •56. Диференційна діагностика синдрому головного болю у дітей. Тактика педіатра
- •2.Головные боли напряжения
- •57. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги при гострій серцево-судинній недостатності дітей.
- •58. Порушення серцевого ритму і провідності. Діагностика. Лікування. Диспансерний нагляд. Наказ моз України від 19.07.2005 № 362
- •I45.6 синдром попереднього збудження
- •Протокол діагностики та лікування порушень серцевого ритму у дітей
- •I47.0 зворотна шлуночкова аритмія
- •I47.1 надшлуночкова тахікардія
- •I47.2 шлуночкова тахікардія
- •I48 фібриляція і тріпотіння передсердь
- •I49.3 попередчасна деполяризація шлуночків
- •I49.5 синдром слабкості синусового вузла
- •59. Синдром недиференційованої дисплазії сполучної тканини у дітей. Клінічні прояви, обстеження. Тактика педіатра
- •60. Діагностика вроджених вад серця. Диспансерний нагляд.
- •62. Артеріальна гіпертензія у дітей. Диференційна діагностика. Лікування. Наказ моз України від 19.07.2005 № 362
- •63. Синдром вегетативних порушень. Особливості проявів у різних вікових группах
- •Классификация анемий
- •I.Постгеморрагические анемии (вследствие как наружных, так и внутренних кровопотерь):
- •II. Анемии вследствие недостаточности эритропоэза:
- •Классификация анемий в зависимости от уровня ретикулоцитов в периферической крови
- •65. Сучасні принципи інсулінотерапії при цукровому діабеті 1-го типу. Наказ Міністерства охорони здоров‘я України від 27.04.2006 р. № 254
- •Типи препаратів інсуліну і тривалість їхньої дії, які використовуються для лікування дітей хворих на цукровий діабет
- •66. Гострі респіраторні вірусні захворювання у дітей. Діагностика. Сучасні підходи до лікування.
- •67. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги дітям з гіпертермічним синдромом.
- •99. Гіпертермічний синдром. Невідкладна допомога. Тактика педіатра.
- •69. Диференційна діагностика гострих вірусних гепатитів у дітей..
- •70. Показання для направлення хворих на консультацію до лікаря-ендокринолога.
- •71. Синдром крупу у дітей. Принципи надання допомоги при ларингітах в залежності від їх походження.
- •117. Стенозуючий ларингіт: клінічні прояви, надання невідкладної допомоги дітям.
- •73. Сучасні методи діагностики туберкульозу у дітей та підлітків. Концепція dots-стратегії в Україні.
- •6.5.3 Виявлення туберкульозу шляхом проведення туберкулінодіагностики серед груп ризику та масової туберкулінодіагностики в 7- та 14-річному віці перед ревакцинацією
- •Vі. Моніторинг за туберкульозом здійснювати шляхом:
- •Vіі. Профілактику туберкульозу проводити шляхом:
- •Гіпертоксична форма дифтерії мигдаликів:
- •Лікування
- •74. Лікування туберкульозу у дітей та підлітків.
- •150. Принципи та методи лікування хворих на туберкульоз дітей.
- •Протитуберкульозні препарати
- •75. Менінгококкова інфекція. Принципи надання терапевтичної допомоги на догоспітальному етапі та у стаціонарі.
- •4.7. Респіраторна підтримка [а]
- •1. Загальні положення
- •2. Спосіб застосування та дозування
- •3. Реакція на введення
- •4. Ускладнення
- •5. Протипоказання до вакцинації та ревакцинації
- •Этиология
- •Эпидемиология
- •78. Кашлюк. Клініко-лабораторна діагностика. Особливості перебігу у дітей раннього віку.
- •92. Кашлюк. Клініко-лабораторна діагностика. Імунопрофілактика при кашлюку.
- •Особенности коклюша у детей раннего возраста
- •Критерії тяжкості:
- •Параклінічні дослідження:
- •Лабораторная диагностика
- •79. Клініка і діагностика інфекційного мононуклеозу. Лікування. Тактика педіатра.
- •80. Діагностика вірусних гепатитів у дітей до 1 року. Диспансерне спостереження.
- •81. Організація і проведення туберкулінодіагностики серед дітей та підлітків.
- •82. Гострі кишкові інфекції. Диференційна діагностика секреторних та інвазійних діарей. Етіотропна терапія при гкі.
- •83. Кір. Клініка. Диференційна діагностика з гострими респіраторними вірусними інфекціями, алергічним висипом.
- •Катаральний період
- •86. Диференційна діагностика плямистих екзантем. Опорні клініко-лабораторні діагностичні критерії
- •147. Інфекційні екзантеми. Диференційна діагностика.
- •87. Секреторні діареї у дітей. Клініко-лабораторна характеристика. Опорні симптоми дегідратації та принципи терапії
- •Діагностичні критерії:
- •Лікування
- •Приблизний об”єм розчину на цьому етапі 50-100 мл/кг маси тіла чи 10 мл/кг після кожного випорожнення.
- •4. Дієтотерапія:
- •88. Ускладнений перебіг паротитної інфекції. Діагностика. Лікування.
- •90. Показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування. Наказ моз Украіни від 12.01.2009 №4
- •91. Муковісцидоз. Сучасніпринципидіагностики та лікування.
- •94. Суглобний синдром у дітей. Реактивні артрити.
- •95. Грибкові інфекції у дітей. Діагностика, лікування
- •97. Диференційна діагностика синдрому мальабсорбції у дітей раннього віку.
- •1. Легка форма
- •2. Середньоважка ступінь тяжкості хвороби
- •3. Тяжка форма хвороби
- •101. Невідкладна допомога при кровотечі у дітей, хворих на гемофілію.
- •103. Частохворіючі діти. Методи реабілітації.
- •104. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці у дітей.
- •Менінгококовий менінгіт.
- •Серед специфічних ускладнень генералізованих форм менінгококової інфекції виділяють:
- •106. Організація роботи педіатра у стаціонарі; посадові обов’язки, документація
- •I. Общие положения
- •II. Должностные обязанности
- •III. Права
- •IV. Ответственность
- •3.2.2.Основні можливі клінічні прояви (рівень доказовості 2,3)
- •108. Бронхіальна астма у дітей: надання невідкладної допомоги при приступі ядухи.
- •110. Показання до медико-генетичного консультування.
- •111. Лімфогрануломатоз у дітей. Ранні діагностичні ознаки. Тактика педіатра
- •113. Діагностика та алгоритм наданняневідкладноїдопомоги при гіповолемічномушоці.
- •114. Організація медичного нагляду за здоровою дитиною віком до 3 років.
- •2.1. Загальні положення
- •2.2. Організаційні заходи
- •2.3.1. Анамнез
- •2.3.8. Консультування батьків [a]
- •2.3.9. Огляди лікарями-спеціалістами та додаткове обстеження Кожне медичне втручання, яке проводиться дитині, у т.Ч. Огляд лікарем-спеціалістом, має бути обґрунтованим та безпечним для дитини.
- •115. Харчування дітей з генетичною та спадковою патологією
- •116. Атопічний дерматит. Диференційна діагностика. Лікування.
- •IV етап: розрахунок величини індексу sсorad
- •2. Додаткові обстеження
- •3. Алергологічне обстеження
- •4. Обов’язкові консультації
- •Характеристика лікувальних заходів
- •Поетапне лікування
- •118. Критерії виписки новонароджених із пологових будинків. Щеплення здорових новонароджених.
- •11.Вакцинація
- •11.1. Вакцинація новонароджених проти гепатиту b.
- •11.1.1. Організаційні умови вакцинації новонароджених проти гепатиту b.
- •11.2.Вакцинація новонароджених проти туберкульозу.
- •11.2.1. Організаційні умови вакцинації новонароджених проти туберкульозу:
- •11.2.2. Спосіб застосування та дозування.
- •120. Дисплазія кульшових суглобів. Діагностика, тактика ведення.
- •121. Артеріальна гіпотензія. Алгоритм обстеження. Лікування.
- •123. Неревматические кардиты. Причины, клинические проявления, алгоритм диагностики. Лечение.
- •124. Системний червоний вовчак у дітей. Клініка. Діагностика. Лікування.
- •126. Реанімаційні заходи при зупинці серця, дихання.
- •127. Загрозливі симптоми у новонароджених. Тактика педіатра.
- •128. Гіпотиреоз у дітей. Рання діагностика, лікування. Наказ Міністерства охорони здоров‘я України від 27.04.2006 р. № 254
- •129. Принципи лікування кислотозалежних захворювань шлунку. Лікування :
- •130. Диференційна діагностика серозних менінгітів. Синдром млявого паралічу. Тактика педіатра
- •Дифференциальная диагностика серозных менингитов
- •Дифференциальная диагностика вирусных менингитов
- •131. Ендокринопатії періоду новонародженості.
- •Сільутратна форма
- •Тривале, хронічне лікування
- •Проста вірильна форма.
- •3. Гіпертонічна форма
- •132.Особливості розвитку дітей у закритих дитячих колективах.
- •133. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги при кетоацидотичній комі.
- •134. Інфекції, що передаються від домашніх тварин. Рання діагностика. Профілактика
- •Диагностика
- •Профилактика
- •135. Лімфоаденопатії. Диференційна діагностика, тактика педіатра.
- •Этиопатогенез увеличения лимфатических узлов у детей
- •136. Геморагічні васкуліти у дітей. Причини. Диференціальний діагноз. Лікування
- •137. Невідкладна допомога при інфекційно-токсичному шоці.
- •138. Гостра гнійна інфекція м’яких тканин у дітей. Тактика педіатра.
- •140. Функціональні захворювання шлунку. Клінічна прояви. Діагностика. Принципи лікування.
- •141. Лікування синдрому ексикозу при кишкових інфекціях.
- •142. Псевдотуберкульоз. Клінічні форми. Діагностика. Лікування. Профілактика.
- •Легка форма:
- •Лікування
- •143. Ешеріхіози. Клінічні форми в залежності від віку дитини та збудника.
- •144. Фізичне виховання учнів в загальноосвітніх навчальних закладах.
- •1. Загальні положення
- •2. Мета і завдання медико-педагогічного контролю
- •3. Організація медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів та порядок проведення медико-педагогічного спостереження на заняттях з фізичного виховання
- •145. Гостракропив'янка. Наданняневідкладноїдопомоги.
- •146. Хронічна ниркова недостатність. Причини. Діагностика. Принципи лікування.
- •148. Хвороба Дауна. Клініка. Діагностика. Диспансерний нагляд. Методи реабілітації
- •149. Показання для направлення хворих на консультацію до кардіолога.
- •151. Особливості нагляду за дітьми з діабетичною фетопатією. Показання до консультації ендокринолога.
- •Профилактика и коррекция гипогликемии и других нарушений гомеостаза
- •152. Показання для направлення хворих на консультацію до лікаря-гематолога.
- •153. Набуті вади серця у дітей. Діагностика. Тактика педіатра.
- •154. Невідкладна допомога при отруєнні парацетамолом.
- •155. Вагітність у підлітків. Підліткова контрацепція.
- •Жінки, які можуть використовувати кок:
- •28 Таблеток: Всі таблетки в упаковці активні (гормональні). Жінки, які можуть використовувати птп:
- •Гормональні пластирі Пластир – трансдермальна терапевтична система (ттс), гормональний контрацептив для системного застосування презерватив.
- •Типи невідкладної контрацепції:
- •156. Організація медико-генетичного консультування. Тактика педіатра при підозрі на спадкову та вроджену патологію.
- •157. Отити у дітей. Диференційна діагностика, лікування. Тактика педіатра.
- •Діагностичні критерії
- •158. Діагностика ступенів дегідратації. Лікування. Оральна регідратація.
79. Клініка і діагностика інфекційного мононуклеозу. Лікування. Тактика педіатра.
Інфекційний мононуклеоз – захворювання, що викликається вірусом Епштейна-Барр, характеризуєтся лихоманкою, генералізованою лімфаденопатією, тонзилітом, збільшенням печінки і селезінки, характерними змінами гемограми.
Патогенез. Входными воротами инфекции являются лимфоидные образования ротоглотки, где происходит первичная репликация вируса с последующим выходом вирусных частиц в кровоток. Распространение возбудителя происходит, главным образом, в клетки ретикулоэндотелиальной системы и В-лимфоциты, к последним вирус обладает выраженным тропизмом. Поэтому основным проявлением болезни является лимфопролиферативный синдром в виде генерализованной лимфоаденопатии, гепатоспленомегалии. Вирус Эпштейн-Барр внедряется в В-лимфоциты, но не лизирует их, а способствует пролиферации. Пролиферированные лимфоциты (так называемые атипичные мононуклеары) при лабораторном исследовании периферического анализа крови служат одним из убедительных критериев диагностики инфекционного мононуклеоза. В ряде случаев может происходить неконтролируемая пролиферация В-лимфоцитов и могут развиваться лимфопролиферативные заболевания (лимфома Беркитта, назофарингеальная карцинома). Иммунная система не может обеспечить полную нейтрализацию вируса Эпштейн-Барр, он способен пожизненно сохраняться в В-лимфоцитах в латентном состоянии. При иммунодефицитах может происходить реактивация латентной Эпштейн-Барр вирусной инфекции.
Классификация инфекционного мононуклеоза (табл.3).
Таблица 3
Классификация инфекционного мононуклеоза
По типу |
По тяжести
|
По течению
|
- стертые - бессимптомные - висцеральные |
Легкая форма Среднетяжелая форма Тяжелая форма
|
Осложненное Неосложненное |
Критерии тяжести инфекционного мононуклеоза:
1. Выраженность интоксикации;
2. Выраженность тонзиллита;
Количество атипичных мононуклеаров в периферической крови;
Наличие или отсутствие осложнений.
Основные клинические симптомы инфекционного мононуклеоза.
Инкубационный период чаще составляет 7-12 дней с колебаниями от 4 до 45 дней. Заболевание чаще начинается остро. В клинической характеристике инфекции можно выделить следующие синдромы:
Синдром интоксикации встречается у большинства больных, характеризуется повышением температуры тела от субфебрильной до гектической, температурная реакция чаще бывает неправильной. Сохраняется лихорадка длительно, в течение 1 - 4 недель. У небольшой части пациентов заболевание может протекать при нормальной температуре.
Синдром лимфоаденопатии. Лимфатические узлы (преимущественно шейной группы) увеличиваются постепенно с первых дней болезни, достигая максимальных размеров (размера куриного яйца) к концу первой недели. Лимфоузлы множественные, располагаются цепочкой по заднему краю грудино-ключично-сосцевидной мышцы, плотные, малоболезненные, кожа над ними не изменена, иногда определяется пастозность окружающей клетчатки шеи. Обратная динамика лимфоузлов замедленна, они постепенно уменьшаясь, остаются увеличенными в течение 3-6 недель.
Изменения со стороны рото- и носоглотки. При фарингоскопии ротоглотки определяется на фоне разлитой гиперемии увеличение миндалин (могут смыкаться), появление наложений на миндалинах. Налеты беловато-желтоватого цвета располагаются по ходу лакун или покрывают всю поверхность миндалин, легко снимаются, не оставляя кровоточащей поверхности. Появление тонзиллита при инфекционном мононуклеозе обусловлено активацией вторичной бактериальной флоры. Для больных характерно затруднение носового дыхания (дыхание открытым ртом, храпящее дыхание) без отделяемого из носовых ходов вследствие воспаления носоглоточной миндалины и развития аденоидита. Характерен и внешний вид больного – лицо пастозное, дыхание открытым ртом (сравнивают с аденоидным типом лица). Изменения со стороны рото- и носоглотки сохраняются 5-10 дней.
Гепатолиенальный синдром - частое проявление мононуклеоза. Печень увеличивается с первых дней болезни, достигая максимальных размеров (чаще 3-4см от возрастной нормы) к 5-10 дню. Увеличение печени может сопровождаться повышением печеночных трансаминаз и/или нарушением пигментного обмена (гипербилирубинемия за счет прямой фракции, появление синдрома желтухи). Синдром желтухи наблюдается у 5% детей, и не зависит от степени увеличения печени. Размеры печени сокращаются медленно, могут оставаться увеличенными 2-3 мес. Увеличение селезенки – ранний признак инфекционного мононуклеоза. Максимальные размеры селезенки (2-3см от возрастной нормы) выявляются на 5-10 день болезни. Нормализация размеров селезенки происходит к концу 2-3 недели.
Синдром экзантемы – не самый частый признак болезни. Сыпь наблюдается у 3-15% больных (чаще у детей раннего возраста) на 3-5-й день болезни. Сыпь имеет пятнисто-папулезный, мелкоточечный или петехиальный характер. Чаще сыпь у больных с инфекционным мононуклеозом обусловлена применением аминопенициллинов (ампициллин) в связи с формированием феномена парааллергии. В этих случаях экзантема имеет выраженный пятнисто-папулезный характер, ярко-красного или бурого цвета, склона к слиянию. Локализация сыпи различна: лицо, туловище, конечности. Сохраняется энантема 1-2 недели, возможна пигментация сыпи.
Гематологический синдром характеризуется лейкоцитозом, лимфоцитозом, моноцитозом и появлением атипичных мононуклеаров. Обычно атипичные мононуклеары появляются на 1-ой недели заболевания, сохраняются 2-3 недели; их количество коррелирует с тяжестью болезни.
В целом, заболевание характеризуется доброкачественным течением, однако в 15-25% может наблюдаться хронизация инфекции с периодами реактивации вируса.
Осложнения.
Гематологические осложнения: аутоиммунная гемолитическая анемия, тромбоцитопения, агранулоцитоз, гранулоцитопения.
Кардиологические осложнения: перикардит, миокардит.
Неврологические осложнения: менингоэнцефалит, полинейропатии.
Диагностика. Установление диагноза инфекционного мононуклеоза, вызванного вирусом Эпштейн-Барр, осуществляется с учетом типичной клинической картины. Для лабораторной диагностики в настоящее время применяется ИФА и молекулярно-биологические методы (ПЦР). Более существенные различия в отношении диагностики различных фаз инфекции дает ИФА. Активная фаза инфекции устанавливается при обнаружении антител IgM к капсидному антигену, появление высоких титров антител IgG к раннему антигену указывает на реактивацию инфекции, а длительная персистенция антител IgM к капсидному антигену – свидетельство хронической фазы инфекционного процесса.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:
КЛІНІЧНІ:
початок гострий;
гарячка неправильного типу, температура з першого дня хвороби звичайно фебрильна, може тривати від 3 днів до3 тижнів;
тонзиліт, фарингіт, біль у горлі;
генералізована лімфаденопатія;
гепатоспленомегалія;
екзантема (може бути короподібна чи скарлатиноподібна, уртикарна, геморагічна);
закладення носу, утруднення носового дихання;
головний біль, слабкість, кволість, міалгії, артралгії.
ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
Загальний аналіз крові (лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, віроцити).
Виявлення гетерофільних антитіл у сироватці крові.
Серологічні реакції крові – виявлення VCA IgM, EA IgM;
Виявлення нуклеїнової кислоти EBV методом PCR в крові, слині, лімфатичній тканині.
Характеристика лечебных мероприятий
Госпитализации подлежат больные со среднетяжелыми и тяжелыми формами заболевания.
Принципы лечения инфекционного мононуклеоза:
1. Организация режима и диеты. Больные нуждаются в постельном режиме на весь период лихорадки. Диета в соответствии с возрастом, при развитии клиники паренхиматозного гепатита – диета № 5.
2. Этиотропная терапия. Взгляды на реализацию этиотропного принципа терапии инфекционного мононуклеоза не однозначны. В последнее время в качестве этиотропных средств считают возможным применение вироцидных препаратов (аномальные нуклеозиды – ацикловир, валацикловир, фамцикловир), хотя чувствительность их к вирусу Эпштейн-Барр не достаточно высока. Большую распространенность в реализации этого компонента лечения принадлежит противовирусным препаратам (инозин пранобекс, препараты рекомбинантного интерферона, индукторы интерферона). При хронической форме Эпштейн-Барр вирусной инфекции оптимальным является сочетание аномальных нуклеозидов и иммуномодуляторов с противовирусной активностью. При тяжелых формах инфекционного мононуклеоза показана иммунозаместительная терапия внутривенными иммуноглобулинами.
3. Антибактериальная терапия подключается в комплекс лечения при наличии тонзиллита с наложениями или при других бактериальных проявлениях. При среднетяжелых, легких формах болезни препаратами выбора являются макролиды, при тяжелых – цефалоспорины. Назначение ампициллина нежелательно (феномен парааллергии с развитием экзантемы).
4. Посиндромная терапия (жаропонижающая, дезинтоксикационная и десенсибилизирующая терапия, местное применение антисептиков при тонзиллите, гепатопротекторы).
5. Глюкокортикостероиды назначаются коротким курсом в дозе 2-3 мг/кг/сутки по преднизолону при тяжелых формах болезни, выраженном затруднении носового дыхания .
6. Лечение осложнений проводится по общим принципам лечения этих состояний.
Требования к результатам лечения. Критериями для выписки больных с инфекционным мононуклеозом является полное клиническое выздоровление с выраженной тенденцией к уменьшению размеров печени и селезенки, а также нормализация количества лейкоцитов, уменьшение числа атипичных мононуклеаров (менее 10%), повышение печеночных трансаминаз не более чем в 2 раза по сравнению с нормой.
ЛІКУВАННЯ
При всіх формах:
режим – обмеження фізичного навантаження;
дієта – виключення гострих, смажених екстрактивних страв;
симптоматична терапія (жарознижуючі – парацетамол, ібупрофен);
антигістамінні препарати.
При тяжких формах
- кортикостероїди (1-2 мг/кг/добу за преднізолоном) – 3-5 днів.
При приєднанні вторинної бактеріальної флори – антибактеріальні препарати: - макроліди – еритроміцин, кларитроміцин, азітроміцин;
- цефалоспорини – цефалексин, цефуроксим, цефазолін.
Протипоказаний ампіцилін та його аналоги.
УСКЛАДНЕННЯ:
(лікування згідно відповідних протоколів)
Гематологічні ускладнення (аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура);
Ускладнення з боку нервової системи (енцефаліт, серозний менінгіт, синдром Гїєнна-Барре, неврити черепних нервів); Гепатит; - Пневмонія.