67. Діагностика та алгоритм надання невідкладної допомоги дітям з гіпертермічним синдромом.

99. Гіпертермічний синдром. Невідкладна допомога. Тактика педіатра.

НАКАЗ N 437від 31.08.2004 Протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей

Гарячка розвивається внаслідок дії на гіпоталамічні терморегуляторні центри ендогенних пірогенів — цитокінів — низькомолекулярних білків, що беруть участь в імунних реакціях. Найчастіше це ІЛ-1 та ІЛ-6, ФНП, циліарний нейротропний чинник і інтерферон альфа. Підвищення синтезу цитокінів клітинами організму відбувається під впливом чинників бактерій та грибів при їх інфікуванні вірусами, запаленні та розпаді тканин

Субфебрильна- до 38 ° С, фебрильна - при 38,1-41 ° С (піретична- 39,1-41 ° С), гіперпіретична - > 41 ° С.

↑ температури тіла на 1° С → ↑ ЧСС на 8-12 скорочень на хвилину.

Синдром гiперпiрексiї у малюків може бути еквівалентом шоку: стан дитини раптово погіршується, шкіряні покрови бліді, наростаюча тахікардія, занепокоєння, прискорений поверхневий подих, судороги, може з'являтися блювота

Температура тіла підвищується до 39-40°С, подальше підвищення температури може привести до набряку мозку з порушенням вітальних функцій організму.

«Біла» гіпертермія — теплопрдукція > тепловіддачі; «Рожева» гіпертермія – теплопродукція = тепловіддача.

До групи ризику несприятливого перебігу Г включають дітей:

• перших 2-х місяців життя при температурі понад 38 °С;

• з фебрильними судомами в анамнезі;

• хронічною патологією серцево-судинної системи та органів дихання;

• спадковими метаболічними захворюваннями;

• патологією ЦНС, що виникла в реринатальному періоді.

при зборі анамнезу необхідно звернути увагу на(за ВООЗ):

• тривалість лихоманки;

• наявність шкірної висипки;

• наявність судом;

• ригідність м'язів потилиці;

• головний біль;

• біль при сечовипусканні;

• біль у вусі;

• відвідування регіонів, де поширена малярія.

При фізикальному обстеженні дитини з лихоманкою акцент необхідно зробити на такі клінічні прояви, як ригідність потиличних м'язів (менінгіт), болючість суглобів (артрит), прискорене дихання або втягнення грудної клітини (пневмонія), петехеальний висип (менінгококова інфекція), зміни слизової оболонки глотки (інфекція глотки), болючість в вусі і зміни при отоскопії (отит), жовтяниця, виражена блідість долонь, патологічні зміни при пальпації живота.

Всі діти молодше 3 міс, у яких початкові прояви лихоманки супроводжувалися токсичноїю реакцією, повинні бути госпіталізовані в стаціонар з обов'язковим повним обстеженням і призначенням антимікробної терапії.

Медична допомога:

Жарознижуючі препарати при гiперпiрексiї використовують таким чином:

-раніше здоровим дітям при температурі тіла вище 39°С i/або при м'язовій ломоті і головнiй болі,

- дітям з фебрильним судомами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5°С,

-дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5°С,

-дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38°С.

1.Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину

2.Якщо впродовж 30-45 хв температура тіла не знижується доцільно ввести внутрішньом’язово антипіретичну суміш: 50 % розчин анальгіну дітям до 1 року в дозі 0,01 мл/кг, старшим 1-го року — 0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл на разове введення) та 1 % розчин дімедролу: дітям віком до 1-го року — від 0,2 до 0,3-0,5 мл, 1 рік і старшим — 0,5-1 мл (в/м).

3.При порушеннях мікроциркуляції- біла лихоманка- (холодні кінцівки при гіпертермії, озноб) - папаверин 2% у дозі 0.5 мг/кг або бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово.

4.При відновленій мікроциркуляції (шкіра гаряча, гiперемiрьована, кінцівки теплі) застосовують фізичні методи збільшення тепловіддачі: розкрити дитину, розтерти шкіру спиртом, оцтові обгортання, обдування вентилятором; у важких випадках - пакети з льодом (холодною водою) на області проекції великих судин.

5.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія 100% киснем.

6.При явищах шоку - iнфузiя iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг, або препаратів ГЕК 4-6 мл/кг.

7. За показниками - реанімаційні заходи.

8. Госпіталізація у важких випадках до ОРIТ.

Температура тіла контролюється кожні 30-60 хв. Після зниження температури тіла,до 37,5 °С гіпотермічні заходи припиняються.

68. Імунопрофілактика інфекційних захворювань у дітей. Характеристика вакцинальних препаратів. Наказ Міністерства охорони здоров’я Українит 16.09.2011№ 595

Для проведения активной иммунизации используют различные виды биологических препаратов, главными из которых являются вакцины и анатоксины. В настоящее время для профилактики инфекционных заболеваний применяют следующие типы вакцин:

• Вакцины, включающие цельные убитые микроорганизмы, например, коклюшная, брюшнотифозная, холерная (бактерийные вакцины) или инактивированные вирусные вакцины — гриппозная, полиомиелитная вакцина  

• Анатоксины, содержащие инактивированный токсин вырабатываемый микробом-возбудителем, например, дифтерийный, столбнячный анатоксины.

• Вакцины, состоящие из живых с ослабленной вирулентностью (аттенуированных) вирусов и микроорганизмов: коревая, паротитная, гриппозная полиомиелитная и другие, сибиреязвенная, чумная, туляремийная и другие.

• Вакцины, содержащие перекрестно реагирующие живые микроорганизмы, иммунологически связанные с возбудителем данного заболевания, но при введении человеку вызывающие ослабленную инфекцию, которая защищает от более тяжелой. К этому типу относится оспенная вакцина (из вируса коровьей оспы и вакцина БЦЖ из микроба, вызывающего туберкулез крупного рогатого скота), бруцеллезная вакцина из штамма Br.abortus ВА-19.

• Химические вакцины, состоящие из фракций убитых микроорганизмов (брюшно-тифозно-паратифозных, пневмококков, менингококков).

• Вакцины нового поколения, генноинженерные, рекомбинантные, субъе-диничные, полипептидные, искусственные химически синтезированные и другие вакцины, созданные с использованием новейших достижений иммунологической науки, молекулярной биологии и биотехнологии. Благодаря этим методам уже получены вакцины для профилактики гепатита В, гриппа и др.

• Ассоциированные вакцины, в состав которых входит несколько моновакцин. Установлено, что при правильном подборе антигенов и их доз ассоциированные препараты могут обеспечить развитие иммунитета прививаемых лиц в отношении всех входящих в состав вакцины компонентов, и что при продуманном сочетании антигенов между ними не возникает конкуренции. По мнению экспертов ВОЗ (1976), при изготовлении ассоциированных вакцин целесообразно использовать не более 5-6 антигенов. Примером ассоциированных вакцин, использующихся в настоящее время для иммунизации детей, является широко применяемая во всем мире АКДС-вакцина, а также применяемые в ряде зарубежных стран паротитно-коревая и краснушно-паротитно-коревая вакцины. Особенно эффективны так называемые адсорбированные препараты, то есть осажденные на коллоидных субстратах (гидрат окиси алюминия, фосфат алюминия).

• Анатоксин (токсоид) — препарат, приготовленный из токсина, не имеющий выраженных токсических свойств, но при этом способный индуцировать выработку антител к исходному токсину. Обычно инактивация токсина производится путём длительного выдерживания в тёплом разбавленном растворе формалина. 

• .